Не можу я без посмiшки Iвана

В Елегiï Змальовано образ критика i поета Iвана Свiтличного,
якого було заарештовано у [зереснi 1965 р. В. Стус також
розповiдає про окремi етапи свого життя.

Автор звинувачує тоталiтарну систему, яка окравши край, окрали
спокiй поета. Вiн мшнувачує тих, хто сидить по шпарках i нiчого не
робить задля того, щоб жити у вiльнiй державi, яка стала вiтчизною
боягузiв i убивць, проклятим краєм.

Моє досьє, велике, як майбутнє , Напевне, пропустив
котрийсь iз трутнiв.

Iз тих, що бiлий свiт менi окрали. Окравши край, окрали спокiй мiй.
Лишивши гнiв ропавий i кривавий I право — надриватися в
ярмi.

Сидять по шпарах всi мужi хоробрi. Всi правдолюби, чорт би вас
побрав!

Чи людська добрiсть — тiльки доти добрiсть,

Поки без сил, без мужностi, без прав

Запомогти, зарадити, вступитись.

Стражденного в нещастi прихистить…