Нести у свiт добро

Петро Яцик — патрiот i меценат — справляє враження чоловiка дуже надiйного. Вiн має тверде слово, не щедрий на всiлякi обiцянки, але, пообiцявши щось, неодмiнно виконає, хоч би яких зусиль це йому коштувало.
Уже потiм я не раз переконувався в справедливостi свого першого враження вiд Петра Яцика. Єдине питання, на яке я не мiг для себе вiдповiсти: це в нього вроджене чи вироблене життям? Так, вiн творив себе, наче писав книгу чи лiпив скульптуру, орiєнтуючись на еталони культури дiлового свiту, позбуваючись таких карикатурних риси, як розхристанiсть душi, пустопорожня балаканина й iнше, що так прикро вражає нас у багатьох людях. Але Яцик якби мав вроджену дiловитiсть й вiдповiдальнiсть, своєрiдний фундамент, без якого вiн так далеко не просунувся б у процесi самовиховання й самовдосконалення.
Згадуючи його багате на складнi перипетiï життя, не раз впевнювався: вiн — людина сильна, яка вмiє боротися до кiнця, а не сходить з дистанцiï на пiвдороги, прагне скористати кожен — бодай i найменший — шанс. I, напевно, саме тому здебiльшого перемагав.
Отже, Петро Яцик — це яскравий iндивiдуум суспiльства. Прагнення i здобування висот вiн вважав єдиним здоровим виправданням на iснування. Боротьбу за життя — єдиним реальним виправданням життя.
Той, хто неспроможний iти до висот, пiдсвiдомо перестає боротися за своє мiсце на землi, мiж людьми. Вiн нидiє втрачає право на життя i помирає. Порожнi розмови не є змаганням. Адже тiльки те, що кожний з нас окремо i всi ми разом здобудемо i залишимо по собi, принесе добро Украïнi в краïнах нашого поселення, а також i на рiдних землях.
Дня кожного киянина, а втiм, мабуть, i для кожного украïнця звичною є назва Оболонь… Вона звучить так само, як, скажiмо, Печерськ або Подiл, хоча вiк ïï значно молодший. Оболонь без будь-якого перебiльшення справдi стала частиною бiографiï кiлькох поколiнь. Кожний у назву Оболонь вкладає своє значення: чиста вода для пиття, яку вподобали мiльйони громадян; маленьке свято з назвою Живчик; синонiм добрих справ, меценатства та спонсорства нацiональних мистецьких фестивалiв i конкурсiв, фiнансова пiдтримка видань сотень украïнських книжок… Iсторiя компанiï Оболонь бере початок лише вiд 1974 року,хоча, напевно, пов'язана з iснуванням у столицi Украïни району Оболонь.
Того ж року розпочато намивання майданчика для будiвництва заводу. Вiдкриття ж виробництва планувалося до Олiмпiйських iгор 1980 року. Оболонню воно стало понад двадцять рокiв тому, 1986-го. Вiдтодi це iм'я — i не як назва одного з районiв Києва — звучить на всiх континентах.
Нинi Оболонь — незаперечний лiдер украïнського експорту напоïв. Там виготовляють продукти, не шкiдливi для здоров'я людей. Ïхнiй напiй Живчик-унiк можна вживати навiть дiабетикам.
Оболонь здобула репутацiю одного з найавторитетнiших меценатiв i благодiйникiв в Украïнi. Особливо яскравою сторiнкою у напрямах дiяльностi компанiï є участь в освiтнiх i культурно- мистецьких проектах. За останнi двадцять рокiв Оболонь допомогла видати близько пiвтори сотнi пiдручникiв, посiбникiв, довiдникiв, збiрникiв, каталогiв, науково-пiзнавальноï, iсторичноï та дитячоï лiтератури.
Компанiя опiкується п'ятьма тисячами будинкiв сiмейного типу, допомагає малозабезпеченим. Оболонь має власну футбольну команду, яка виступає в нацiональному чемпiонатi, пiдгримує розвиток дитячого футболу в дитячо-юнацькiй спортивнiй школi Змiна; двi волейбольнi команди, ралiйна команда, бере участь в регатах вiтрильник, здiймається в небо повiтряна куля. Компанiя є спонсором Нацiональноï федерацiï шахiв i головним спонсором нацiональноï молодiжноï збiрноï команди з футболу. За пiдтримки Оболонi вiдроджуються такi духовнi центри, як Видубецький монастир i церква Святого Миколи (Притиска) в Києвi, Святотроïцький кафедральний собор у Луцьку та iншi. Компанiя пожертвувала сто тисяч гривень на реконструкцiю палацу Кирила Розумовського в Батуринi та надала пiдтримку музею-заповiднику Личакiвський цвинтар у Львовi.
Ця сторiнка бiографiï пiдприємства, а саме меценатство та благодiйництво, дає всi пiдстави вважати Оболонь нашою нацiональною гордiстю i надiєю.