Нести у свiт добро
Петро Яцик — патрiот i меценат — справляє враження
чоловiка дуже надiйного. Вiн має тверде слово, не щедрий на
всiлякi обiцянки, але, пообiцявши щось, неодмiнно виконає, хоч би
яких зусиль це йому коштувало.
Уже потiм я не раз переконувався в справедливостi свого першого враження
вiд Петра Яцика. Єдине питання, на яке я не мiг для себе
вiдповiсти: це в нього вроджене чи вироблене життям? Так, вiн творив
себе, наче писав книгу чи лiпив скульптуру, орiєнтуючись на
еталони культури дiлового свiту, позбуваючись таких карикатурних риси,
як розхристанiсть душi, пустопорожня балаканина й iнше, що так прикро
вражає нас у багатьох людях. Але Яцик якби мав вроджену
дiловитiсть й вiдповiдальнiсть, своєрiдний фундамент, без якого
вiн так далеко не просунувся б у процесi самовиховання й
самовдосконалення.
Згадуючи його багате на складнi перипетiï життя, не раз
впевнювався: вiн — людина сильна, яка вмiє боротися до
кiнця, а не сходить з дистанцiï на пiвдороги, прагне скористати
кожен — бодай i найменший — шанс. I, напевно, саме тому
здебiльшого перемагав.
Отже, Петро Яцик — це яскравий iндивiдуум суспiльства. Прагнення i
здобування висот вiн вважав єдиним здоровим виправданням на
iснування. Боротьбу за життя — єдиним реальним виправданням
життя.
Той, хто неспроможний iти до висот, пiдсвiдомо перестає боротися
за своє мiсце на землi, мiж людьми. Вiн нидiє втрачає
право на життя i помирає. Порожнi розмови не є змаганням.
Адже тiльки те, що кожний з нас окремо i всi ми разом здобудемо i
залишимо по собi, принесе добро Украïнi в краïнах нашого
поселення, а також i на рiдних землях.
Дня кожного киянина, а втiм, мабуть, i для кожного украïнця звичною
є назва Оболонь… Вона звучить так само, як, скажiмо,
Печерськ або Подiл, хоча вiк ïï значно молодший. Оболонь без
будь-якого перебiльшення справдi стала частиною бiографiï кiлькох
поколiнь. Кожний у назву Оболонь вкладає своє значення:
чиста вода для пиття, яку вподобали мiльйони громадян; маленьке свято з
назвою Живчик; синонiм добрих справ, меценатства та спонсорства
нацiональних мистецьких фестивалiв i конкурсiв, фiнансова пiдтримка
видань сотень украïнських книжок… Iсторiя компанiï
Оболонь бере початок лише вiд 1974 року,хоча, напевно, пов'язана з
iснуванням у столицi Украïни району Оболонь.
Того ж року розпочато намивання майданчика для будiвництва заводу.
Вiдкриття ж виробництва планувалося до Олiмпiйських iгор 1980 року.
Оболонню воно стало понад двадцять рокiв тому, 1986-го. Вiдтодi це iм'я
— i не як назва одного з районiв Києва — звучить на
всiх континентах.
Нинi Оболонь — незаперечний лiдер украïнського експорту
напоïв. Там виготовляють продукти, не шкiдливi для здоров'я людей.
Ïхнiй напiй Живчик-унiк можна вживати навiть дiабетикам.
Оболонь здобула репутацiю одного з найавторитетнiших меценатiв i
благодiйникiв в Украïнi. Особливо яскравою сторiнкою у напрямах
дiяльностi компанiï є участь в освiтнiх i культурно-
мистецьких проектах. За останнi двадцять рокiв Оболонь допомогла видати
близько пiвтори сотнi пiдручникiв, посiбникiв, довiдникiв, збiрникiв,
каталогiв, науково-пiзнавальноï, iсторичноï та дитячоï
лiтератури.
Компанiя опiкується п'ятьма тисячами будинкiв сiмейного типу,
допомагає малозабезпеченим. Оболонь має власну футбольну
команду, яка виступає в нацiональному чемпiонатi, пiдгримує
розвиток дитячого футболу в дитячо-юнацькiй спортивнiй школi Змiна; двi
волейбольнi команди, ралiйна команда, бере участь в регатах вiтрильник,
здiймається в небо повiтряна куля. Компанiя є спонсором
Нацiональноï федерацiï шахiв i головним спонсором
нацiональноï молодiжноï збiрноï команди з футболу. За
пiдтримки Оболонi вiдроджуються такi духовнi центри, як Видубецький
монастир i церква Святого Миколи (Притиска) в Києвi,
Святотроïцький кафедральний собор у Луцьку та iншi. Компанiя
пожертвувала сто тисяч гривень на реконструкцiю палацу Кирила
Розумовського в Батуринi та надала пiдтримку музею-заповiднику
Личакiвський цвинтар у Львовi.
Ця сторiнка бiографiï пiдприємства, а саме меценатство та
благодiйництво, дає всi пiдстави вважати Оболонь нашою
нацiональною гордiстю i надiєю.
