Веснянi величальнi пiснi

Веснянi величальнi пiснi майже не збереглися до нашого часу. Найдовше
вони побутували на Яворiвщинi, де цi твори називаються риндзiвками чи
рогульками. Як i величальнi колядки, цi твори виконувались для
сiм´ï та окремих ïï членiв (частiше дiвчат та
жiнок). Родинi бажалось: Щастейко на двiр, на худобойку,
Здоров´є в той дiм на челядоньку. Дiвчинi на вiдданнi
спiвали риндзiвки, у яких вона поставала в образi родючого дерева:
Ой ти яблонько гилякувата, 
Червонобоке, бардзо солодке.
Рефрен: Рано нам, рано-ранесенько. 
Ой ти, дiвонько, молоденькая,
Чого ти стоïш у темному лiсi? 
Чого ти сидиш довго в батенька?
Стою я стою, вiтьор годую, 
Сиджу я, сиджу, судженого жду:
Поронька прийде, то я зацвiту; 
Суджений прийде, за нього пойду…
Яблiчко зроджу червонобоке,
Вже В. Гнатюк звернув особливу увагу на те, що величальнi пiснi мають
багато спiльного у темах, мотивах, художньо-образнiй структурi з
вiдповiдними колядками. Таким, зокрема, є зображення дiвчини в
образi княгинi, що ходить iз ключами i будить бояр будувати нову
свiтлицю, де б вона була у безпецi. Пiсня завершується величанням
дiвчини:
Дiвоцька краса, дiвоцька краса, душеньки, Коса до пояса, коса до пояса.
На голови вiнок, на голови вiнок, душеньки, Зельоний барвiнок, зельоний
барвiнок…
Тут теж з´являється образ свiтового дерева:
Золота верба, 
Ой то не верба Иванова жона,
А на тiй вербi золота кора,
Ой то не кора то ненька стара, А на тiй вербi рожевi квiти.
 Ой то ж то не квiти то Йвановi дiти.
У величальних творах весняноï обрядовостi, подiбно до колядок,
частий мотив подарункiв, як, наприклад, у пiснi Колесом, колесом сонечко
вгору йде. У нiй сонце звертається до людей, обiцяючи своï
дари:
Увiйди, ввiйди, ти, менший братику,
Дарую тобi пучок стрiлочок,
Пучок стрiлочок молодецтво твоє…
Увiйди, ввiйди, ти, меншая сестрице,
Дарую тобi пучок стьожечок,
Ще й рутяний вiночок дiвування…
Колядковi мотиви молодецтва, вiдваги звучать у рогульках для хлопця. Це
твори типу Королiвський лiсний, де парубковi даються рiзнi дари, викупи,
якi вiн бере, але не дякує, а дiвочку бере й красно дякує.
До щедрiвок цi твори наближенi мотивом оранки звiрами або птахами: Орел
поле виорав, виорав I ячменю насiяв…. Характерною кiнцiвкою таких
творiв є прохання дати плату за величання:
Тобi красная пiснь, 
А нам писаночок кобiлка.
А нам писаночок тридцять
Не лiнуйся встати, нам писанок дати:
I шiсть. 
В сiнях на кiлочку, в кобелi на рiжочку.
Тобi риндзiвка,
На вiдмiну вiд колядок та щедрiвок, у веснянках-гаïвках
спостерiгається бiльше розмаïття ритмiчних форм, з яких Ф.
Колесса вирiзняє найпоширенiшi: 2(4+3); 2(4+3+3); 2(4+4);
2(6+3+3); 2(4+4+3).
Пiд впливом християнства до багатьох величальних пiсень долучився рефрен
типу Же Христос, же воскрес, Же воiстину, же воскрес! О. Потебня на
основi ретельного вивчення обрядовоï творчостi зробив висновок, що
величальнi пiснi iз весняного циклу повнiстю перейшли в ранг колядок,
тому майже не збереглися у весняних святкуваннях.