Символiчне значення образiв Суламiф i Маргарити

Кривавi соцiальнi трагедiï ХХ ст., жахливi подiï Другоï
свiтовоï вiйни сформували свiтогляд, який називають апокалiпсичним.
Одна з головних тез Целановоï творчостi, яка розвивається у
бiльшостi його поетичних творiв, пiсля Освенциму люди приреченi жити у
вiдрiзку часу, коли останнiй акт iсторiï вже завершився, а Страшний
Суд вiдкладений на невизначений строк. Провiдний принцип поетики Целана
асоцiативна образнiсть. Образи його поезiï впливають скорiш
емоцiйно, нiж спонукають до роздумiв. Але целанiвськi вiршi емоцiйнi
настiльки, наскiльки може бути емоцiйним шок. Лiрика Целана це
протистояння i спiвiснування памятi i забуття: память примушує
страждати вiд болю i жаху, але забути все неможливо.
Одним iз найвiдомiших творiв П. Целана стала Фуга смертi. Ця поезiя
вiдзначається дивним поєднанням рiзних не тiльки поетичних
жанрiв, а й видiв мистецтва.
Для посилення емоцiйного впливу П. Целан використовує форму
музичноï фуги. Фуга багатоголосний полiфонiчний твiр, заснований на
прийомах iмiтацiï, тобто одна й та сама тема по черзi
змiнюється i подається у рiзних голосах. За будовою фуга
складається з трьох основних роздiлiв. У першому тема проводиться
в усiх голосах; друга частина будується бiльш вiльно: тема
розвивається по черзi у рiзних голосах. У заключному роздiлi фуги
утверджується головна тональнiсть твору. За цими принципами
будується i композицiя Целановоï Фуги смертi. Особливостi
синтаксису поезiï пiдкреслюють ïï музичну органiзацiю:
позбавлений роздiлових знакiв, текст лине, витворюючи скорботну мелодiю,
в якiй рiзнi голоси сприяють розвитковi i посиленню основноï теми .
Як i музичний твiр, Фуга смертi викликає в першу чергу емоцiйнi
переживання, шок, i лише потiм читач намагається усвiдомити
значення образiв, асоцiацiï, якi вони викликають. Саме з цих
асоцiацiй i накреслюються тема, мотиви твору. Вже назва поезiï
передбачає складний i неоднозначний асоцiативний ряд. Наприклад:
фуга Бах, Гендель Нiмеччина
слава i гордiсть духовне, вiчне, прекрасне орган; цi асоцiацiï
спiвiснують i протистоять у назвi слову смерть у всiх його значеннях.
Так пiдсвiдомо визначається читачем основна тема твору. У текстi
Фуги смертi асоцiативнi образи, пiдказанi назвою, набувають нових
абрисiв i народжуютьновi асоцiацiï. Цiлком правомiрно сприймати цю
поезiю як модернiстське зображення трагедiï Голокосту: образи
чорного молока свiтання, могил у повiтрi породжують асоцiацiï з
крематорiями, в яких гинули мiльйони безневинних людей, тiльки тому, що
вони євреï; а образ одного чоловiка, що живе в хатi,
грає зi змiями, пише коли темнiє в Нiмеччинi твоя золотиста
коса Маргарито, свистить на євреïв, хапається залiза в
кобурi викриває сутнiсть фашистськоï iдеологiï, яка несе
смерть усiй людськiй цивiлiзацiï. Трагедiя Освенциму
усвiдомлюється не як нацiональна трагедiя євреïв, а як
всесвiтня. Це пiдкреслюють i образи Маргарти i Суламiф, якi є
наскрiзними у поезiï i символiзують багатющу гуманiстичну культуру,
яку подарувала людству нiмецька та єврейська нацiï. Орган-
крематорiй, на якому з Нiмеччини майстер грає фугу смертi, нищить
i золотисту косу Маргарити, i попелясту косу Суламiф.
Змiни слова, його перетворення, метаморфози в епоху, яка не
пiдлягає опису, одна з головних тем творчостi Целана. Для поета
Освенцим абсолютно виключний факт, який визначає будь-який
людський досвiд, але не здатний сам стати досвiдом. Мова пройшла через
той страшний час, але не дала слiв для зображення того, що вiдбувалося.
Поет iз жахом i вiдчаєм змушений визнати мова не здатна на акт
правосуддя. Саме тому, що немає слiв для достовiрного, буквального
вiдтворення реальностi, Освенцим щезає у потоцi часу як страшна,
але цiлком природна подiя. Звiдси походить поетова вiдмова поетизувати
свiт, тенденцiя до мовчання, а шок незрозумiлого стає у Целана
засобом протистояння традицiйним i конвенцiйним засобам лiтератури.
У поезiï Фуга смертi П. Целан засобами рiзних видiв мистецтва
спробував передати трагедiю Голокосту. Образи його не мають однозначного
трактування, бо поет мусив визнати, що вимовити, знайти вiдповiднi цiй
трагедiï слова поезiя майже не здатна.