Чи вмiємо ми дружити?

Кожен з нас має хоча б одного друга чи подругу. Я, наприклад, маю
багато друзiв та подруг. Ми з ними разом ходимо до школи, гуляти, в
кiно, на дискотеку в школi. Часто вони приходять до мене у гостi. Ми
разом граємось у рiзноманiтнi iгри, у комп'ютер. Також часто моя
найкраща подруга приходить до мене додому, щоб разом виконати
домашнє завдання. Вдвох набагато краще його виконувати. Зараз
поясню чому. Коли вона приходить, ми завжди радi бачити одна одну, ми
любимо проводити час разом. Ми разом миємо руки, обiдаємо.
Потiм ми починаємо вчити уроки. Спочатку ми робимо письмове
завдання, потiм усне. Моя подруга розумiється на математицi, тож
якщо я чогось не розумiю, вона завжди готова це менi пояснити. А менi
легше даються украïнська та англiйська мови. Тому я теж можу
допомогти ïй. Легше разом вчити i вiршi. Спочатку вона менi
читає, а я намагаюсь запам'ятати, а потiм я ïй. I виходить,
шо запам'ятовується все вдвiчi краще, адже ми запам'ятовуємо
i коли читаємо, i коли повторюємо. Окрiм цього, вдвох
набагато веселiше. Просто тому, що веселiше щось робити вдвох, нiж
самому. Якшо трапляються свята, як наприклад. День народження або День
перемоги, я запрошую свою подружку до себе в гостi. Або вона
запрошує мене до себе. Останнього разу на свята я разом з
ïï родиною була у них на дачi. Окрiм мене було ще два хлопчики
та двi дiвчинки. Тож у дорослих було своє свято, а ми створили
собi своє. Ми разом грались у жмурки, у фанти. А ше мама Наталки
(так звуть мою подружку) пiшла з нами на ставок купатись. Ох вже ми i
наплавались та накупались! А ще недалеко вiд дачi знаходиться невеличкий
лiсок, де багато рiзних грибiв. Там є i рижики, i пiдберезники, i
груздi. I ми ходили ïх збирати. А потiм Наталчина мама зварила
ïх та посмажила. Страва вийшла дуже смачна! I менi здається,
саме тому, що ми самi все це зiбрали. На наступне свято я хочу
запросити Наталку до себе у гостi, якщо ми кудись поïдемо. Не
кидаємо ми одна одну i тодi, коли трапляється щось
неприємне. У Наталки був песик, якого вона дуже любила. Вона
завжди з ним гуляла, годувала його, купала, розчiсувала. Вони часто
удвох бавились, а коли я приходила у гостi, то i утрьох. Коли вiн
помер, моя подружка була дуже засмучена. Вона майже всю нiч не спала,
а плакала. Коли подружка подзвонила та розповiла про це, то я одразу до
неï прийшла, щоб пiдтримати. Коли горе застає тебе, вдвох
завжди легше його пережити. Коли я прийшла, Наталка була дуже
засмучена. Я заспокоювала як могла свою подружку, я заварила ïй
ароматного гарячого чаю, а ше я принесла з собою печиво, яке вона
найбiльше любила. Ми разом попили чаю, поïли печива, поговорили
про ïï песика, подивились на його фотознiмки. А ще я ïй
сказала, що вiн вже був старенький, i зараз йому добре там, де вiн
опинився, що вiн завжди залишиться у нашiй пам'ятi. А ïï
батьки пообiцяли подарувати ïй нову собачку. Наталка трохи
повеселiшала. Моïй подрузi краще, подумала я. I на душi менi
стало легше, адже я допомогла ïй. Менi було приємно думати
про те, що я змогла покращити стан своєï Наталки. А коли я
отримала чотири бали з математики за семестр, то Наталка визвалась
допомогти менi з математикою. I ми прийшли до моïх батькiв з
табелем вже вдвох. Мама з татом подивились на оцiнки, що були в ньому.
Вони були дуже засмученi тiєю четвiркою, i звiсно, були трохи
розчарованi своєю дочкою, але коли Наталка розповiла, що буде
пiдтягувати мене на канiкулах, аби я могла наздогнати клас, вони навiть
почали посмiхатись. I це не були пустi слова, адже ми дiйсно займались.
Я не знаю, яку оцiнку я отримаю за семестр, але зараз моï вiдмiтки
з математики вже набагато кращi, нiж ранiше. Я вважаю, що ми з Наталкою
дiйсно подруги, бо ми разом не тiльки тодi, коли нам добре та хочеться
порозважатись, а й у тяжку годину.