Опис персонажiв: Образ героïчноï людини в оповiданнi "Баба Изергиль"
Центральним образом романтичних добуткiв М. Горького раннього перiодує образ героïчноï людини, готового до самовiдданого
подвигу в iм'я блага народу. До цих добуткiв ставиться оповiдання
“Баба Изергиль”, яким письменник прагнув розбудити в людях
дiюче вiдношення кжизни.
Сюжет побудований на спогадах баби Изергиль о. свого життя й розказаних
нею легендах про Ларре й Данко.
У легендi повествуется про смiливого й гарного юнака Данко. Вiн
щасливий, що живе серед людей, тому що любить, ïх бiльше себе.
Данко мужнiй i безстрашний, його тягне до подвигу шляхетна мета —
бути корисним народу. Коли охоплене страхом, знесилене мандрами по
непрохiдному лiсi плем'я вже хотiли йти до ворога й ринести йому в
дарунок свою волю, з'явився Данко. У його очах свiтилися енергiя й живий
вогонь, народ повiрив у нього й пiшов за ним. Але стомленi важким
шляхом, люди знову впали духом, перестали вiрити Данко, i в той момент,
коли озлоблена юрба стала щiльнiше оточувати його, щоб убити, Данко
вирвав серце зi своïх грудей. “Iдемо! — крикнув Данко й
кинувся вперед, високо тримаючи палаюче серце й висвiтлюючи ïм шлях
людям. Вони пiшли за ним, зачарованi… I Данко вивiв ïх з
темного лiсу на сонячну, вiльну землю. Данко проникнуть справжньою
любов'ю до людей, готовнiстю до самопожертви. Образ Данко втiлює в
собi iдеал людини — гуманiста й особистiсть великоï
духовноï краси
Позитивному образу Данко Горький протиставляє негативний образ
Ларри — образ себелюба й егоïста. Вiн уважає себе
першим на землi, а на iнших людей дивиться, як на жалюгiдних рабiв. На
питання, чому вiн убив дiвчину, Ларра вiдповiдає: “Хiба ви
користуєтеся тiльки своïм? Я бачу, що кожна людина має
тiльки мовлення, руки й ноги.., а володiє вiн тваринами, жiнками,
землею… i многим ще”. За доконане ïм злочин плем'я
засудило Ларру на вiчну самiтнiсть. Життя поза суспiльством
породжує в Ларре почуття невимовноï туги. “У його очах,
— говорить Изергиль, — було стiльки туги, що можна було б
отруïти нею всiх людей миру”. Ларра був приречений на
самiтнiсть i щастям уважав для себе лише смерть
Iдейний змiст оповiдання доповнюється образом баби Изергиль.
Ïï спогаду про свiй життєвий шлях — теж
своєрiдна легенда про смiливу й горду жiнку. Баба Изергиль над усе
цiнує волю. Вона з гордiстю заявляє, що нiколи не була
рабою. Изергиль iз замилуванням говорить про любов до подвигу:
“Коли людина любить подвиги, вiн завжди вмiє ïх зробити
й знайде, де це можна”.
В оповiданнi “Баба Изергиль” Горький малює винятковi
характери, звеличує гордих i сильних духом людей, для яких воля
вище всього
Оповiдання Баба Изергиль ставиться до раннiх романтичних добуткiв А. М.
Горького. Письменник уважав цю роботу найкрасивiшоï й стрункоï
у своïй творчостi . Я не вiдразу зрозумiла, чому вiн так
ïï охарактеризував, але пiсля уважного вивчення ця думка стала
близька й менi. I от чому.
За формою цей добуток являє собою три новели, з'єднанi мiж
собою загальною iдеєю
Перше, починаюче оповiдання, — легенда про Ларре, синi жiнки й
орла. Вiн прийшов у мир людей жорстоким i егоïстичним. Усi дивилися
з подивом на сина орла й бачили, що вiн нiчим не краще ïх, тiльки
ока його були холоднi й гордi, як у царя птахiв. I розмовляли з ним, а
вiн вiдповiдав, якщо хотiв, або мовчав, а коли прийшли найстаршi плем'я,
вiн говорив з ними, як з рiвними собi. Це образило ïх… Всi
новi й новi риси його самолюбного характеру розкриваються перед нами.
Яскраве пiдтвердження сказаному мною — епiзод, у якому Ларра без
особливих коливань убиває дiвчину, що не побажала бути з ним. Вона
вiдiпхнула його, та й пiшла ладь, а вiн ударив ïï й, коли вона
впала, устав ногою на ïï груди, так, що з ïï вуст
кров бризнула до неба, дiвчина, зiтхнувши, звилася змiєю й умерла.
Але вiн не залишився без покарання. Розплата наступила. Юнак був
проклятий людьми, якi назвали його знедоленим i небесами. Вiн прирiк
себе на вiчнi борошна, i, коли Ларра захотiв умерти, земля не приймала
його: …вiн упав на землю й довго бився головою об неï. Але
земля вiдсторонялася вiд нього. У третiй новелi, що так само, як i
перша, є легендою, Горький оповiдає про Данко, людинi, що
вибрала самопожертву своïм життєвим боргом Дiя —
основний стан романтичного героя. I Данко дiяв, рятуючи знесилених
людей, якi вже не могли продовжувати свiй шлях через лiс, у якому дерева
сплiтали …корявi, довгi руки… у густу мережу, намагаючись
зупинити… ïх. I тодi вiн взяв на себе роль Провидiння. Данко
змiг вивести людей, лише пожертвувавши своïм серцем, що
висвiтлювало рятiвний шлях. Що зроблю я для людей?! — сильнiше
грому крикнув Данко. I раптом вiн розiрвав руками собi груди й вирвали з
ïï своє серце й високо пiдняв його над головою. Воно
палало так яскраво, як сонце…. Цiною власного життя ця людина
звiльнила людей, якi пiшли за ним. …Кров била гарячим струменем з
розiрваних грудей Данко. Зиркнув уперед себе на широчiнь степу гордий
смiливець… А потiм упав i — умер. Але тi, на жаль, виявилися
невдячними. Люди ж, радiснi й повнi надiй, не помiтили смертi його й не
бачили, що ще палає поруч iз трупом Данко його смiливе серце.
Тiльки одна обережна людина помiтила це й, боячись чогось, наступив нагорде серце ногою… I от воно, розсипавшись в iскри, згасло…
Героï першоï й третьоï новел є по характерах
протилежними. один одному. I в цьому протиставленнi втримується
глибока горьковская думка: показана^ що змiст людського життя —
служiння людям, готовнiсть у будь-який момент вiддати своє життя
навколишнiм
Остаточно розiбратися в образах Ларри й Данко допомагає друга
новела, у якiй повествуется про бабу Изер-гиль.
Норовлива й горда замолоду, у старостi вона настiльки постарiла, що при
кожному ïï русi …можна було чекати, що суха… шкiра
розiрветься вся, розвалиться шматками….
Але ця жiнка, на вiдмiну вiд головних героïв легенд, включених в
оповiдання, — реальна героïня. Це пiдтверджується тим,
що вона чiтко вказувала на час i мiсце тих або iнших подiй, якi
вiдбувалися сней.
Изергиль була й залишилася, я вважаю, жiнкою гордоï. Я була
щаслива… нiколи не зустрiчалася пiсля з тими, котрих колись
любила. Це негарнi зустрiчi…
Вона любила багатьох, але ïï почуття не було осяяно
щиросердечним свiтлом, хоча Изергиль жила тим, що почувала, i так, як
пiдказувало ïй серце
Через все оповiдання проходить думка: в iм'я чого живе людина? В iм'я
себе? В iм'я людей? Вiдповiсти на це питання допомагає образ
серця. Адже серце — це саме той метафоричний образ, що
поєднує всi три новели в єдине цiле. Саме його образ
органiчно завершує оповiдання й допомагає найбiльше повно
розкрити iдею, закладену в оповiданнi Горьким: осуд iндивiдуалiзму й
твердження героïчного подвигу в iм'я волi й щастя народу
Отже, дiйсно, Баба Изергиль виявилася по композицiï найкрасивiшим i
струнким добутком у творчостi А. М. Горького. I я повнiстю згодна iз цим
його думкою
