Найдавнiшi рукописнi книги

Писемнiсть на схiднословянських землях iснувала задовго до прийняття
християнства. Матерiалом для письма у Киïвськiй Русi був дорогий
пергамент. Рукописи оздоблювали рiзними орнаментами. Зшитi рукописи
оправляли у книги. Це були деревянi дощечки, якi обтягували або дорогою
тканиною, або пергаментом, або iнкрустували срiблом чи золотом.
Основою мови Киïвськоï Русi була жива давньоруська мова.
Найдавнiшими рукописними памятками є Остромирове Евангелiє,
Початковий лiтопис, Повiсть временних лiт, Киïвський лiтопис,
Поученiе Володимира Мономаха, Слово о законе и благодати Iларiона, а
також Слово о полку Iгоревiм.
Слiд згадати Нестора-лiтописця, видатного давньоруського письменника,
який обєднав усi попереднi лiтописи, вiдредагував i доповнив
новими матерiалами про початок Русi, показав ïï мiсце в
iсторiï свiту: Се повести временных лет, откуда єсть пошла
Русская земля, кто в Киев нача первые княжити и откуда Русская земля
стала єсть. Особливо докладно Нестор розповiдає про
схiднословянськi племена, ïхнi закони i звичаï,
розкриває загальноруський патрiотизм у класовiй боротьбi. Важливо
те, що дiзнаємося з Повiстi временних лiт про початок
словянськоï писемностi (основоположники Кирило i Мефодiй), про
пiклування Ярослава Мудрого освiтою, культурою, будiвельною справою
Отже, ця памятка розкриває перед нами тривалий перiод iсторiï
Давньоï Русi. Киïвський лiтопис був продовженням традицiй
Повiстi временних лiт. За хронологiєю були обєднанi у повнi
цикли повiстi та оповiдання про життя, злочини i смертi князiв. Мабуть,
головне те, що народ виступає тут могутньою патрiотичною силою,
визначає суспiльне i полiтичне життя держави.
Важливим явищем була поява циклу творiв пiд назвою Поученiє
Володимира Мономаха. Дiтей вiн повчав жити за законами
християнськоï моралi: слухатися старших; дбати про тих, хто
потребує допомоги; щоб слово не розходилося iз дiлами; не вести
розпутне життя; переборювати лiнощi, бо вони гублять людину; знати 5
мов. На основi власного життя вiн застерiгав дiтей вiд нерозважливих
вчинкiв.
Вагомий внесок у розвиток ораторського мистецтва внiс киïвський
митрополит Iларiон своïм твором Слово про закон i благодать. По
сутi це церковно-полiтичний трактат, який був написаний пiд час вiйни
Русi iз Вiзантiєю. Автор говорить про обшир християнськоï
вiри i тим самим створює власну патрiотичну версiю
всесвiтньоï iсторiï, вказуючи на мiсце Русi в нiй.
Звичайно ж, оригiнальною памяткою є Слово о полку Iгоревiм. Це
найвеличнiший твiр свiтового героïчного епосу. Автор не вiдомий,
але це людина рiдкiсного поетичного таланту, бо створив шедевр про
боротьбу русичiв iз половцями. Основна iдея твору заклик руських князiв
до обєднання, бо тiльки спiльними силами можна здолати ворога,
захистивши цим свою Батькiвщину.
Усi цi твори є гiдним внеском у скарбницю свiтовоï
духовноï культури.