Короткий змiст драми Шиллера Вiльгельм Телль. Дiя II, Дiя III

Ява 1. Замок барона Аттингаузена. 85рiчний барон i його племiнник та
спадкоємець Ульрiх фон Руденц не можуть дiйти згоди щодо
доцiльностi дотримання давнiх традицiй, за якими господар з робiтниками
свята проводили за одним столом (”Одно вино одно и сердце
будет”). Руденц збирається вiдвiдати замок Альторф, де на
нього чекає кохана. Вiн прибiчник австрiйських Габсбургiв могутнiх
володарiв. Дядько звинувачує племiнника в байдужостi до свого
народу, який стогне вiд тиранiï. Руденц готовий перейти в табiр
Габсбургiв (”И в лагерь их блестящий перейти”). Вiн не
погоджується “быть со слугою равным // И с селянином
заседать в суде”. До того ж кохана Руденца з ворожого табору.
Аттингаузен застерiгає його не добувати наречену Берту фон Брунек
цiною зради батькiвщини.
Манят за наши горы молодежь
Чужой страны могучие соблазны…
О злополучный час, когда чужое
Проникло в безмятежные долины,
Чтоб нравы тут невинные растлить!..
К нам новое врывается насильно,
А старое, достойное, уходит.
Ява 2. Галявина, оточена високими скелями й лiсом. Тут вночi збираються
селяни представники трьох кантонiв: Мельхталь, Баумгартен, Вiнкельрiд та
iншi. Усi озброєнi. Мельхталь розповiдає про те, що злочини
ландфохтiв викликають усе бiльше обурення з боку селян. Iсторiя його
ослiпленого батька поширилася серед людей i викликала спiвчуття до
Мельхталя. Селяни його переховували й висловлювали пiдтримку. (”И
наш теперь народ душой и телом”). Згодом до Мельхталя i
Баумгартена приєднуються Штауффахер, Редiнг, Мауер, Гунн та iншi.
Селяни домовляються про повстання проти тиранiï ландфохтiв,
планують захоплення двох фортець Росберзькоï i Сарнен.
Озброєнi люди спускаються з факелами зi скель. Це Вальте Фюрст,
священик Рьоссельман, вiвчар Куонi, мисливець Бернi, рибалка Руодi та
iншi. Телля помiж них немає. (”Пусть нас числом немного,
сердце здесь // Всего народа, лучшие тут в сборе…”
Мельхталь). Селяни домовляються про спiльнi дiï, згадують давню
iсторiю великого народу, який, за легендою, через голод змушений був
покинути рiднi мiсця. Саме його представники згодом заснували селища
Швiц, Альторф, Урi…”и общность родовую не забыли”.
Штауффахер нагадує про давнiй добровiльний вибiр вiльними народами
свого захисника iмператора iталiйських i германських краïн. Але
тиранiï васалiв iмператора не повиннi терпiти (”Цель наша
свергнуть ненавистный гнет // И отстоять старинные права, // Завещанные
предками”). Селяни домовляються дiяти спiльно, об'єднатися
заради свободи, стати єдиним народом. Але повстання потребує
ретельноï пiдготовки, тому термiн виступу перенесено. Селяни
прагнуть мирного розв'язання конфлiкту: вони змусять фохтiв без
кровопролиття покинути ïхню краïну. Найбiльшу загрозу
представляє Геслер, що оточив себе надiйною охороною й, вiрогiдно,
не здасться без бою. Баумгартен, нещодавно врятований Теллем, просить
доручити йому цю небезпечну справу. Селяни дають урочисту клятву:
Скрепим мы клятвой новый наш союз: Да будем мы народом гражданбратьев, В
грозе, в беде единым, нераздельным. Да будем мы свободными, как предки,
И смерть пусть каждый рабству предпочтет.
Дiя III
Ява 1. Двiр бiля будинка Телля. Телль майструє як справжнiй тесля,
його дружина Гедвiга займається хатньою роботою, дiти Вальтер i
Вiльгельм бавляться маленьким самострiлом. Гедвiга тривожиться за дiтей,
що забавляються зброєю, дорiкає чоловiковi в тому, що той
намагається змалечку привчити ïх до цього небезпечного
знаряддя. Найголовнiше для неï сiм'я, спокiй. Телль
заперечує:
Покой мне чужд.
Я не рожден был пастухом. Я должен
За целью ускользающею гнаться.
И лишь тогда мне наслажденье жизнь,
Когда я каждый день брать должен с бою.
Дружину непокоïть i його небезпечне заняття мисливство, пов'язане з
щоденним ризиком для життя. На це Телль вiдповiдає:
“Рожденному в горах не страшны горы”. Телль зiбрався в
Альторф до тестя. Гедвiга тривожиться за нього. Вона вiдчуває, що
чоловiк замислив небезпечне. До того ж прочула про змову селян на Рютлi
проти фохтiв. Дружина застерiгає чоловiка вiд небажаноï
зустрiчi з Геслером, який, за чутками, перебуває в Альторфi.
Закликає Телля зачекати з вiдвiдинами. Чоловiк не
погоджується, вважає, що Геслер не наважиться його займати.
Пригадує випадок, коли одного разу в Шехенськiй ущелинi виявив
йому особливу пошану, хоча й налякав Геслера своєю несподiваною
появою в безлюдному мiсцi. Бере з собою Вальтера. Дружина
попереджає про пiдступнiсть Геслера.
Ява 2. Лiсовi хащi, водоспади. Тут пiд час полювання усамiтнюються Берта
i Руденц. Молодi люди освiдчуються в коханнi. Руденц дiзнається
про волелюбнiсть i патрiотизм Берти. Вона хоче переконатися в його
вiрностi своєму народовi. Руденц швидко погоджується з
коханою, засвiдчує своï патрiотичнi почуття до рiдного краю.
Вiн нiби прозрiває, зачарований ïï словами:
И вижу я тебя в расцвете сил, И первый ты средь равных и свободных;
Любовь народную ты заслужил
Величием деяний благородных.
Ява 3. Луг бiля Альторфа. На деревi висить капелюх. Бiля нього вартовi
Фрiсгард i Льойтхольд. Вони невдоволенi службою. Люди обминають це
мiсце. Льойтхольд вважає ганьбою для себе i для iнших вклонятися
капелюху. Фрiсгард з ним не погоджується (”Подумаешь, перед
пустою шляпой! // Ты ж кланяешься голове пустой”). Телль з сином
Вальтером проходить повз дерево з капелюхом, не вклонившись. Вiн
зайнятий розмовою з сином про краï, де немає гiр. Але
зауважує, що люди, якi на тiй благословеннiй землi працюють, не
користуються ïï дарами (”Там вся земля у короля и
церкви”). Телля затримує варта, погрожує арештом i
розправою за прояв зневаги до капелюха фохта. Люди, якi стали свiдками
цiєï сцени, обуренi несправедливiстю звинувачення. Серед них
i священик, i тесть Телля Вальтер Фюрст, i Мельхталь. З'являється
Геслер. Вiн зi свитою ïде з полювання. З ним Руденс, Берта,
озброєна охорона. Вартовi доповiдають Геслеру про
“злочин” Телля. Ландфохт наказує Теллю стрiляти в
яблуко на вiдстанi ста крокiв, яблуко треба збити з голови Вальтера,
сина Телля:
… С головы
У сына яблоко сшиби стрелой…
Но мой совет: получше целься, Телль,
И первой же стрелою попади;
А промахнулся с жизнью распростишься.
Усiх присутнiх обурює наказ. Тесть Телля пропонує Геслеру
все своє майно, аби той пощадив зятя i його дитину. Берта
встає на захист Телля. Селяни, що дали слово завчасно не
повставати проти Геслера, ледве стримують свiй гнiв, але в них
немає зброï. Хлопець поводить себе смiливо, iде до дерева й
закликає батька показати усiм, який вiн стрiлець. Наперед
виступає Руденц, для якого нестерпною стає поведiнка
Геслера. Вiн звинувачує ландфохта в жорстокостi. Берта
намагається зупинити Руденца, бо вважає, що патрiотичнi
заклики ще бiльше роздратують Геслера. Руденц у запалi зiзнається:
Я свой народ покинул, от родных
Отрекся. И естественные узы
Я разорвал, чтоб только к вам примкнуть…
Я думал благу общему помочь,
Монарха власть в моей стране усилив…
Теперь повязка з глаз моих упала,
И в ужасе над бездной я стою.
Я верил вам и был обманут вами.
Вы сердце честное опутали… И я
С благою целью мой народ губил.
Тим часом Телль стрiляє й влучає в яблуко на головi сина.
Той пiдбiгає до батька неушкоджений. Але Геслера це не
задовольняє. Вiн хоче дiзнатися, чому Телль для пострiлу витяг двi
стрiли. Телль смiливо вiдповiв, що в разi промаху друга б стрiла влучила
б в серце Геслера. Розгнiваний ландфохт наказує везти Телля до
в'язницi.
Т. П. Матюшкiна, кандидат педагогiчних наук, доцент Чернiгiвського
обласного iнституту
педагогiчноï освiти