Образ митерï в сучаснiй поезiï (А. Малишко, Б. Олiйник, В. Симоненко та iн.)

Свiт кожного поета починається з матерi. Коли ж поетове слово вiд
Бога, образ матерi стає домiнуючим, набував символiчного значення,
пiдноситься до узагальненого образу матерi-Батькiвщини. Вершин
художньоï майстерностi цей образ сягнув в поезiï, Т. Шевченка,
I. Франка, О. Довженка. Осанну матерi проспi-вали П. Тичина i М.
Рильський , В. Сосюра та I. Драч , Д. Павличко i В. Стус.
Всенародну любов здобула поезiя А. Малишка Пiсня про рушник (Рiдна мати
моя…), написана в 1959 р. до фiльму Лiта молодiï (музика Пл.
Майбороди). У центрi ïïукраïнський рушник як символ
материнського благословення i любовi. Украïнський рушник має
безлiч урочистих i важливих функцiй. Випроводжаючи дорослу дитину у
великий свiт, мати дарувала на щастя, на долю вишиваний рушник;
Анафора I, якою розпочинаються 14 рядкiв з 18, засiб градацiï, неоднора-
зово вживаний поетом, надають цiй поезiï мелодiйностi i особливого
пiсенного лiризму. Та найголовнiше у цьому творi щире синiвське почуття,
велика дяка матерi.
Образ матерi в поезiï Малишка асоцiюється з Украïною.
Пам'ятi рiдноï матерi присвятив Б. Олiйник цикл поезiй Сиве сонце
моє (1978), який складається з дев'яти вiршiв. Мати у вiршах
Б. Олiйника невсипуща сiльська трудiвниця, котра й синовi передала свою
працелюбнiсть. Сива ластiвка, сиве сонечко такою живе у поетовому серцi
найдорожча людина. Образ матерi в Б. Олiйника не асоцiюється з
Украïною, як в iнших поетiв, а набуває планетарного звучання:
Як ти несла оцей всесвiт важкий на собi!. Вiчну тему материнського
вiдходу порушує Б. Олiйник у Пiснi про матiр.
Тепло переданий дiалог зi сполоханими дiтьми й онуками. Нiжнiстю i
любов'ю звучать останнi слова матерi, котра не залишає по собi
спадкiв, проте розкриває перед нащадками велику свою душу,
своє розумiння справжнiх цiнностей людського життя.
Незважаючи на схильнiсть Б. Олiйника до планетарного мислення, твiр по-
справжньому нацiональний: звертання на ви до матерi; рушники, що злетiли
увись; ворота, край яких чекала на дiтей i онукiв мати; мати пiшла за
межу, немов на своєму городi. Нiжнi дворядковi строфи поезiï
В. Симоненка Лебедi материнства нiби вiдроджують мелодiю
украïнськоï колисанки, украïнськоï казки . Рожевi
Симонен-ковi лебедi випливають з туману, зiгрiтого материнською любов'ю
дитинства, iз матусиних пiсень. У першiй частинi поезiï
розгортається чарiвна казка щасливого дитинства. Добра мати прагне
все зробити для любоï дитини, вiддати ïй увесь цвiт
своєï душi, оберегти вiд усiх лих життя зла, небезпеки,
хвороб. Друга частина це роздуми-мрiï матерi про майбутню долю
ïï сина у тривожному свiтi, його юнiсть, хмiльний час кохання
, зустрiчi, з яких одна мусить стати любов'ю. Виростеш ти, сину, вирушиш
в дорогу, Виростуть з тобою приспанi тривоги
У хмiльнi смеркання мавки чорнобровi, Ждатимуть твоєï
нiжностi й любовi.
Третя частина це роздуми матерi про синове змужнiння. Коли вiн стане
перед вибором, мати бажає, щоб i друзiв, i наречену, i брата по
духу вiн вибрав не за чиєюсь вказiвкою, а з власноï волi.
Мати прагне, щоб головнi пiдвалини людсько-го життя матiр i батькiвщина
нiколи не були замiненi. Навiть у смертi, в емiграцiï, в багатствi
i бiдностi.
Можеш вибирати друзiв i дружину, Вибрати не можна тiльки батькiвщину.
Можна вибрать друга i по духу брата, Та не можна рiдну матiр вибирати
Цей поетичний шедевр В. Симоненка, як i Пiсня про рушник А. Малишка,
отримав усенародну шану, любов i став народною пiснею.