Образ Василька (за оповiданням М. Коцюбинського Ялинка)

Михайло Коцюбинський любив i знав психологiю дитини, розумiв
ïï душу. Невеличкий свiт сiльського хлопчика мальовничо-
реально, правдиво змалював письменник в оповiданнi Ялинка. З нетерпiнням
чекав Василько Рiздва. Вiн мрiяв побачити в домi прикрашену ялинку, яку
пестував i доглядав. Та через нестатки батько змушений напередоднi свята
продати ялинку панам. Васильковi дуже жаль стало стрункоï ялинки,
що одна звеселяла зимою садок. Але вiн змирився iз втратою улюбленого
деревця, бо любив батькiв i спiвчував ïм. Своєю втiхою вiн
жертвує заради сiм'ï. Хоча i болить душа, i двi сльозини
скотились йому по щiчках.
Василько смiливий, кмiтливий i розважливий. Заблукавши, вiн не
розгубився, приймає правильнi рiшення, шукає дорогу. Важко
уявити, як почувався Василько сам серед темного лiсу, у якому завивала
хуртовина, бурхав холодний вiтер, i дерева простягали до нього цупкi
чорнi гiлки. У цей час хлопчик думає про своïх батькiв, якi
журяться та сумнi-сумнi сидять край столу i не ïдять вечерi.
Витримка i хоробрiсть допомогли Васильковi врятуватися i вiд вовкiв. Вiн
щосили затяв конi i вхопився за гриву. Переляканий, без шапки,
запорошений снiгом, мчав Василько по дорозi назустрiч холодному вiтровi.
Менi сподобався Василько безстрашний хлопчик, люблячий син i людина,
хоча й маленька, з великим почуттям вiдповiдальностi перед рiдними.