Обряд поклонiв

З ритуалiв пiзнiшого перiоду можна вичленити елементи колишнiх
звичаïв. Першим був обряд поклонiв. У сучаснiй традицiï вiн
зводиться до потрiйних поклонiв батькам, при якому нареченi тричi
проходять по кругу, цiлуючи руки матерi та батька, а також хлiб, який тi
тримають. У сиву давнину цей обряд був значно складнiшим i становив
частину язичницькоï релiгiï. У центрi було поклонiння короваю,
яким скрiплювали шлюб: Хлiб …освячує нове подружжя i служить
його фундаментом. Обмiн хлiбами мiж родами молодого i молодоï се
пiдстава договору. Вiн уже сам, властиво, рiшає справу, все дальше
се церемонiя. I тут, в церемонiях, хлiб грає першу ролю. Вiн не
проста жертва богам, вiн свята рiч, фетиш чи бог (святий коровай як вiн
зветься в пiснях), який сам посвячує, стверджує i
благословляє нове подружжя:
Рухай, рухай, короваю iз божого раю!
Ми до тебе готовесенькi, як лебедi бiлесенькi.
Обходячи тричi по колу, нареченi спочатку вклонялись iдоловi (покуттю,
дiдуховi), печi, потiм короваю, предкам роду. Не менш важливого
ритуального значення тут, поряд з короваєм, набуває кутнiй
iдол хати та пiч (домашнiй вогонь, духи дому). За сучасними обрядами при
освяченнi подружжя скрiпляється двi свiчки: одна наре ченоï,
друга нареченого, що символiзує поєднання молодоï пари.
У минулому цей ритуал мав значення поєднання вогнiв обох родiв. А
в обрядових пiснях, що виконують на цьому етапi весiлля, знов
з´являються архетипи дерев:
Похилеє дерево да ялина,
Покiрнеє дитяточко да Андрiйко;
Отцю i матцi у нiженьки поклонився
I дрiбними слiзоньками да облився.
Похилеє да дерево калина,
Покiрнеє дитяточко Марусенька;
Отцю i матцi у нiженьки поклонилась,
I дрiбними слiзоньками да й облилась.
Це в давнину i був обряд вiнчання
А схилився явiр З верха до корiння,
Звiнчався Лавриньо З раня до полудня.
Схилилася вишня З верха до корiння,
Звiнчалась Меланя З раня до полудня;
Ще одним важливим ритуалом при скрiпленнi нового подружжя було
покроплення наречених водою: Вода сей символ розмноження i парування
супроводить всi стадiï його, почавши вiд новорiчного, теперiшнього
йорданського поливання закоханих пар i великоднього обливання та лiтнiх
iгрищ коло води i до весiльного акту кроплення водою молодих при вступi
до нового двору i обрядове умивання або купання пiсля комори (перед
вступом в супруже життя), котре сильно виглядає на форму
заключування подружжя у води. В цей час спiвалися пiснi з мотивами на
зразок Кропи нас, матiнко, свяченою водою, Доброю доленькою.
На окремих територiях цей ритуал замiняється подiбним посипанням
наречених зерном, яке у цьому випадку виконує роль води i
має те ж символiчне значення розмноження.
При виконаннi цих ритуалiв наречених зв´язують за руки рушником на
знак скрiплення ïх шлюбу, потiм заводять за стiл весiльноï
гостини i садять перед короваєм. Пiд час застiлля спiваються i
обрядовi пiснi (величання чи вiвати для наречених, дружок та дружбiв,
свашок, старостiв, нерiдко жартiвливого характеру), i лiричнi пiснi про
кохання , жiночу долю, подружнє життя.
По завершеннi весiльноï гостини вiдбувались ритуали, якi тепер
проходять у формi гри, але є видозмiненими випробуваннями
нареченого (чи вiн гiдний дiвчини, яку собi вибрав). У минулому метою
цих обрядiв було виявити розум i кмiтливiсть, силу та спритнiсть
молодого, тому завдання могли бути у формi загадок або у виглядi певних
завдань, якi вiн повинен був виконати (ïх складнiсть залежала вiд
того, чи рiд був згiдний вiддати обрану ним дiвчину). Одним iз
найпоширенiших випробувань, яке у дещо видозмiнених формах дiйшло до
наших днiв, було завдання, щоб наречений впiзнав молоду серед багатьох
дiвчат, одягнених однаково (або iз зав´язаними очима ïï
зловив) чи догнав на конi, виявив ïï з-помiж iнших по руцi чи
нозi, а також знайшов якусь рiч нареченоï чи ïï саму.
Донедавна ця традицiя широко побутувала в народi: У недiлю, пiд вечiр,
молодий мав забирати молоду до себе, але молода непомiтно ховалась вiд
нього. Молодий мусив ïï знайти i за руку привести. Коли це
було закохане подружжя, то молода ще за столом тихенько казала молодому,
де ïï шукати, а коли було примусове весiлля, то молода так
ховалась, що молодий не мiг ïï знайти, i вона сумна виходила
сама iз свого сховища. Якщо молодий знаходив молоду будуть щасливо жити,
а якщо не знаходив буде нещасливе подружжя. Це вiдобразилось у обрядових
пiснях про пошуки нареченоï:
А з суботоньки на недiлю
Пiшла Ганнуся в шальвiю:
  Гей, хто ж мене в цiй шальвiï найде,
То тому достануся. Далi в цiй пiснi йдеться про те, що ïï
шукає мати, батько, брат та сестра i нарештi:
Пiшов Степаньо знайшов, 
Ганнуся моя люба та мила.
Взяв за ручку та й прийшов: 
Ти ж менi досталася!
  Квiтко ж моя дрiбна, зелена!
Значно рiдше трапляються мотиви випробування нареченоï, зокрема
загадування ïй загадок:
  Зажди, пожди, красна панно, 
На тiм яворi сидить сокiл ясний,
Загадаю тобi вiдгадоньки: 
На тiм соколi соболева шуба.
У полi стоïть три криницi,
Над тими криницями сiм зiр
Над тими криницями сонце обiйшло, взiйшло.
Над тими криницями мiсяць освiтив,
Що ж мовиш, Марисенька,
Над тими криницями стоïть явiр зелений,
 Що ж мовиш, молоденька.
I дiвчина дає вiдповiдь, що криницi то ïï життя, ясний
мiсяць свекорко, ясне сонце свекруха, ясний сокiл дiверко, сiм зiр сiм
зовиць. Мотивами пошукiв пiснi перегукуються з вiдповiдними колядками та
щедрiвками:
Шукай, миленький, шукай перстеня по зорi, Миленький прийшов, перстеня
знайшов по зорi…
Традицiï випробувань у час обрання нареченого донесли вiдгомiн
Давнiх часiв i знайшли широке вiдображення у казковому епосi (зокрема у
героïчних казках). Останнiм завданням, що стояло перед нареченим,
було заплатити викуп за свою обраницю, i це теж вiдбувалось у формi
усталеного ритуалу за визначеним сценарiєм.
Головним персонажем при викупi молодоï (продажi молодоï) був
ïï брат або близький родич-парубок, який вiв торг, тому
бiльшiсть обрядових пiсень, що виконувались на цьому етапi весiлля,
зверненi до нього:
Братчику намiсничку!
Твоя сестричка дорогая,
Не продай свою сестричку; 
Є ï коса золотая.