ОСОБЛИВОСТI УКРАÏНСЬКОГО ЛIНГВОПУРИЗМУ (СИНТАКСИЧНИЙ АСПЕКТ)
Розвиток украïнськоï лiтературноï мови останнiх рокiвпозначений наданням особливого статусу питомим одиницям рiзних рiвнiв.
Причини такого ставлення до власних елементiв пiднесення
нацiональноï свiдомостi украïнського суспiльства й бажання
утвердити i зберегти духовне надбання нацiï, у якому особливе мiсце
належить мовi. Також до причин зараховуємо появу чи посилення
певних соцiально-лiнгвiстичних тенденцiй, зокрема пуристичних.
Представники сучасноï науки, зокрема росiйськi лiнгвiсти,
визначають важливiсть мовних одиниць в контекстi ïх подiлу на
номiнативнi (одиницi лексичного рiвня) та релятивнi (одиницi фонетико-
фонологiчного, словотвiрного, морфологiчного та синтаксичного рiвнiв).
Одна з ознак релятивних одиниць, до яких належать i синтаксичнi,
здатнiсть вiдтворювати нацiональну специфiку мови, робити ïï
своєрiдною та неповторною, тобто здатнiсть бути носiями нацiонально-
культурноï iнформацiï [Верещагин, Костомаров 2005, c. 337].
Тому функцiонування питомих синтаксичних одиниць з погляду пуризму в
украïнськiй лiтературнiй мовi вимагає окремих студiй.
Дослiдження специфiчностi пуристичних виявiв у синтаксисi сучасноï
украïнськоï мови мета статтi, реалiзувати яку можемо,
вирiшивши наступнi завдання: окреслити основнi етапи виявiв пуризму в
синтаксисi сучасноï украïнськоï мови; проаналiзувати
працi украïнських мовознавцiв з рекомендацiями щодо використання
питомо украïнських синтаксичних конструкцiй; визначити особливостi
пуристичних виявiв на синтаксичному рiвнi мовноï системи.
Аналiзовi теоретичних та практичних аспектiв пуристичних виявiв у
синтаксисi украïнськоï лiтературноï мови присвячено працi
С. Караванського, О. Пономарiва, Д. Вечорек, З. Терлака, Р. Зорiвчак та
iн.
Iсторiя розвитку сучасноï украïнськоï мови
засвiдчує двi найвиразнiшi хвилi пуристичних виявiв: у перiод
украïнiзацiï (20-тi роки ХХ ст.) та в перiод
демократизацiï (кiн. 80-х 90-тi роки ХХ ст. поч. ХХI ст.), якi у
зiставленнi мають багато спiльного, але одночасно рiзняться певними
особливостями.
Представники украïнськоï лiнгвiстики 20-х рр. ХХ ст.,
виконуючи ретельну роботу з унормування украïнськоï мови,
особливу увагу звертали на синтаксичнi норми як механiзм
лiтературноï мови. Адже навiть поєднавши питомi слова без
урахування норм украïнськоï мови, ми не отримаємо
украïнського тексту. Мовознавцi 20-х рр. минулого столiття (А.
Кримський, О. Синявський, О. Курило, В. Сiмович, М. Сулима, М. Гладкий
та iн.) вважали синтаксис духом мови, у якому втiлено iнстинкти
особистостi як представника певного етносу. Дослiджуючи лiнгвiстичнi
погляди М. Гладкого, I. Гнатюк звертає увагу на ставлення
мовознавця до специфiчностi синтаксичних конструкцiй: Елементи
синтаксичнi, Писав М. Гладкий у статтi Стабiлiзацiя
украïнськоï мови, Особливi звороти мовнi, улюбленi
образи, все те, що становить своєрiдну фразеологiю мови й
являє собою витвiр духовного життя цiлих поколiнь та має
глибоке корiння в iсторичному минулому, в психологiï даноï
нацiï… власне й є та головна пiдвалина цiлоï
мовноï будiвлi, що має змогу опанувати мову, досконало
зрозумiти ïï як знаряддя соцiального життя [Гнатюк 1993, c.
6]. Подiбнi вислови з часом зазнають нищiвноï критики як
iдеалiстичнi, позбавленi наукового пiдґрунтя, регресивнi
позицiï. Проте М. Гладкий мав на увазi не власницькi настроï,
спрямованi проти всього неукраïнського, а мовне чуття, яке, власне,
криється у пiдсвiдомостi знавця рiдноï мови i яке
допомагає безпомилково виявити чужий неприродний елемент.
Украïнськi лiнгвiсти цього перiоду радять уникати калькованих з
росiйськоï мови конструкцiй, що заполонили мовлення переважно
мiського населення. Щодо синтаксичних кальок з iнших мов, зокрема з
польськоï, аналiзованi працi мiстять поодинокi згадки, але йдеться
про вплив на говiрки захiдного регiону, а не лiтературну мову,
наприклад: пасивнi дiслова на -ся У безпiдметових
словосполученнях типу Ся воду пило [Курило 1942, c. 56].
На думку О. Курило, В. Сiмовича, М. Гладкого та iн., украïнськiймовi не властивi фрази з нанизуванням вiддiєслiвних iменникiв у
формi родового вiдмiнка, якi часто трапляються в росiйськiй мовi:
Впечатление От слушания чтения обвинения [Гнатюк 1993, c.
6] не можна перекласти як ВражеНня вiд слухаНня
читаНня ОбвинувачеНня, адже є вiдповiдник:
ВражеНня про зачитане обвинувачеНня.
Слiд також уникати конструкцiй з вiддiєслiвними iменниками на -
ння, -ття У поєднаннi з прикметником: При
означуваНню напряму вiтру Замiнити украïнським
Означаючи напрям вiтру; по дослiджеНню Або Пiсля
ДослiджеНня цього питання Замiнити украïнськими
Дослiдивши це питання, як дослiджували це питання, як хто
дослiджує це питання [Курило 1942, c. 44]; Це не до
прийняТтя Замiнити украïнським Цього не можна, не
слiд прийняти Або Це не прийнятне; нiчого не маєш до
говореНня Замiнити украïнським Тобi нiчого (нема
чого) Говорити [Сiмович 2005, c. 281]. Отже, замiсть
невластивих украïнськiй мовi сполучень мовознавцi пропонували
використовувати конструкцiï з дiєприслiвниками, особовими
дiєсловами (О. Курило), iнфiнiтивом (В. Сiмович). Слiд звернути
увагу й на те, що пуристи не вiдкидають вiддiєслiвних iменникiв
узагалi. За словами О. Курило, де треба вказати на самий процес
чинностi, ïï тривалiсть, там мова застосовує
дiєслiвнi речiвники на -Ння, — ття Вiд недоконаних
дiєслiв [Курило 1942, c. 48-49]. На пiдтвердження думок
мовознавець наводить численнi приклади, серед яких i Шевченкове:
Буде каяття на свiтi вороття не буде.
Помилковими визначено словосполучення, у яких приналежнiсть виражена
iменником у родовому вiдмiнку: Твори Шевченка Укр.
Шевченковi твори ; теорiя Дарвiна Укр. Дарвiнова
теорiя; гнiздо Птахiв Укр. Пташаче Або Пташине
гнiздо; хата Тiтки Укр. Тiтчина хата [Курило 1942, c.
99]. Проте ця замiна не категорична. О. Курило вказує на можливе
використання iменника в родовому вiдмiнку, що виражає
приналежнiсть, якщо його замiна утворить важку для вимови форму,
наприклад: Твори Квiтки-Основяненка, Але й не
заперечує проти сполучення Квiтчинi-Основяненковi твори;
якщо iменник уживано з прикметником: Твори Великого Дарвiна
Або використано поєднання iменi та прiзвища: Поезiя
Тараса Шевченка [Курило 1942, c. 99].
Не варто використовувати пасивнi конструкцiï, у яких виконавець
виражений iменником в орудному вiдмiнку, а iнший компонент: пасивним
дiєприкметником на -ний, — тий: Злодiя вбив
мiлiцiонер Замiсть Злодiй забиТий мiлiцiонером; формою
дiслова на -Но, -То: Головну увагу я звернув
Замiсть Головну увагу звернуТо мною; формою
третьоï особи однини чи множини пасивного дiєслова на -
ся: Вiн видає книжки Замiсть Ним
ВидаютьСя книжки [Курило 1942, c. 35]. У таких
конструкцiях за нормами украïнськоï мови особа виконавець
дiï пiдмет, але у працi О. Курило згадує про ще один
прийнятний варiант: Злодiй вбитий вiд мiлiцiонера [Курило 1942,
c. 35], крiм цього мовознавець залучає приклади з творiв Г. Квiтки-
Основяненка, Б. Грiнченка та iн. Проте така форма висловлення не стала
нормою сучасноï украïнськоï лiтературноï мови. Щодо
згаданих пасивних дiєслiв на -ся, якi побутують в
украïнськiй мовi, ïх можна замiнити безособовими формами на
-Но, -То: Зразки ґрунту Не Бралися,
А Брано [Курило 1942, c. 55-56]. Важливо, що О. Курило не
заперечує використання пасивних дiєслiв на -ся В
лiтературнiй мовi, надаючи ïм перевагу над активними формами, що
властивi народному мовленню. Варто також зазначити, що лiнгвiсти 20-х
рр. ХХ ст. не заперечували проти використання пасивних конструкцiй
узагалi.
Невластивi украïнськiй мовi словосполучення з елементами Було,
буде Та дiєслiвними формами на -Но, -То:
Було Чи Буде зроблеНо [Курило 1942,
c. 34]. Оскiльки форма на -Но, -То Вказує на
минулiсть, зазначає О. Курило, то поєднувати ïï з
формою Було Не можна: у мин. часi тiльки Зроблено. В.
Сiмович допускає використання конструкцiй зразка Було +
дiєслово На -Но, -То Для позначення
давньоминулого часу [Сiмович 2005, c. 248], який у мовленнi практично не
вживаний. Натомiсть для позначення дiï в майбутньому потрiбно
використати пасивний дiєприкметник у функцiï присудка:
Буде Зроблене [Курило 1942, c. 34]; Щасливi, бо будуть
Помилуванi [Сiмович 2005, c. 248], але можна використати й
особову форму дiєслова: Щасливi, бо ïх Помилують
[Сiмович 2005, c. 248]. Проти пасивних конструкцiй у сполученнi з
Бути У третiй особi однини i множини висловився В. Сiмович: не
Був вироблений програм, А Вироблено програму; Не
Дана була назва, А Дано назву [Сiмович 2005, c.
247].
Висловлення з прикметником По Також стали предметом пуристичних
мiркувань, зокрема, В. Сiмович у статтi На теми мови наводить чимало
конструкцiй, якими можна замiнити неукраïнське По+: По
технiчним причинам З технiчних причин; по давнiй звичцi За
давньою звичкою, З давньоï звички; вiддiл по постачанню
сировини вiддiл Для постачання сировини; по мiрi потреби В
мiру потреби; праця по упорядкуванню життя праця Над
упорядкуванням життя; брошура по актуальним питанням брошура На
актуальнi питання Та багато iнших [Сiмович 2005, c. 251-253].
Окрiм типових зауважень, фiксуємо й окремi застереження уникати
неукраïнських висловлювань, як-от: В кожному разi Укр. Як-не-
як; мало того Укр. Ще бiльше; в той же час Укр.
Рiвночасно, Або Саме тодi; у свою чергу Укр. нар. I
собi, самий, Укр. лiт. Зi свого боку Тощо [Сiмович 2005, c.
257-264]. Напевно, у таких прикладах вiдтворене чуття рiдноï мови,
що дозволяє виокремлювати своє, вiдмiнне вiд чужих зразкiв.
Таким чином, пуристичнi вияви в синтаксисi 20-х рр. ХХ ст. це вилучення
з ужитку кальок з росiйськоï мови на рiвнi простих i складних
словосполучень та ïх замiна конструкцiями, утвореними за законами
украïнськоï мови. Одночасно це досить вдала спроба теоретично
обґрунтувати доцiльнiсть такого процесу.
Проте з вiдомих причин така мовознавча практика виявилася недоцiльною в
умовах полiтики зближення нацiй i мов, яка на десятилiття припинила
появу дослiджень нацiоналiстичного спрямування. Опоненти пуризму не
приховували, що на украïнському ґрунтi це явище набуло
надзвичайноï поширеностi в практицi i стає гальмом
культурного процесу [Матвiєнко 1932, c. 20]. Якщо застосоване на
практицi, то, мабуть, прийнятне, а гальмує, на нашу думку,
поширення саме бiльшовицькоï культури. О. Матвiєнко у працi
Стилiстичнi паралелi (проти пуризму) намагається довести
шкiдливiсть пуристичних тенденцiй в украïнськiй мовi, зокрема в
синтаксисi. Дослiджуючи позицiï пуристiв 20-х рокiв, автор
використовує ïхнi висловлення таким чином, щоб унеможливити
формулювання чiтких напрямкiв пуристичноï дiяльностi. Для прикладу
Наведемо одну з позицiй: Система мов взагалi, зокрема синтакси
украïнськоï мови, настiльки стала, що й нiчого говорити про
будь-якi змiни. Причини цiєï сталостi криються у властивостях
людськоï психологiï [Матвiєнко 1932, c. 15]. Ми
зазначали вище, який змiст вкладено в цю фразу й подiбнi до неï,
цитуючи М. Гладкого. Проте аргумент О. Матвiєнка такий: Говорити,
що причини сталостi синтаксичних форм криються в будовi людського мозку,
це значить стояти на позицiях безпорадного iдеалiзму [Матвiєнко
1932, c. 16]. Хоча для того, щоб бути переконливiшим, автор цитує
Б. Ткаченка, який категорично висловився на адресу пуристiв: нашi
язиковi дiячi (автори, рецензенти, редактори мови тощо) в лексичних, як
i в усiх iнших язикових питаннях, здебiльшого волiють апелювати до того
самого, вельми й вiддавна шанованого, але дуже непевного духа мови, що
завсiгди являвсь i являється до послуг всякому язиковому
фiлiстерству [Матвiєнко 1932, c. 20]. Цiкаво, що О.
Матвiєнко не заперечує: позицiï пуристiв про сталiсть
синтаксичних категорiй сформульованi шляхом аналiзу мовних фактiв, на
думку дослiдника, така сталiсть ïм потрiбна для обґрунтування
своïх назадницьких поглядiв [Матвiєнко 1932, c. 16]. Ми
погоджуємось, що пуризм може бути регресивним, але це багатогранне
явище, яке поєднує протилежнi властивостi, тобто може бути й
прогресивним. Описанi приклади украïнських словосполучень, що,
вiдтворюючи дух мови, використовуються у мовленнi, на нашу думку, не
можна трактувати, як витвiр назадницьких поглядiв. Але позицiя,
спрямована проти всього пуристичного, була вигiдна радянськiй владi,
тому подiбнi дослiдження завжди пiдтримували на найвищому рiвнi.
Про розвиток украïнськоï мови у вузьких етнографiчних рамках у
20-х роках згадано й у кiнцi 60-х на початку 70-х рр. минулого столiття.
Праця Украïнсько-росiйськi мовнi паралелi радянського часу Г.
Ïжакевич це дослiдження про т. зв. украïнськi мовнi одиницi,
якi завдячують своïм iснуванням впливовi росiйськоï
лiтературноï мови. Серед багатьох прикладiв наведено й синтаксичнi
конструкцiï, якi, на думку мовознавцiв-пуристiв, не властивi
украïнськiй мовi, а саме: Було, буде У сполученнi з
дiєслiвними формами на -но,-то, конструкцiï з
вiддiєслiвними iменниками на -ння, — ття
[Ïжакевич 1969, c. 97-98]; синтаксичнi утворення з прийменником
По [Ïжакевич 1969, c. 215] та iн. Автор переконує, що
паралельне iснування в украïнськiй мовi синонiмiчних прийменникових
конструкцiй часто призводить до ïх семантико-стилiстичного
розрiзнення, що забезпечує структурно-виразовi можливостi
украïнськоï лiтературноï мови, наприклад: Пiшла
По воду, попливли За водою, нарада По
координацiï, нарада З питань координацiï
[Ïжакевич 1969, c. 215]. Варто зазначити, що пуристи не
вимагали абсолютного вилучення прийменника По, зокрема залишали
його у словосполученнi Йти По воду [Сiмович 2005, c. 251],
зважаючи на семантику. Г. Ïжакевич справедливо покликається
на мовнi факти свого часу, якi однак не спростовують пуристичних
положень, а свiдчать лише про втручання росiйськоï мови у
самобутнiй розвиток украïнськоï.
З. Терлак у статтi Синтаксичнi кальки в аспектi норми, дослiджуючи цей
перiод, згадує працю Й. Багмута Проблеми перекладу суспiльно-
полiтичноï лiтератури украïнською мовою (1968), у якiй йдеться
про активне зближення синтаксичних систем украïнськоï та
росiйськоï мов, зокрема в публiцистицi [Терлак 2004, c. 500].
Враховуючи визначальну роль засобiв масовоï iнформацiï у
формуваннi мовного смаку носiïв мови, вважаємо зауваження Й.
Багмута про недоречнiсть використання власне украïнських
конструкцiй у перекладах з росiйськоï мови, що впливає на
вiддалення вiд мови оригiналу, необґрунтованими.
Украïнська мовознавча наука 70-х рр. представлена дослiдженнями, що
продовжили традицiю зближення братнiх мов. Зокрема О. Федик, звертаючи
увагу на використання словосполучень з прийменником По, робить
висновок, що в писемних стилях частiше, нiж в усних, конструкцiï з
По Замiнюють синонiмiчними сполуками [Федик 1977, c. 51]. Слiд
зазначити, що для розмовного стилю характерне спонтанне формулювання
думки. Тому людина, яка недосконало володiє мовою, не має
мовного чуття, часто використовуватиме кальки, особливо синтаксичнi.
Таким чином, впроваджена радянською владою мовна полiтика фактично
зруйнувала самобутнiсть украïнськоï мови, зокрема
синтаксичноï системи.
Проте були спроби пропагування помiркованих пуристичних настанов,
наприклад, А. Бурячок, дослiджуючи можливостi використання того-таки
прийменника По, рекомендує не зловживати ним, наводячи приклади-
замiнники: Дебати Про ПЯтирiчний план, а не
По ПЯтирiчному плану; зауваження й побажання
До Цiєï книги просимо надсилати, а не По
цiй книзi; бути у вiдпустцi Через хворобу, а не По
хворобi; цiну купленого товару можна перевiрити За
прейскурантом, а не По прейскуранту Тощо [Бурячок
1971, c. 86]. Мовознавець пояснює причину такоï замiни, не
протиставленням питомого запозиченому, а потребою звiльнити мову вiд
незграбних, набридливих канцелярських зворотiв, якi обтяжують сприйняття
думки й роблять мову одноманiтною.
Очевидно, були й iншi дослiдження, ґрунтовнiшi, а головне
достовiрнiшi, проте вони не могли вийти друком в Украïнi, а якщо й
були надрукованi, то лише незначним накладом. Для прикладу
згадаємо працю Б. Антоненка-Давидовича Як ми говоримо (1970),
розкритиковану офiцiйним мовознавством, хоча на той час вона була чи не
найкращою. Наслiдуючи мовознавчу традицiю 20-х рокiв, письменник
порушує проблему використання слiв та конструкцiй, що зявилися в
украïнськiй мовi пiд впливом росiйськоï, i яку намагалися не
помiчати представники украïнськоï радянськоï
лiнгвiстичноï школи. До проблемних синтаксичних одиниць Б. Антоненко-
Давидович зараховує: приймениковi конструкцiï
(Приïхати В Киïв (рух напрямку до мiста, села i
т. iн.) укр. Приïхати До Києва; лiки Вiд
хвороби Укр. Лiки Проти хвороби; торбинка Для
книжок Укр. Торбинка На книжки; занедужав кором Укр.
Занедужав На кiр) [Антоненко-Давидович 1994, c. 166-170];
Сполучниковi (Без освiти нiчого не осягнеш, Як би не хотiв
того Укр. , Хоч би як того не хотiв; щоб б не
Укр. Хоч би що; хто б не Укр. Хоч хто; де б не Укр. Хоч
де; Не то справдi хотiв спати, Не то тiльки вдавав,
Що хоче Укр. Чи тоЧи то) тощо [Антоненко-
Давидович 1994, c. 171-175].
На жаль, поодинокi мiркування щодо слововжитку питомих украïнських
конструкцiй не можемо назвати
Тенденцiєю, проте доречним буде визнання факту появи помiркованих
пуристичних виявiв у синтаксичнiй
Системi украïнськоï мови як наслiдку полiтичноï i
мовноï вiдлиги.
Друга хвиля пуристичних виявiв, що зародилася в кiн. 80-х рр. на поч. 90-х рр. ХХ ст., спонукала до
Розвязання нових синтаксичних проблем, хоча новими ïх можна назвати
умовно, оскiльки вони стосуються
Чинних норм украïнськоï лiтературноï мови, проте
теоретичне обґрунтування здебiльшого сформульоване
Украïнськими лiнгвiстами 20-х рр. минулого столiття.
Сьогоднi дослiдження синтаксичноï нормативностi вiдбувається
у двох напрямках: пiд впливом
Рекомендацiй пуристичноï мовознавчоï школи 20-х рр. ХХ ст. i
за настановами антипуристичноï лiнгвiстичноï
Школи 30-х I пол. 80-х рр. ХХ ст. Власне позицiя прихильникiв
пуристичноï школи (С. Караванський,
О. Сербенська, О. Пономарiв, П. Одарченко (про мову дiаспори), М.
Волощак, Р. Зорiвчак та iн.) сприяла
Численним виявам пуризму на всiх рiвнях украïнськоï мови,
зокрема на синтаксичному. Новiтнi пуристичнi
Вияви простежуємо у замiнах конструкцiй, або ïх компонентiв,
а саме:
вiддiєслiвних iменникiв на -ння, — ття
Дiєприслiвниковими зворотами, особовими або неозначеними
формами дiєслова: Не склавши вiдповiдного плану Замiсть
Без складання вiдповiдного плану; спосiб збирати Матерiали
Замiсть Спосiб збирання матерiалiв [Волощак 2000; Зорiвчак
2005];
неузгодженого означення присвiйним прикметником: Тарасова гора
Замiсть Гора Тараса; Лисенкова iнтерпретацiя Шевченкових поем
Замiсть Iнтерпретацiя Лисенка Поем Шевченка
[Антисуржик 1994];
частки Давай, давайте Iз спонукальним значенням частками Нум,
нумо, або вилученням часток Давай, давайте У цьому значеннi:
Нум, братця, до зброï Замiсть Давайте, братця, до
зброï; привiтаймо Замiсть Давайте привiтаємо; працюймо
Замiсть Давайте працювати [Антисуржик 1994; Зорiвчак 2005];
пасивних елементiв активними дiєслiвними конструкцiями: Я
оприлюднив заяву Замiсть Мною було оприлюднено заяву;
ЗобовЯзання виконано Замiсть ЗобовЯзання
виконанi; яких призначає Рада депутатiв Замiсть Якi
призначаються Радою депутатiв [Антисуржик 1994; Зорiвчак 2005;
Пономарiв 1999];
запозичених з росiйськоï мови моделей узгодження украïнськими:
Цими днями Замiсть На цих днях; цiєï митi
Замiсть У даний момент; чужим коштом Замiсть На чужий
рахунок [Антисуржик 1994; Волощак 2000];
запозичених з росiйськоï мови моделей керування украïнськими:
Вiдгук про реферат Замiсть Вiдгук на реферат; завдавати шкоди,
стражань Замiсть Завдавати шкоду, страждання; нехтувати поради
Замiсть Нехтувати порадами; повiдомляти мене Замiсть
Повiдомляти менi; смiятися з чогось Замiсть Смiятися над
Чимось [Волощак 2000; Караванський 2001; Wieczorek 1999];
прийменникових конструкцiй з По+, вiд+ Та iн. рiвноцiнними
украïнськими: Майстерня ремонту (лагодження) одягу Замiсть
Майстерня по ремонту одягу; працюють багато рокiв Замiсть
Працюють по багато рокiв; задоволений спiвпрацею Замiсть
Задоволений вiд спiвпрацi; думки про зустрiч Замiсть Думки вiд
зустрiчi [Антисуржик 1994; Волощак 2000; Головащук 2001; Зорiвчак
2005; Одарченко 1997; Пономарiв 1999; Wieczorek 1999];
сполучникiв з росiйськоï мови у складнопiдрядних реченнях
украïнськими: Збори не вiдбулися, бо (тому що) прийшло мало
людей Замiсть Збори не вiдбулися, так як прийшло мало людей; Без
освiти нiчого не досягнеш, хоч би як того хотiв Замiсть Без
освiти нiчого не досягнеш, як би не хотiв того; Що скорiше зробиш, то
лiпше Замiсть Чим скорiше зробиш, тим лiпше [Антисуржик 1994;
Волощак 2000; Зорiвчак 2005] тощо. Цей перелiк лише частково
iлюструє вияви пуризму в синтаксисi [див. Антисуржик 1994; Волощак
2000; Зорiвчак 2005; Караванський 1994; Караванський 2001; Пономарiв
1999; Терлак 2004; Wieczorek 1999], проте
Дозволяє зробити певнi висновки.
Таким чином, пуристичнi настанови в синтаксисi сучасноï
украïнськоï мови передусiм спрямованi проти
Використання конструкцiй-русизмiв, хоча трапляються й окремi
висловлювання щодо впливу iнших мов.
Наприклад, Р. Зорiвчак у конструкцiях типу То був московський цар
Пьотр I, який приписав росiйськiй iмперiï
It WasThat [Зорiвчак 2005, c. 104]. На нашу
думку, впливу
Синтаксису англiйськоï мови на синтаксис украïнськоï
немає, оскiльки впливати на такому рiвнi можуть мови з
Високим ступенем структурноï подiбностi. Такий вплив можливий, якщо
переклад з англiйськоï мови здiйснено
Без належних знань украïнськоï. Тому фраза, вiдтворена за
законами украïнськоï мови, звучатиме: Саме
Порiвнюючи двi хвилi пуристичних виявiв, можемо виокремити спiльну
ознаку вилучення
Неукраïнських конструкцiй, а саме, кальок з росiйськоï мови
рiзних структурних типiв. Також вiдзначаємо, що
Вияви пуризму характернi для синтагматичного синтаксису i майже вiдсутнi
в синтаксисi речення.
Пуристичнi тенденцiï можуть негативно вплинути на формування норм,
коли замiна синтаксичних
Конструкцiй вiдбувається без урахування семантичноï та
стилiстичноï вiдповiдностi: Демонструвати фiльм
здобувати працею дороблятися; колись iншим разом коли-iнше Тощо
[Караванський 1994, c. 130-139].
Проблемна ситуацiя з унормування синтаксичних одиниць закономiрна, бо й
сьогоднi не iснує єдиного погляду на те, якою повинна бути
синтаксична норма. Проте не можемо заперечити факт значного впливу
пуристичних тенденцiй на ïï формування. Суперечлива сутнiсть
пуризму не дозволяє беззастережно залучати до лiтературноï
мови усi пропонованi конструкцiï, але важливо не проiгнорувати
можливiсть звiльнення украïнськоï мови вiд непотрiбних
накинутих елементiв.
Руслана Яковець
Лiтература
Антисуржик 1994: Антисуржик. Вчимося ввiчливо поводитись i правильно
говорити / За заг. ред. О. Сербенськоï. Львiв: Свiт, 1994. 152 с.
Антоненко-Давидович 1994: Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. К.: КМ
Асаdemia, 1994. 254 с.
Бурячок 1971: Бурячок А. А. Про прийменник по // Рiдне слово. К.: Наук.
думка, 1971. Вип. 5. С. 84 86.
Верещагин, Костомаров 2005: Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Язык и
культура. Три лингвострановед-ческие концепции: лексического фона, рече-
поведенческих тактик и сапиентемы / Под. ред. и с послесловием акад. Ю.
С. Степанова. М.: Индрик, 2005. 1040 с.
Волощак 2000: Волощак М. Неправильно правильно. Довiдник з
украïнського слововживання: За матерiалами засобiв масовоï
iнформацiï. К.: ВЦ Просвiта, 2000. 128 с.
Гнатюк 1993: Гнатюк Г. Пуристичний грiх Миколи Гладкого // Слово. 1993.
5. С. 6.
Головащук 2001: Головащук С. I. Росiйсько-украïнський словник
сталих словосполучень. К.: Наук. думка, 2001. 640 с.
Зорiвчак 2005: Зорiвчак Р. Болiти болем слова нашого Львiв: ЛНУ iм. I.
Франка, 2005. 296 с.
Ïжакевич 1969: Ïжакевич Г. П. Украïнсько-росiйськi мовнi
звязки радянського часу. К.: Наук. думка, 1969. 303 с.
Караванський 1994: Караванський С. Секрети украïнськоï мови.
К.: Кобза, 1994. 152 с.
Караванський 2001: Караванський С. Пошук украïнського слова, або
боротьба за нацiональне я. К.: ВЦ Академiя, 2001. 240 с.
Курило 1942: Курило О. Уваги до сучасноï украïнськоï
лiтературноï мови. Кракiв Львiв: Укр. вид-во, 1942. 199 с.
Матвiєнко 1932: Матвiєнко О. Стилiстичнi паралелi (проти
пуризму). Х.: Рад. школа, 1932. 132 с. Одарченко 1997: Одарченко П. Про
культуру украïнськоï мови: Збiрник статей. К.: Смолоскип,
1997. 320 с.
Пономарiв 1999: Пономарiв О. Д. Культура слова: мовностилiстичнi поради:
Навч. посiбник. К.: Либiдь, 1999. 240 с.
Сiмович 2005: Сiмович В. Працi у двох томах. Том 1: Мовознавство /
Упоряд. i передмова Л. Ткач. Чернiвцi: Книги ХХI, 2005. 520 с.
Терлак 2004: Терлак З. Синтаксичнi кальки в аспектi норми // Вiсник
Львiв . ун-ту. Серiя фiлологiчна. Вип. 34. Ч. II. Львiв: ЛНУ iм. I.
Франка, 2004. С. 498 505.
Федик 1977: Федик О. С. Iменниковi словосполучення в уснiй мовi //
Культура слова: Респ. зб-к. К.: Наук. думка, 1977. Вип. 12. С. 47 52.
Wieczorek 1999: Wieczorek D. Новационные процессы в современном
украинском языке // Slavia orientalis. Rocznik XLVIII. Kraków.
1999. S. 435 441.
