Пiдтвердьте чи спростуйте думку: Головне в життi це саме життя, найвища цiннiсть на землi

Я погоджуюся з думкою, що життя кожноï людини самоцiнне вже само по
собi. Життя це безцiнний дар, яким людина повинна дорожити навiть
тодi, коли в ньому бiльше смутку, нiж радощiв. Варто жити, щоб на землi
залишити пiсля себе слiд глибокий, помiтний. Так, життя Т. Шевченка,
Лесi Украïнки, М. Коцюбинського, П. Грабовського, В. Симоненка, В.
Стуса було несправедливо коротке. Але, можливо, наперекiр цьому всiм
здiйсненим у своєму життi вони настiльки зумiли збiльшити його
цiннiсть, що стали безсмертними, адже днi свiдомого життя переплавленi в
золотi рядки ïхнiх невмирущих творiв. Заповнюючи своє життя
самовiдданою працею, присвячуючи його iншим людям, людина сама значно
пiдвищує цiннiсть власного життя. Вибiр сенсу життя, на мою
думку, залежить вiд умов конкретного суспiльства, задаткiв, нахилiв та
здiбностей конкретноï людини. I те, що однiй людинi здається
безглуздим i марним, для iншоï є безцiнним. Зазирнiмо,
наприклад, на сторiнки новел Василя Стефаника. Iвана Дiдуха (новела
Камiнний хрест), виявляється, тримає в цьому життi зв'язок
iз рiдною землею, який i увiчнив вiн, поставивши на пiщаному горбi
камiнний хрест. Цiнують односельцi Iвана, адже вiн зберiг у серцi тепло
до них, намагаючись жити по совiстi. Особисте горе нiби вiддiлило зовнi
вiд людей Максима, героя новели Сини. Але немає в його серцi зла.
По-своєму вiн розумiє цiннiсть i сенс життя тепер, коли вiн
старий i самотнiй: головне то саме життя. Отже, справдi, головне в
життi це саме життя, найвища цiннiсть на землi. I сенс його в тому, щоб
жити й здiйснювати своє призначення на землi навiть тодi, коли це
надзвичайно важко. (244 слова)