Пишаюся тим, що я украïнець

Якось я залишився вдома один. Робити було зовсiм нiчого, i тому я вирiшив подивитись телевiзор. Взагалi-то я не дуже люблю його дивитись i проводжу вiльний час iз друзями або за гарною книжкою, але сьогоднi гуляти було холодно, а книжка, як на зло, скiнчилась. Я перемикав з одного канала на iнший, поки не знайшов програму, в якiй розповiдалось про рiзнi краïни. Програма мене дуже зацiкавила. Я почув багато про Великобританiю, США та Австралiю. Ведучий розповiдав про географiчне розташування краïн, про ïх iсторiю, традицiï, про полiтичне становище. Було сказано i про високий економiчний розвиток цих краïн. Коли програма скiнчилась, я вимкнув телевiзор та подумав, що, мабуть, жителi цих краïн пишаються тим, що живуть там. У той самий час менi спало на думку помiркувати трохи, чи можу я пишатись своєю краïною. Наша Батькiвщина знаходиться майже у самому центрi Європи, а якщо бути точним, то географiчний центр Європи знаходиться недалеко вiд мiста Рахiв, що в Закарпатськiй областi. Якщо спробувати згадати iсторiю нашоï краïни, то можна виявити, що вона налiчує вже понад тисячу рокiв. Щоправда, спочатку вона входила до держави Киïвська Русь, яка з'явилась ще за багато рокiв до того, як утворилась Росiя. Як я пам'ятаю, Росiя виникла тому, що деякi жителi Киïвськоï Русi не хотiли пiдкорятись ïï законам та втекли у схiднi лiси, де i побудували нове царство. Нашi предки украïнцi були хоробрими воïнами, вони завжди бились за свою краïну, поки останнiй воïн ще мiг держати у руках спис та булаву. У нашiй iсторiï присутнi такi славетнi iмена князiв, як Олег, Мстислав, Володимир, Ярослав, княгиня Ольга. Вiдомо, що Володимир охрестив руський народ у християнську вiру, Ярослав прославився тим, що за часiв його правлiння в нашiй краïнi було збудовано багато храмiв та бiблiотек, а княгиня Ольга була мудрою та смiливою жiнкою, яка справедливо використовувала надану ïй владу. Коли пригадую часи козацтва, на думку спадають iмена славетних гетьманiв Хмельницького та Мазепи, якi зробили Украïну сильною та прославили на весь свiт. Окрiм славетного минулого, у нас багато чудових традицiй. У нiч перед Рiздвом молодь спiває колядки, на Великдень нашi матусi та бабусi печуть смачнi паски та освячують ïх у церквi, i це я вам нагадав лише двi, а як ïх багато! На жаль, у великих мiстах люди поступово забувають деякi з них, але в селах бiльшостi традицiй завжди дотримуються i поважають ïх. Багато рокiв Украïна була часткою Росiï, але вже чотирнадцять рокiв вона самостiйна. За цей малий для держави час ïй довелось багато лиха пережити, люди зазнали безлiч негараздiв, але я вважаю, що наша влада робить все можливе для того, щоб покращити людям життя. Щороку збiльшується платня вчителiв, лiкарiв, пенсiï стареньким, зростає розмiр стипендiй для студентiв. Зараз люди мають можливiсть дивитись зарубiжне кiно, ïздити на iмпортних автомобiлях, подорожувати за кордон. Нашi школярi та студенти беруть участь у мiжнародних навчальних програмах та вивчають англiйську або нiмецьку за пiдручниками, шо були створенi в Англiï та Францiï. Нашi спiваки учасники мiжнародних змагань. На Євробаченнi 2004 спiвачка Руслана довела всьому свiту, що Украïна багата на таланти. Весь свiт знає нашого футболiста Андрiя Шевченка та боксерiв братiв Кличко, а наша спортсменка Яна Клочкова зi змагань з плавання завжди привозить нам тiльки золотi медалi, i на цих iменах не закiнчується список наших талановитих людей. А якi в нас красивi мiста! Кожне вiдрiзняється вiд iншого, особливо схiднi мiста вiд захiдних. А яка в нас дивовижна столиця! Як добре цвiтуть весною каштани на Хрещатику! Як же можна не пишатись такою краïною?!