Правда, про Давню казку Лесi Украïнки

Давня казка — дуже цiкавий твiр . Воно настiльки простоï за
формою, що здається простим для розумiння. Насправдi, я б не
пiднiмав цiєï теми , якби неповне, неуважне читання цього
добутку не було таким розповсюдженим. На жаль, багато таких, хто не
вдумується в змiст прочитаного. Тому мiй твiр буде складатися iз
двох частин. Вiдповiдно, з давньоï казки про Давню казку i iз
правди, суб'єктивноï, звичайно, про тiєï ж самiй
Давнiй казцi.
Давня казка. Поема Лесi Украïнки побудована у формi казки, вона
є казкою за формою й за змiстом. Фактично, це казковий сюжет,
створений для того, щоб розважити читача, тому що образи Поета й лицаря
Бертольдо дуже цiкавi, а в самому текстi багато точних фраз, схованих
гострот i жартiв. Те, що твiр варто сприймати сугубо як казку, таку собi
лiтературну iграшку, свiдчить композицiя: частини схожi мiж собою, а в
цiлому дуже схожi на фольклорний твiр з певними повторами, алегорiями,
обiграванням однiєï iдеï. Т.е. це вдала спроба
фольклорноï стилiзацiï, дотепна, цiкава, розважальна. Небагато
застарiла за формою, але все-таки й дотепер цiкава читачевi
Насправдi, що предидет абзац — це не просто доказ вiд противного,
адже багато таких, хто дiйсно сприймає цей твiр саме так. Навiть
найпростiшi за формою добутку iнодi варто розшифровувати,
iнтерпретувати, а зовнiшня простота є вiрною ознакою глибокого
змiсту, так само, як зовнiшня iронiчнiсть часто є ознакою
внутрiшньоï надривноï серйозностi. Це вже правда Потiм, моя
правда про Давню казку. Стиль цього добутку бiльш нiж серйозний. Тому що
за конфлiктом Поета й Бертольдо стане не просто конфлiкт влади i волi
слова, але й конфлiкт матерiальних цiнностей з духовними. А це вже,
вибачите, не жарту. Насправдi, якщо трошки абстрагуватися вiд
поверхневого сприйняття й не спускатися в глибини, це великий конфлiкт
мировоззрений. Поет затверджує, що має теперiшнi неоцiненнi
багатства, тому що його думи-чарiвницi можуть дiстати йому все, що
тiльки захочеться. Поет почуває себе вiльним, адже йому доступний
мир творчостi, мир Слова, мир духовностi, разом з тим вiн не пов'язаний
iз земним, матерiальним, приземленим. На все це Бертольдо
вiдповiдає: Iз задоволенням помiняв би химерний мир фантазiï
на реальний замок або маєток. Крiм конфлiкту персонажiв, це,
повторююся, конфлiкт мировоззрений. Iз цього погляду актуальнiсть часiв
Лесi Украïнки не треба окремо доводити. Можна, не виходячи з
будинку, пригадати своïх знайомих, — i бiльшiсть iз них легко
роздiлиться на прихильникiв Бертольдо або Поета. Фактично Давня казка не
є казкою навiть не тiльки тому, що ïï персонажi, так чи
iнакше iснували, а й тому, що цi персонажi iснують i сьогоднi.
Иеще. Якщо iснують персонажi, iснує й мiж ними конфлiкт. I таки
насправдi iснує. Крiм конфлiкту духовний i матерiального, сюжет
Давньоï казки, завдяки своïй унiверсальностi, легко
трансформується в конфлiкт влади й преси. Давня казка
зображує середньовiчну печатку в конфлiктi iз середньовiчною
владою — це крiм усього iншого. Тут щодо актуальностi добутку
— коментарi, на мою думку, зайвi. Така вона — уже, напевно,
не нова для уважних читачiв правда про Давню казку.

• А коли вiйна скiнчиться
• Того справи й того слова,
• Те скiнчиться давня казка,
• А настане правда нова

И тут коштує питання: чи скiнчилася Давня казка або усе ще триває? На жаль, дивлячись на навколишню дiйснiсть, чи навряд можна затверджувати, що правда вже настала. (Подумати тiльки, сто рокiв пройшло, а змiнилося не так уже й багато!..) Особисто я ризикну затверджувати, що давня казка, якщо ще й не скiнчилася, то вже майже добiгає кiнця