Проблеми емансипацiï жiнки в оповiданнях Володимира Винниченко

Прикро, що майже 30 рокiв Украïна не читала добутки великого
майстра, новатора украïнськоï лiтератури В. Винниченко .
Жорстокий час змусило талановитих художникiв залишити Украïну, до
останнiх днiв жити за кордоном. Але талант не може бути мовчазним.
Працював, багато писав з надiєю, що пройде, настануть часи, коли
його добутку продовжать своє життя на рiднiй землi, серед тих, для
кого затворiв i про кого розповiдав у своïх романах, драматичних
добутках, оповiданнях. Мала проза В. Винниченко — це понад сто
оповiдань. I в цьому жанрi вiн — новатор, зумiв майстерно
з'єднати украïнськi i європейськi традицiï
Зокрема, у багатьох оповiданнях, крiм традицiйних проблем, письменник
вирiшує проблему жiнки як особистостi. Якщо в добутках його
попередникiв жiнка була зображена приниженоï, переляканоï,
позбавленоï права на самоповагу, то в оповiданнях Винниченко бачимо
зовсiм новий погляд на жiнку: жiнка й мир, жiнка й мораль, краса як
мiряло цiнностi особистостi. Вiн примушує всiх по-новому
подивитися на мiсце жiнки в якiсно обновленому суспiльствi. Майстернiсть
письменника очевидне, тому що вмiє видiлити в описi зовнiшностi те
головне, що створює неповторну красу й привабливiсть, … на
ту красу, що не б'є в очi, що на перший погляд ледь примiтна, а
тiльки в неï вдивившись, можна впитися й очами, i серцем,
всiєю своєю iстотою. Це була краса, що виховується
тiльки на Украïнi….
Дiвчини в оповiданнях Винниченко не монументальнi, духовно не замкнутi й
неприступнi. У них зовнiшня краса поєднується iз природною
щирiстю, щиросерднiстю, i сама дiвчина вражає своєю
цiлiснiстю, запалом, енергiєю. Як от в оповiданнi Зина: … ця
дiвчина щоранку влiтала до мене в кiмнату, нашвидку стискувала мою руку,
бризкала в усi куточки смiхом i словами, вистачала мене за рукав i з
такою пристрастю витягала на вулицю, начебто в тiм будинку починалася
пожежа. Так i виникає перед нами Зина, незвичайна Зина, загадкова,
i поводження в неï дивовижне, зовнiшня краса казкова, натура
лiрична. А от перед нами iнший тип жiнки — Людмила з оповiдання
Роботи!: … у будинок вступила якась висока, струнка, повна жiноча
фiгура, вся в чорному й чорному широкому капелюсi на головi. Вона iз
серйозним i поважним видоммовчачи села на крамницю, мимоволi простягнула
i йому свою, досить бiльшу, заховану в чорну рукавичку руку. Перед нами
професiйна революцiонерка До природноï вишуканостi додається
змушена таємничiсть, глибокий розум, усвiдомлення власноï
цивiльноï позицiï й готовностi до самопожертви. Вона
сприймається як самодостатня, повноправна особистiсть. I, зрештою,
ще один тип жiнки — це Гликерия з оповiдання Контрасти. Вона
випила вже третю чарку густого, мiцного лiкеру й почуває себе
надзвичайно приємно: так любо, так затишно сидiти, обпершись
спиною на дерево, лiниво прислухатися до цих звукiв, змiшаним з
балаканиною спiвучасникiв пiкнiка, з лопотання листя, iз щебетання
пташок…
По всьому тiлу розлита така гарна, нiжна утома, у груди дзенькає
якесь м'яке, тепле й добре почуття, не хочеться не рухатися, не
говорити, — хочеться тiльки щасливо, радiсно посмiхатися.. Це
— жiнка-настрiй. Майстер деталi показує, що нове життя
змiнило побут жiнки, вона має можливiсть саме так виявити свою
нiжнiсть, романтизм, розкутiсть
В. Винниченко цiкавить загадка жiночоï душi, психологiя
настроïв, почуттiв. Вiн створив образ жiнки, що бачив сам, i дуже
йому хотiлося, щоб i iншi бачили жiнку саме такий, тому що в нiй
зовнiшня краса поєднується з духовною шляхетнiстю