Родина Терещенкiв

У другiй половинi XIX столiття в Росiйськiй iмперiï з'явилися новi
пiдприємливi люди, якi все бiльше впливали на економiчне життя
краïни. Серед них була i родина Терещенкiв.
З трьох синiв вихiдця з козацького роду Артема Терещенка послiдовником
батька став Микола — людина надзвичайно цiлеспрямована й
працездатна. Разом з братом Федором вiн створив одну з найбiльших у
Росiï фiрм — Товариство братiв Терещенкiв, а також заводи в
Киïвськiй, Чернiгiвськiй, Волинськiй i Курськiй губернiях.
Товариство експортувало цукор рiзних видiв до Англiï, Нiмеччини,
Китаю, Норвегiï, Швейцарiï.
Один iз заводiв Терещенка за перiод з 1870 до 1900 року був нагороджений
багатьма вiдзнаками, серед них золотих медалей всеросiйських i
всесвiтнiх виставок було шiсть. Завод виготовляв понад десять сортiв
рафiнаду, який упаковувався в папiр бiлого, синього, блакитного i
коричневого кольорiв. За цiєю упаковкою товар Терещенка знали в
усьому свiтi. Пiд час революцiï 1905 року завод було спалено, але
незабаром вiдроджено й оновлено за останнiм словом технiки.
Микола Терещенко був дуже вимогливим до себе й оточуючих, але завжди
дбав про гiднi умови працi робiтникiв. У казармах, де жили сезоннi
робiтники, були кухнi, ïдальнi, електричне освiтлення, парове або
пiчне опалення, електричнi вентилятори, лазня, пральня. Було вiдкрито
початкову школу для дiтей робiтникiв та лiкарню. З перших своïх
пiдприємницьких успiхiв Терещенки взялися за благодiйництво. У
рiдному Глуховi на своï кошти вони побудували ремiсниче училище,
жiночу й чоловiчу гiмназiï, учительський iнститут, примiщення
банку, заснували безплатну лiкарню та щороку вiдраховували на
ïï утримання два вiдсотки своïх прибуткiв.
Великою суспiльною проблемою для Києва тих часiв була величезна
кiлькiсть безпритульних, а також небезпека виникнення i поширення
епiдемiй рiзних iнфекцiйних хвороб. Та грошей на соцiальнi програми не
вистачало, i медики звернулися безпосередньо до пiдприємцiв. Федiр
Терещенко за рiк збудував нiчлiжний заклад з гарними побутовими умовами
i жертвував на нього щороку по п'ятсот карбованцiв.
Коли виникла iдея створити в Києвi музей старовини (нинi Музей
украïнського образотворчого мистецтва), брати Терещенки
пожертвували третину зiбраноï суми. У музей вони передали свою
колекцiю слов'янськоï старовини, численнi археологiчнi знахiдки,
картини Михайла Врубеля. На жаль, пiд час революцiï чимало
експонатiв було знищено або вкрадено.
Родинi Терещенкiв довелося емiгрувати за кордон. Згодом чоловiча лiнiя
славетного роду урвалася, але залишився взiрець дивовижноï
працездатностi та благодiйництва, який, хотiлося б вiрити, матиме гiдних
послiдовникiв.