Роль козацтва в iсторiï украïнського народу

Сьогоднi в Украïнi намагаються вiдродити козацтво, ретельно
вивчають життя козакiв, ïх звичаï, традицiï, створюють
сучаснi козацькi загони. Справдi, часи козацтва частина героïчного
минулого украïнського народу. Так в чому ж полягає такий
жвавий iнтерес до козакiв? Чому ж ми, украïнцi, пишається
ними на весь свiт?
Унiкальнiсть нашоï iсторiï i нашого народу полягає в
тому, що у козацтвi виявився творчий i волелюбний дух наших предкiв.
Кожен в Украïнi чув про козакiв. Козак в нашiй уявi це звитяжний
воïн, що не розлучається з шаблею. Захисник Вiтчизни,
оборонець прав i вiри, звичаïв та гiдностi кожного, хто живе пiд
небом Украïни. Про них написано багато наукових книжок, цiкавих
романiв, знято фiльмiв. Про наш козацький рiд i його ватажкiв говориться
в урочистiй пiснi нашоï держави гiмнi Украïни. А про малого
хлопця i дорослого парубка, що вмiє вiдстояти свою честь i
захистити слабшого, старого, жiнку, у нас кажуть: справжнiй козак. I у
це слово вкладають розумiння найбiльших чеснот нашого народу.
Козацтво в Украïнi виникло бiльше 500 рокiв тому, в час розпаду
Киïвськоï Русi пiсля монголо-татарськоï навали.
Украïнськi мiста пiднiмалися з руïн, але володарем колись
могутньоï держави стали литовськi князi, хоча переважну бiльшiсть
населення Великого Князiвства Литовського складали украïнцi й
бiлоруси. В першi часи украïнцi пiд новою владою почувалися вiльно,
литовцi не утискали ïх анi вiри, анi мови, анi прав чи
звичаïв. Та вже у XV-XVI ст.
посилився вплив полякiв, починається вiдбирання прав i процес
закрiпачення селян. Украïнцi перестали почувати себе господарями на
власнi землi.
Свободолюбний народ, украïнцi шукають виходу, йдуть у степи, за
днiпровськi пороги на Запорiжжя. Там, у вiльних, але дуже небезпечних
мiсцях i виникає украïнський рiзновид європейського
лицарства, особливий воєнний стан козацтво, який ширився,
поповнювався енергiйними та завзятими, смiливими й талановитими вояками.
Козаки стали провiдною силою, що сприяла формуванню сучасного
украïнського народу. По всiй Украïнi утвердився
найдемократичнiший на той час устрiй козацького народовладдя. Козак i
украïнець означало те й саме, а украïнцiв у свiтi називали
козацьким народом. Прилучатись до козацтва вважали за честь не тiльки
украïнцi, а й багато чужинцiв, захоплених доблестю i моральними
чеснотами козакiв.
Козацькi поселення Сiчi мали свiй устрiй, своï клейноди, своï
правила i закони, за якими жили, а головний закон честь i
справедливiсть. Негiдникам i зрадникам там не було мiсця. Тому козаки
були згуртованi, а це робило ïх єдиною, могутньою вiйськовою
силою. Протягом кiлькох столiть украïнськi козаки стерегли кордони,
воювали, захищаючи не лише власнi iнтереси, а й iнтереси iнших
краïн: козацькi загони були бажаною пiдмогою i у польському, i у
французькому вiйську. Воювали на сушi i на морi. Про славетнi боï i
походи козакiв, про ïх смiливiсть, вiдвагу й винахiдливiсть ходять
легенди. Козаки були неперевершеними майстрами вiйськовоï справи
свого часу.
Прославили козацтво хоробрi, талановитi ватажки: Остап Дашкевич, Дмитро
Вишневецький, Iван Свiрговський, Богдан Ружинський, Iван Пiдкова,
Самiйло Зборовський, Северин Наливайко, Максим Кривонiс, Петро Конашевич-
Сагайдачний, Iван Судима та iншi. Гетьманство Богдана Хмельницького
поклало край так званому золотому спокою. Видатний гетьман, смiливий,
рiшучий борець за правду, вiн поклав своє життя за свободу
украïнського народу, але зрадництво татар i Москви не дало
здiйснитися мрiям Хмельницького бачити Украïну вiльною i скоротило
йому вiку. Пiсля смертi Хмельницького на Украïнi почався безлад
багатогетьманство i братовбивча вiйна . Цей страшний час назвали
руïною. Останнi гетьмани Iван Виговський, Петро Дорошенко, Iван
Сiрко, Iван Мазепа шукали пiдтримки у туркiв i шведiв, намагаючись
скинути ярмо Московщини i Польщi. Але сили украïнського козацтва
вже були ослабленi, а союзники не надiйнi. Тому знову i знову поразки.
Ще Пилип Орлик, Iван Скоропадський i Павло Полуботок намагалися
продовжити справу Iвана Мазепи, але знову зрада. Знесилена i залякана
Украïна не пiднялася на допомогу.
Катерина II поставила крапку в iсторiï великого козацтва.
Скориставшись вiдважним вiйськом, щоб вiдвоювати Крим у Турцiï,
вона наказала знищити Сiч. Але козаки не далися московитам, вони
хитрошами покинули Сiч, залишивши ïï для пограбування, i
пристали до туркiв. Тi з радiстю прийняли мужнiх воïнiв у
своє вiйсько. Та турецьке пiдданство теж було тiсним для
украïнських козакiв, вони поверталися до Украïни, дехто
наймався реєстровими козаками на Московську службу. Останнi
украïнськi козацькi поселення були на березi Азовського моря в 1828
роцi, але й вони були утиснутi царським урядом; ïх клейнди i
фортецю передали Кубанському козацькому вiйську.
Слава про волелюбних, украïнських предкiв, несхитноï волi
славних козакiв, живе i донинi. Багато хто з нас i сьогоднi носять
козацькi прiзвища та не знають про це. Через козацтво ми всi творили
нашу iсторiю, i кожен з нас не тiльки причетний, а й вiдповiдальний за
неï. I сьогоднi, коли йде становлення незалежноï Украïни,
як нiколи актуально звучать рядки нашого гiмну:
Душу й тiло ми положим за нашу свободу
I покажем, що ми, браття, козацького роду.