Розкрийте значення алегоричних образiв байок Г. Сковороди
Г. С. Сковорода перший украïнський байкар, який використав досвiд
створення байок вiд Езопа та Федра: багатство змiсту, досконалiсть
форми, виразнiсть алегорiï, викривальну силу.
Першу байку вiн написав вiршем 1760 року в Харковi. Причиною написання
байки, як твердить сам автор, було те, що багато хто з учнiв,
Нiтрохи для цього не народженi, навчалися. Сказана езопiвською мовою
гiрка правда мала свою дiю єпископ звiльнив вiд непосильноï
працi понад 40 недорослiв, яких учив Сковорода. Вже перша спроба
показала, який великий вплив мав цей жанр на читачiв.
Писати байки Сковороду спонукало саме життя з безлiччю явищ i фактiв,
вартих осмiяння, осуду та бажання виправити вади, навчити, передати свiй
життєвий досвiд, подiлитися наслiдками багатьох роздумiв. Зразком
цього жанру була для нього класична грецька та римська байка i передусiм
творчiсть Езопа. Виразно позначився на байках Сковороди i вплив
усноï народноï творчостi , зокрема влучних прислiв'ïв та
приказок iз ïх мудрiстю i дотепнiстю, висловленою в лаконiчнiй,
афористичнiй формi.
Протягом 1769-1774 рокiв, перебуваючи у Харковi та навколишнiх селах,
Сковорода написав ЗО байок. Вони й склали збiрочку Байки Харкiвськi.
Бiльшiсть байок твори оригiнальнi, а коли часом Сковорода й
використовує якусь фабулу Езопа, то насичує ïï
цiлком новим змiстом. Так, у байцi Олененя i Кабан письменник
вiдтворює ситуацiю, подiбну до тiєï, в яку потрапляють
Езоповi граки, убравшись у пiр'я павича. Але якщо Езоп лише
застерiгає вiд такого роду вчинкiв, щоб не потрапляти в смiшне
становище, то Сковорода викриває не стiльки прагнення похизуватися
чужою пишною одежею, скiльки намагання використати свою нову одежу на
те, щоб… проломлюватися крiзь законiв громадянських загороди. У
багатьох байках провiдною є думка про необхiднiсть жити за
природою, про те, що праця за нахилом, за покликанням, за здiбностями
приносить насолоду людинi й користь суспiльству. Чи не найкраще розкрито
цю думку в байцi Бджола i Шершень. Тут iдеться не лише про природженiсть
працi, а й про життєву необхiднiсть трудитися. Труд творчий, труд
за природними нахилами це джерело справжнього щастя. I горе, коли людина
не за свою справу береться. Природжене дiло є людини найсолодший
бенкет, стверджує Григорiй Сковорода.
Iдея природженостi працi є провiдною i в байках Орел i Черепаха,
Жайворонки.
Обстоюючи важливу роль природного нахилу, Григорiй Сковорода
звертає увагу на велике значення практики, досвiду (Двi Курки).
У системi поглядiв, що ïх викладено в БайкахХаркiвських, значне
мiсце посiдає одне з важливих питань фiлософського вчення
Сковороди роздуми про людське щастя. На думку письменника, щастя не
треба шукати нi за морем, нi на небi, воно завжди поруч або в самiй
людинi. У байцi Зозуля i Дрiзд стверджується: Щасливий той, хто
поєднав природжену свою роботу з загальною. Вона є
справжнє життя. Проте щастя людини не лише в природженiй працi, а
й у дружбi, щирiй, безкорисливiй (Пес i Вовк, Соловей, Жайворонок i
Дрiзд).
Висновок. Спадщина Г. С. Сковороди є дорогоцiнним надбанням
украïнськоï i свiтовоï культури, в якiй митець
возвеличував любов простого народу до працi, засуджуючи дармоïдство
i паразитизм. Своïми байками автор продовжив кращi свiтовi
традицiï цього жанру. Байки Харкiвськi вiдбивали фiлософськi
погляди Г. С. Сковороди i створили ґрунт для сатири майбутнього. У
байках засуджуються рiзнi людськi вади обмеженiсть, дурiсть,
самодурство, нерозсудливiсть, звучить повага до народноï мудростi.
Опорнi слова й поняття: перший украïнський байкар, алегорiя,
езопiвська мова, роздуми про людське щастя.
