Складiть роздум, розкривши своє бачення духовного обличчя нашого сучасника

Мiй сучасник… Який вiн? Рiзний, але загалом непростий. Кажуть, що
вiн надзвичайно практичний, йому бракує духовностi. Я iз цим
цiлком згодна. Зустрiчаючись зi своïми ровесниками в рiзних мiсцях,
бачу, чим вони живуть. Бiльшiсть мрiє про гарне вбрання,
престижний виш, а в майбутньому i таку ж професiю, високi заробiтки,
заможного чоловiка чи дружину. З одного боку, в цьому немає нiчого
поганого, кожна людина заслуговує на гiдне життя, але, крiм
матерiального, є ще духовне. А цього моïм однолiткам дуже
бракує. З розповiдей батькiв знаю, що ïхнi ровесники писали
вiршi, читали книжки, з повагою ставилися до дiвчат. А тепер? Для чого
читати, якщо є комп'ютер? Трудитися над складанням вiршiв теж не
хочеться, а о ставлення до дiвчини взагалi не варто задумувавсь.
Єдина духовна ïжа це музика . I то часто така, о може
викликати у людини не душевний комфорт, радiсть, а навпаки агресiю.
Можливо, не всi зi мною погодяться. Можливо, я перебiльшую. Буду тiльки
рада, якщо це так. Свiт теперiшнiй надзвичайно жорстокий. Але є ж
люди, якi вносять у наше життя спокiй, радiсть, думають не тiльки про
буденне, матерiальне, а й про вiчне, духовне. Я впевнена, що кожен з нас
здатний зробити чимало добрих справ на землi й залишити по собi добру
пам'ять у нащадкiв. I це потрiбно робити сьогоднi, бо, як пише В.
Симоненко:

Завтра на цiй землi Iншi ходитимуть люди, Iншi
кохатимуть люди Добрi, ласкавi й злi.

Юнiсть чудова пора в
життi кожноï людини. Але щоб вона такою була, наша душа не повинна
переставати щодня трудитися.