Такий рiзний Маяковський

Десь прочитав i запам'ятав: Люди — це ïхнi здiйсненi бажання. I якщо це так, то розповiсти про Маяковського — це розповiсти про його бажання. В автобiографiï вiн сказав: Я поет. Цим i цiкавий. Про це i пишу. Почнiмо й ми з першого його бажання стати поетом. Сталося це пiд час перебувати в одиночнiй камерi Бутирськоï тюрми за участь у революцiйнiй дiяльностi. Узагалiалi революцiя i поезiя якось були для нього пов'язанi. Маяковський був з революцiєю нерозлучним.

• Где глаз людей обрывается куцый,
• Главою голодных орд
• В терновом веинье революций
• Грядет шестнадцатый год.
• А я у вас — его предтеча…

Це з поеми Хмара у штанях, де, за словами автора, чотири ïï частини ,чотири крики: Геть! (Долой!). Молода людина, вiн бажає щастя всiм голодним i пригнобленим — усiм, за шмат хлiба продає себе жирним. Це бажання залишилось у нього на життя, вiд перших рядкiв i до останнього.

• На крыше стаял скатертный снег.
• Пить есть в ресторанной выси
• Большие крошки уборщик негр,
• Маленькие крошки — крысы.
• Хмарочос у розрiзi

Заради них, каторжан мiста-лепрозорiю, де золото i бруд навели проказу, вiн готовий на бiй i на самопожертву.

• А вы мне, люди, и те, что обидели,
• Вы мне всего дороже и ближе.
• Видели, Как собака бьющую руку лижет?

Двометровий здоровань-городянин з Ручищами й iнодi недобрими очима любив братiв наших менших. Не думаю, що вiн вважав ïх за братiв, а любив усе живе й тепле, тому що… воно живе й тепле.

• Я люблю зверье.
• Увидишь собачонку (тут, у булочной одна, сплошная плешь),
• из себя и то готов достать печенку:
• Мне не жалко, дорогая, ешь…

I навiть листи до коханоï пiдписував: Твiй Щен. Я любил… Так, вiн кохав. Звiсна рiч, бачив ïï не такою, якою була, а якою могла б бути. Не стала. Не дала щастя. Не вiдпустила до iншоï. А вiн простив i вмить, перед смертю назвав ïï своєю сiм'єю, хоча родини так i не було. Мабуть,це i є певне прощення грiхiв, помилок якоïсь людини iншою.
Поки був живий, вiн активно втручався в життя i робив те, що було потрiбно для життя: малював плакати i писав до них влучнi й стислi текстовки, у рекламi, був газетярем. I взагалi був дуже жадiбний до доброï справи, iяк з'ясувалося, що дитячоï лiтератури замало, написав цiлу книжку. З однiєï ïï колись починалось виховання дитини — майбутнього громадянина: Что такое хорошо и что такое плохо? Вiн любив цю справу — писати. I любив мрiяти про тi часи, коли на всьому свiтi не буде ошуканих i ображених, твердо покладав надiю на свою державу, мрiï Маяковського не здiйснилась нi тодi, нi за наших часiв, зоряними вечорами я дивлюсь у вiкно, i менi видно наше мiсто i зоряне небо над ним. I наче здалеку приходять вiршi:

• Ты посмотри, какая в мире тишь.
• Ночь обложила небо звездной данью.
• В такие вот часы встаешь и говоришь Векам,
• Истории
• И мирозданью…