Теорiя лiтератури: "Кого ж вiдносять до "iнший" прозi"?

Наприкiнцi 1980-х рокiв лiтературознавець Г. Бiла в статтi
“”Iнша” проза: передвiстя нового мистецтва”
задалася питанням: “Кого ж вiдносять до “iншiй”
прозi”? I назвала самих рiзних письменникiв: Л. Петрушевскую й Т.
Толсту, Венедикта Ерофеева, В. Нарбикову й Е. Попова, Вяч. Пьецуха й О.
Єрмакова, С. Каледiна й М. Харитонова, Вл. Сорокiна й Л. Габишева
й iн. Цi письменники дiйсно рiзнi: за вiком, поколiнню, стилю, поетицi.
Однi до гласностi так i не вийшли з андеграунда, iншi зумiли пробитися
до друку ще в пору iснування цензури. Створюється враження, що по
вiдомству “iншоï” прози заносять речi
“жахливi” по змiсту (”чернуху”, як говорять у
кiно). Специфiку “iншоï” прози намагаються розкрити за
допомогою визначень “неонатурализм”, “новий
физиологизм” i т.п.
Перерахованих письменникiв рiднить одну дуже iстотну обставину. Вони
гостро полемiчнi стосовно радянськоï дiйсностi й до усiм без
винятку рекомендацiям соцiалiстичного реалiзму щодо того, як цю
дiйснiсть зображувати, у першу ж чергу до його повчально-повчального
пафосу. У якому просторi звичайно вiдбувалася дiя в добутках
соцiалiстичного реалiзму? Головним чином на роботi: у цехах, на широких
колгоспних нивах, в установах, у парткомах, райкомах, обкомах, урочистих
залах i т.п. Хто був героєм цих добуткiв? Передовик виробництва,
ударник комунiстичноï працi, партiйний i радянський керiвник,
дiльничний мiлiцiонер, батько й благодiйник опiкуваних громадян,
вiдмiнник бойовоï й полiтичноï пiдготовки й т.п.
“Iнша” проза перемiщала читача в iншi сфери, до iнших
людей. Ïï художнiй простiр розмiщався в забруднених
гуртожитках для “лiмiти”, у коммуналках, на кухнях, у
казармах, де панувала дедовщина, на цвинтарях, у тюремних камерах i
магазинних пiдсобках. Ïï персонажi в основному маргинали:
бомжi, люмпени, злодiï, п'яницi, хулiгани, повiï й т.п.