Творчiсть Володимира Дрозда

Володимир Дрозд одна з найяскравiших та водночас i дещо суперечливих
постатей лiтературноï арени XX сторiччя. З-пiд його пера виходили
рiзнi твори , рiзнi за жанром i тематикою, рiзнi й за художньою
цiннiстю. Серед них є й традицiйнi для тих часiв твори, що
зображують картини життя радянського народу. Поверховi схематичнi
образи, нежиттєвий оптимiзм, жити стало краще, стало
веселiше… Але не засуджуймо письменника за це. Бо такi повiстi
дрiб'язок порiвняно з тим, що привнiс до скарбницi нашоï лiтератури
Володимира Дрозда, його, без перебiльшення, лiтературний генiй. Чи мiг
вiн донести до читача усе, що хотiв, коли б пiшов на вiдкрите
протистояння? Навряд чи. Ми знаємо подiбнi приклади i в науцi,
коли генiальнi вченi цитували класикiв марксизму-ленiнiзму, вдавалися до
штучних i неефективних наукових методiв соцiалiстичноï науки, аби
пiдтекстом, натяками донести до свого читача насправдi цiнну наукову
концепцiю, новiтнiй погляд на проблеми мистецтва.
Навiть у кон'юнктурних, скажiмо так, творах Володимира Дрозда ми
вiдлунаємо прихований пiдтекст, письменник нiби хоче сказати нам:
ви ж бачите, наскiльки це неправдоподiбне, наскiльки штучним
виглядає такий свiт? Хтось, можливо, хоче, аби ви повiрили, що
життя i є таким, але порiвняйте i дiйдiть висновкiв самостiйно.
Повiсть Вовкулака йшла до читача близько шiстнадцяти рокiв, Ирiй
шiсть… Справжнi твори, якi йшли вiд серця, яким не могли не
повiрити, ïх не пропускали, бо навiть люди, якi служили радянськiй
iдеологiï, були розумними людьми, усвiдомлюючи силу мистецтва,
вплив слова. Один з лiтературознавцiв дуже влучно визначив основну
проблематику усiєï творчостi письменника екологiя душi.
Екологiя людськоï душi, не менше! Познайомившись iз творами В.
Дрозда, я зрозумiв, що це визначення справдi цуже влучне. Як не
засмiтити душу, як зберегти внутрiшню правду у свiтi суцiльноï
брехнi та нещиростi? Як залишитись самим собою? Як подолати трагiчне
роздвоєння? На всi цi далеко не простi питання i намагається
дати вiдповiдь письменник у своïх творах.
Iз творами В. Дрозда, такими, як повiстi Ирiй, Замглай, Балада проï
Слаєтьона, Самотнiй вовк, новели Сонце, Три чарiвнi перлини, Бiлий
кiнь Шептало твори, якi так чи iнакше можна вiднести до напряму
химерноï прози особливого напряму в iсторiï
украïнськоï та свiтовоï лiтератури. В основi таких творiв
лежить глибокий мiфологiзм, символiчнiсть. Саме цей мiфологiзм i
допомагає авторовi ставити одвiчнi питання, пов'язанi з людським
єством,людською природою.
Але звернення до мiфологiчних елементiв вiдбувається на глибинi,
тобтоï на глибинних рiвнях тексту. Фабульно письменник висвiтлював
найактуальнiшiï для сучасних йому часiв теми: Друга свiтова вiйна ,
проблеми радянськоï людини у ïï трагiчному
роздвоєннi…
Творчiсть Володимира Дрозда дiйсно багатогранна. У критицi, пiд час
аналiзу творчостi письменника, хтось iз вчених висловив припущення, що
твори цього автора можна умовно подiлити на двi групи. До першоï
належать твори канонiчнi, тобто те, чого чекали вiд радянського
письменника, i цi твори мiг би написати хтось iнший. I друга група
твори, якi мiг би написати тiльки Володимир Дрозд. Зараз нiхто не
заперечує художню цiннiсть пози В. Дрозда, бо i науковцi, i
звичайнi читачi зрозумiли, що цi твори унiкальнi, ïх мiфологiзм та
актуальнiсть, ïхня глибина та повчальнiсть неоцiненнi.