З минулого у майбутнє

У Києвi мiж Хрещатиком i Пушкiнською, на Прорiзнiй, є сквер-
хутiрець, де навеснi цвiтуть яблунi, а влiтку соняхи. Тут можемо
побачити два бронзовi пам'ятники: ближче до Хрещатика лiтературному
герою Панiковському, а трохи далi вiд нього режисеру Лесю Курбасу. Це
цiкавий пам'ятник: права рука Курбаса повернена до грудей так, наче вiн
тримає револьвер, щоб зробити пострiл. Обидва пам'ятники нагадують
нам, що мистецтво є авантюра, i навпаки, але i те i те заняття
небезпечнi.
Чому пам'ятник Курбасу встановлений саме на розi Пушкiнськоï? Бо
вiн колись грав гоголiвського авантюриста Хлестакова, а той казав: Я з
Пушкiним запанiбрата.
А трохи вище по Прорiзнiй колись був Молодий театр, заснований Курбасом.
Он яку iсторiю видно звiдси, вiд цього пам'ятника.
Лесь Курбас, хлопець iз Галичини, закiнчив фiлософський факультет
Вiденського унiверситету, знав вiсiм мов. Цiлком природно, що Лесь
увiбрав у себе все те, що могла дати йому європейська культура.
Уже тодi Курбас мрiяв працювати на Надднiпрянськiй Украïнi, де
iснував сильний демократичний театр Садовського i була висока театральна
культура. 1916 року його мрiя здiйснилася. Театральний Киïв побачив
нового актора з чудовою акторською технiкою, гострого, темпераментного й
розумного. Побачив i прийняв.
Акторська творчiсть Курбаса в театрi Миколи Садовського обiцяла
розвинутися, але сталося так, що вiн принiс свiй акторський талант у
жертву режисерському. Головну увагу й енергiю молодого митця було
скеровано на органiзацiю студiï молодих акторiв, з якоï згодом
вирiс Молодий театр. Його назва з'явилася вже влiтку 1917 року. Молодий
театр це театр пошукiв нових форм утiлення сучасноï та
класичноï драматургiï. З цього храму сценiчноï
майстерностi взяли початок кiлька украïнських театрiв.
Лесь Курбас був засновником спочатку полiтичного, а потiм i
фiлософського театру в Украïнi. У виставах свого фiлософського
театру Березiль Курбас змальовує Всесвiт, де головною стає
особлива довiра до життя людини в усiх його суперечностях. Лесь Курбас i
березiльцi знайшли свого драматурга, п'єси якого були спiвзвучнi
ïхнiм естетичним засадам. Таким драматургом став Микола Кулiш.
Лесь Курбас творив нацiональний модерний театр, який пов'язав би наше
минуле (через пам'ять про мiстерiю, через нацiонально-генетичну пам'ять
про Киïвську Русь i украïнське бароко) i наше майбутнє .
Це майбутнє має бути вiдкрите найхимернiшим сполукам у ньому
простору й часу. Головним мiрилом у цьому театрi була людина i
ïï вiковiчний пошук духовностi.
51
Багато в чому Курбас випередив час. Уроки його театру зверненi до нас, у
двадцять перше столiття. Мистецькi пошуки наших сучасникiв Гротовського,
Брука, Феллiнi, Бергмана вiдсилають нас до витокiв
схiдноєвропейського авангарду i, зокрема, до курбасiвського театру
перетворення. Естетика Курбаса дає зразок фантастичного реалiзму з
його безмежними можливостями говорити про складнiсть i суперечливiсть
свiту й людини, яка замислилася над вiчними питаннями буття…
413 слiв За матерiалами iнтернет-видань