Зв´язок жанрiв календарно-обрядовоï творчостi з художньою лiтературою та ïх дослiдження

Календарна обрядовiсть цiкавила письменникiв вiд початку зародження
новоï украïнськоï лiтератури. Так, одна з перших
п´єс опера С. Писаревського Купала на Iвана була створена на
основi елементiв народного дiйства. Чимало мотивiв обрядовостi
використовували поети-романтики (пiсня русалок в баладi Л.
Боровиковського Заманка, у творах М. Маркевича Русалки, Iван Купала, Сон-
трава).
Чи не найпоширенiшим жанром, запозиченим лiтературою з народноï
словесностi, є веснянка. Його використали М. Шашкевич (поезiя
Веснiвка), Я. Головацький (Весна, Два вiночки), Л. Глiбов (Веснянка), I.
Манжура (Веснянка, Весняночка, паняночка); поетику жанру використав Б.
Грiнченко у циклi Веснянi сонети зi збiрки Пiд хмарним небом
(найяскравiшi твори Весна iде!.., Весна прийшла! Гаï зазеленiли,
Iди у гай!.., Вонаспiва, що згинули морози, I свiт воскрес! I працiвник
великий); В. Самiйленко у циклi Веснянi пiснi (Веселиться земля, Весна
вернулась), Весняна елегiя та великому циклi Весна (О весно, весно, де
ти забарилась, Приходь же, весно: вже готовi всi ми, Весна все дужче
розправляє крила та iн.); Я. Щоголiв у поезiях Весна, Веснянка зi
збiрки Ворскло (тут є й iншi жанри календарно-обрядовоï
лiрики, зокрема поезiï Косарi, Гаïвки); I. Франко у циклi
Веснянки зi збiрки З вершин i низин; О. Маковей у циклi Веснянки зi
збiрки Поезiï; I. Крушельницький у збiрцi Весняна пiсня; В. Чумак у
поезiях Гомiн весiннiй, З ранкових настроïв; В. Еллан у вiршi
Веснянi вибрики; В. Полiщук у творi Веснянка; Д. Фалькiвський у
поезiï Ой весно, весно. Елементи народноï весняноï гри
Шум використав П. Тичина у вiдображеннi шуму епохи шляхом вiдтворення
шуму квiтучоï природи у поезiï Шуми, епохо наша. Цей же мотив
з´являється у вiршi М. Некрасова Зелений шум. Перегуками зi
святами весняного циклу є поезiï П. Тичини Великдень,
Гаï шумлять, Шовковая зеленая ярилась з-пiд землi, Б. Лепкого У
Великоднiй тиждень, О. Стефановича Великоднє, Б.-I. Антонича
Зеленi свята.
У лiтературi представленi й iншi жанри календарно-обрядовоï лiрики.
Стилiзацiями пiд народнi колядки є вiрш Лесi Украïнки Ой в
раю, раю, близько Дунаю; М. Черемшини Сивсокiл; лiрична поезiя П. Тичини
Десь клюють та й райськi птицi; вiршi Б. I. Антонича Рiздво, Коляда зi
збiрки Три перстенi; твори О. Стефановича Рiздво, Рiздвяна казка,
Рiздвяне, Свiжеєсiно, ясла кленовi, Коляда; цими мотивами сповненi
поезiï Б. Лепкого Циклу На свята; цикл поезiй О. Олеся Щороку, куди
увiйшло 48 вiршiв, пов´язаних з календарною циклiчнiстю у природi;
рiздвяними мотивами пройнятi поезiï I. Калинця, особливо збiрка Вiдчи-
нення Вертепу, цикл Рiздвяне алогiйне.
До лiричних жанрiв лiтнього та осiннього циклiв зверталися М. Рильський
, зокрема у вiршi Косовиця, iз жниварською лiрикою перегукується
його поезiя Пiсня: …Женцi схилились, / Потомились / I вiд працi
вiд тяжкоï / Потом вкрились. Мотиви жниварськоï поезiï
є й у творчостi П. Тичини, наприклад, у поезiï Розкажи,
розкажи менi, поле. Атмосферу купальськоï ночi вiдтворює В.
Мисик у поезiï Пiд Iвана Купала; О. Лятуринська у збiрках Гусла, I.
Калинець у збiрцi Вогонь Купала. Колоритними переспiвами народних
колядок, веснянок, гагiлок, купальських та обжинкових пiсень є
цикл Про бiлi i терновi мiста (Десять стилiзацiй для матерi) I. Калинця.
Народна фольклорна традицiя життя молодi упродовж календарного року
вiдтворена у збiрцi поезiй П. Кулiша Досвiтки; вечорницi описанi в
повiстi Г. Квiтки-Основ´яненка Маруся , баладах Л. Боровиковського
Маруся, С. Руданського Вечерницi; драмi Т. Шевченка Назар Стодоля; цiй
темi присвячений художнiй нарис А. Тесленка На досветках.
Дiйства календарноï обрядовостi описанi також в украïнськiй
прозi, зокрема у творах М. Гоголя Нiч перед Рiздвом, Травнева нiч та
iн.; у повiстях М. Коцюбинського Тiнi забутих предкiв, П. Мирного
Морозенко; оповiданнях О. Пчiлки Збентежена вечеря (Рiздвяна пригода),
М. Черемшини На Купала, на Iвана, Коляда, Писанки (збiрка Верховина) та
нарисах Йордан, Колядникам науки; повiстях К. Гриневичевоï
Шестикрилець та Шоломи в сонцi; романах С. Скляренка Святослав,
Володимир. Картини чи мотиви святкування календарноï обрядововстi
є вкрапленнями у багато сучасних творiв iсторичноï прози I.
Бiлика, П. Загребель-ного, Р. Iваничука. Вони зустрiчаються й у
драматургiï. Окрiм опери С. Писаревського Купала на Iвана,
найяскравiшими прикладами є мелодрама Т. Шевченка Назар Стодоля,
де детально вiдтворено рiздвяний обряд; з сучасних творiв драма М.
Стельмаха На Iвана Купала.
Дослiдження жанрiв календарноï обрядовостi. I лiрична, i драматична
сторони жанрiв кадендарно-обрядовоï народноï творчостi були у
сферi вивчення багатьох дослiдникiв.
Збирання i вивчення календарно-обрядових пiсень велося у руслi
загального дослiдження народноï лiрики, тому цi твори друкувалися
поряд з лiричними пiснями. Першi публiкацiï обрядових пiсень були
здiйсненi М. Максимовичем у його збiрниках Малороссийские песни (Москва,
1827), Украинские народные песни, изданные Михайлом Максимовичем
(Москва, 1834) та Сборник украинских песен, изданный Михайлом
Максимовичем (Киïв , 1849). Згодом дослiд ник здiйснив велику
трьохтомну розвiдку календарноï обрядовостi Дни и месяцы
украинского селянина (Киïв, 1877). Також тексти
украïнськоï обрядовостi були у збiрниках народних пiсень В.
За-леського, А. Метлинського, П. Чубинського, М. Лисенка, Б. Грiнчен-ка,
П. Iванова та iн.
Збиранням та вивченням календарно-обрядовоï поезiï займалися
I. Срезневський, М. Костомаров, О. Бодянський, М. Сумцов, згодом П.
Чубинський, Б. Грiнченко, 3. Доленга-Ходаковський та iн. Мiфологiчним
аспектом вивчення займався М. Костомаров, зокрема цiй проблемi
присвячена його магiстерська дисертацiя Об историческом значении русской
народной поэзии, О цикле весенних песен в народной южнорусской поэзии
(1843), Предания первоначальной русской летописи в соображениях с
русскими народными преданиями в песнях, сказках и обычаях (1871) та iн.
Його дослiдження поглибленi i розвинутi О. Потебнею у працях О
купальских огнях и сродных с ними представлениях, О мифическом значении
некоторых обрядов и поверий (1865), Объяснения малорусских и сродных
народных песен (Т. 1, 1883), а згодом Объяснения малорусских и сродных
народных песен. Колядки и щедровки (Т. 2, 1887).
На Захiднiй Украïнi особливу роль у збираннi та вивченнi календарно-
обрядовооï творчостi вiдiграли дiячi Руськоï трiйцi М.
Шашкевич, I. Вагилевич, Я. Головацький: ряд записаних ними творiв
увiйшов до альманаху Русалка Днiстровая (1837). Багато описiв обрядiв i
текстiв пiсень було надруковано у збiрнику Я. Голо-вацького Народнi
пiснi Галицькоï i Угорськоï Русi (1878). Високу оцiнку календарно-
обрядовiй поезiï дав I. Франко у працi Нашi коляди (1889), а також
в Iсторiï украïнськоï лiтератури. Часть перша. Людова
поезiя (1909).
На початку 20 ст. важливу роль у збираннi та дослiдженнi жанру вiдiграли
В. Гнатюк та Ф. Колесса. В. Гнатюк видав два томи колядок та щедрiвок
(Львiв , 1914); узагальнений аналiз жанрiв здiйснив Ф. Колесса в працi
Украïнська усна словеснiсть.
Серед сучасних дослiдникiв О. Дей (Iгри та пiснi. Весняно-лiтня поезiя
трудового року, К., 1963; Колядки та щедрiвки. Зимова обрядова поезiя
трудового року, К., 1965); М. Грицай (Веснянки, К., 1970), Ю. Круть
(Жниварськi пiснi, К., 1971). Ряд монографiй на цю тему видав В.
Скуратiвський (Обереги пам´ятi. Народний агрокалендар, К., 1992;
Мiсяцелiк. Украïнський народний календар, К., 1993; Дiдух: Свята
украïнського народу, К., 1995) таiн.
З-помiж дiаспорних вчених 20 ст. найпомiтнiше мiсце займають О —
Воропай (Звичаï нашого народу удвох томах, Мюнхен, 1958), та С.
Килимник (Украïнський рiк у народних звичаях в iсторичному
освiтленнi у трьох книгах, шести томах, Вiннiпег, 1955, 1962).
Окрему сторiнку у фольклористицi займає дослiдження обрядовоï
та ритуальноï драми. Першi записи украïнського вертепу зроб л
єнi гущинським дяком I. Даниловичем у 1771 р. Iснують пiзнiшi
записи вертепних сцен В. Щурата, М. Мочульського, Ю. Яворського та iн.
Дослiдженнями украïнських народних театральних дiйств займались М.
Маркевич (Обычаи, повярья, кухня и напитки малороссиян, 1860), В. Перетц
(К истории польського и русского народного театра, 1905), I. Франко (До
iсторiï украïнського вертепу XVIII в., 1906, Новi матерiали до
iсторiï украïнського вертепу, 1908), Є. Марковський
(Украïнський вертеп. Розвiдки й тексти, 1929). Аналiзуючи окремi
жанри календарноï обрядовостi, В. Гнатюк звертав особливу увагу на
театралiзацiю ïх виконання (що зафiксовано у багатьох томах
Етнографiчного збiрника), його послiдовником у цiй працi був Б.
Яцимирський (Маланка как вид святочного обрядового ряжения, 1914) та I.
Свенцiцький (Образ мiжнародного походу колядноï словесностi, 1925,
Рiздво Христове в походi вiкiв, Львiв , 1933). Останнiй простежив вплив
мiґрацiйних обрядiв та мотивiв вiд Еллади i Риму.