реченнях так i нi

1. Якщо вигук стоïть на початку речення i вимовляється без
особливоï сили, пiсля нього ставимо кому: Ану, рушай! О, як
люблю я рiдну землю. Примiтка. Кому не ставимо пiсля часток,
однозвучних з вигуками ну, ох, ой: Ну що б, здавалося, слова …
Слова та голос — бiльш нiчого. (Т. Шевченко). Ох i чудний ти,
Давиде. Ой одна я, одна, як билиночка в полi.
2. Якщо вигук стоïть у серединi речення, то його видiляємо
комами з обох бокiв: Вона (вропа), гей, пильно зараз
приглядається до нас та примiряється… (П. Панч).
3. Пiсля стверджувальних слiв так, еге, гаразд, авжеж та пiсля
заперечення нi ставимо такi роздiловi знаки: а) якщо стверджувальнi
й заперечнi слова вимовляємо без пiдсилення, пiсля них ставимо
кому: Так, була моя пiсня папка (Леся Украïнка). Нi, я забуть
тебе не мiг (В. Сосюра); б) якщо стверджувальнi й заперечнi слова
вимовляємо з окличною чи питальною iнтонацiєю, пiсля них
ставимо знак оклику або знак питання: Нi! У всiх людей одна є
спiльна мова — братерськая любов (Леся Украïнка). Ти не
скараєш ïх?.. Нi? (Панас Мирний). Слухайте, а ви ж будете
з нею балакати? Еге? Розпитувати ж ïï будете? Еге ж? (Ю.
Смолич).