87. Перехiд займенникiв в iншi частини мови

Займенники можуть втрачати значення узагальненоï вказiв- ки на
ознаки або кiлькiсть i переходити в iменники. В основному
спостерiгається текстуальна субстантивацiя займенникiв, напри-
клад: Кожен намагався показати свою силу, вправнiсть, смiливiсть
(Бойч.); Про себе дбай, але й iнших не забувай (Нар. тв.). Будь-який
займенник, спiввiдносний з прикметником, може бути субстантивованим
словом, якщо його вжити без iменника. Проте деякi займенники i поза
текстом мають конкретне пред- метне значення, наприклад: мiй у значеннi
чоловiк, коханий, наречений: моя жiнка, кохана, наречена; наш {наша,
наше, нашi) зi значенням людей, близьких за соцiальним ста- новищем,
переконаннями, почуттями патрiотизму тощо. Пор.: Вчора вийшов мiй
[чоловiк] на село, вже сонце сiдало, коли скаче щось верхи. Вiн на
дзвiницю зараз, ударив у дзвони (Коц.). Окремi займенниковi форми
перейшли в частки, як от: тобi {куди тобi нарядилася), собi {Жив собi
вовчик), все {Та все швидше i швидше бiжить), це {Де це ти ходиш?).