и родового вiдмiнка однини iменникiв IV вiдмiни iз вставним суфiксом -єн у непрямих вiдмiнках (IМ'Я IМЕНI, плем'я племени)
Вся iсторiя вiдносин мiж Москвою та Украïною протягом. бiльше як 250 лiт з моменту злуки цих двох держав є планомiрне, безсоромне, нахабне нищення украïнськоï нацiïвсякими способами, вщерть до стертя слiду ïï, щоб навiть iмени ïï не лишилось. Володимир Винниченко. Вiдродження нацiï. КиïвВiдень, 1920. Ч.I. -С.34-35. Iсторiя цього закiнчення нагадує дедек- тивне чтиво. Побутувало собi закiнчення -и у зазначених формах по всiй Украïнi: ученим невiдомi факти засвiдчення у давнiх текстах форм iз закiнченням -i (-ТЬ) в iменниках -п- основи. Вдалося цьому закiнченню проскочити i крiзь правописнi репресiï 1933 р., аж 1942 року совєтський уряд Украïни доручив Акаде- мiï наук поновити роботу над упорядкуван- ням украïнського правопису. Тут i пiдiрвано на бiльшовицько-росiйськiй, а не нiмецькiй бомбi вперте i безневинне, але своєрiдне закiнчення -и, а разом iз ним лiтеру ґ, заглушено вкраïнсько-росiйськi вiдмiнностi у написаннi великих i малих лiтер, у розставленнi роздiлових знакiв тощо. Очевидно, внаслiдок контузiï украïнська мова почала набувати виразного росiйського обличчя…, себто через правописне посередництво вiдбувалось викрив- лення глибинноï морфологiчноï структури мови, що може легко приректи ïï розвиватися так само, як мова, з якоï цi розвитковi тенденцiï переймаються, отож iндукована мова само- злiквiдується внаслiдок власного (!) роз- витку . У передмовi до Правопису 1946 р. без жодних евфемiзмiв це i сформульовано: У тих моментах, якi за ïх природою є спiльнi з iншими мовами (роздiловi знаки, правопис великих i малих лiтер, написання разом i окремо) … забезпечити єднiсть з правописами братнiх народiв Радянського Союзу, особливо росiйського… , а правопис 1960 року сягнув ще глибше: … вiд часу попереднього видання Украïнського правопису у рядi правописних моментiв, спiльних для украïнськоï i росiйськоï мов, виникла певна неузгодженiсть, яку тепер, пiсля опублiкування Правил русской орфографии и пунктуации, можна усунути . Логiка, як бачимо,, залiзобетонна. Тобто, як iронiзує Ольга Кочерга, росiяни визначилися зi своïм правописом мусимо переробляти свiй i ми11^ i то на догоду росiйськiй мовi. Отож у Проектi сформульовано, як i в Правописi 1929 р.: У родовому вiдмiнку однини вживаємо форми на -ят-и (пiсля шиплячого -ат-и) та -ен-и: галченяти, го- луб'яти, курчати.,.; iмени (та iм'я), племени (та плем'я), вимени (та вим'я), тiмени (та тiм'я)^ . Цiкаво, чому не посягнули на форми 112 Шерех Ю. Так нас навчали… — С. 238. 113 Украïнський правопис. — К., 1946. — С. 4. 114 Украïнський правопис — К., 1960 — С. З Кочерга Ольга. Правопис чужомовного походження… С. 8. 116 Украïнський правопис (проект) — С. 122; — С 35 …викривлення глибинноï структури мови може легко приректи ïï розвиватися так сомо, як мова, з моï цi розвитковi тенденцiï переймаються. ЮрМ Шерех/ Так нас навчали правильних проiз- ношенiй //Пороги i Запорiжжя. Харкiв, 1998. Т.З. С 238. -ат-и, ~ят~и? Кумедно 6 було: нема мог курчатi, цiп ятi, телятi, песятi… На щастя тут зашкодила надто вiдмiнна морфемна будовг украïнських i росiйських слiв: кот-ен-я / когр- ен-ят-и коть-он-ок / коть-он-к-а.
