и родового вiдмiнка однини iменникiв IV вiдмiни iз вставним суфiксом -єн у непрямих вiдмiнках (IМ'Я IМЕНI, плем'я племени)
Вся iсторiя вiдносин мiж Москвою та Украïною протягом. бiльше як
250 лiт з моменту злуки цих двох держав є планомiрне, безсоромне,
нахабне нищення украïнськоï нацiïвсякими способами,
вщерть до стертя слiду ïï, щоб навiть iмени ïï не
лишилось. Володимир Винниченко. Вiдродження нацiï. КиïвВiдень,
1920. Ч.I. -С.34-35. Iсторiя цього закiнчення нагадує дедек- тивне
чтиво. Побутувало собi закiнчення -и у зазначених формах по всiй
Украïнi: ученим невiдомi факти засвiдчення у давнiх текстах форм iз
закiнченням -i (-ТЬ) в iменниках -п- основи. Вдалося цьому закiнченню
проскочити i крiзь правописнi репресiï 1933 р., аж 1942 року
совєтський уряд Украïни доручив Акаде- мiï наук поновити
роботу над упорядкуван- ням украïнського правопису. Тут i пiдiрвано
на бiльшовицько-росiйськiй, а не нiмецькiй бомбi вперте i безневинне,
але своєрiдне закiнчення -и, а разом iз ним лiтеру ґ,
заглушено вкраïнсько-росiйськi вiдмiнностi у написаннi великих i
малих лiтер, у розставленнi роздiлових знакiв тощо. Очевидно, внаслiдок
контузiï украïнська мова почала набувати виразного росiйського
обличчя…, себто через правописне посередництво вiдбувалось викрив-
лення глибинноï морфологiчноï структури мови, що може легко
приректи ïï розвиватися так само, як мова, з якоï цi
розвитковi тенденцiï переймаються, отож iндукована мова само-
злiквiдується внаслiдок власного (!) роз- витку . У передмовi до
Правопису 1946 р. без жодних евфемiзмiв це i сформульовано: У тих
моментах, якi за ïх природою є спiльнi з iншими мовами
(роздiловi знаки, правопис великих i малих лiтер, написання разом i
окремо) … забезпечити єднiсть з правописами братнiх народiв
Радянського Союзу, особливо росiйського… , а правопис 1960 року
сягнув ще глибше: … вiд часу попереднього видання
Украïнського правопису у рядi правописних моментiв, спiльних для
украïнськоï i росiйськоï мов, виникла певна
неузгодженiсть, яку тепер, пiсля опублiкування Правил русской орфографии
и пунктуации, можна усунути . Логiка, як бачимо,, залiзобетонна. Тобто,
як iронiзує Ольга Кочерга, росiяни визначилися зi своïм
правописом мусимо переробляти свiй i ми11^ i то на догоду росiйськiй
мовi. Отож у Проектi сформульовано, як i в Правописi 1929 р.: У родовому
вiдмiнку однини вживаємо форми на -ят-и (пiсля шиплячого -ат-и) та
-ен-и: галченяти, го- луб'яти, курчати.,.; iмени (та iм'я), племени (та
плем'я), вимени (та вим'я), тiмени (та тiм'я)^ . Цiкаво, чому не
посягнули на форми 112 Шерех Ю. Так нас навчали… — С. 238.
113 Украïнський правопис. — К., 1946. — С. 4. 114
Украïнський правопис — К., 1960 — С. З Кочерга Ольга.
Правопис чужомовного походження… С. 8. 116 Украïнський
правопис (проект) — С. 122; — С 35 …викривлення
глибинноï структури мови може легко приректи ïï
розвиватися так сомо, як мова, з моï цi розвитковi тенденцiï
переймаються. ЮрМ Шерех/ Так нас навчали правильних проiз- ношенiй
//Пороги i Запорiжжя. Харкiв, 1998. Т.З. С 238. -ат-и, ~ят~и? Кумедно 6
було: нема мог курчатi, цiп ятi, телятi, песятi… На щастя тут
зашкодила надто вiдмiнна морфемна будовг украïнських i росiйських
слiв: кот-ен-я / когр- ен-ят-и коть-он-ок / коть-он-к-а.
