Прозовий, прозаïчний

Прозовий, прозаïчний. Обидва прикметники утворенi вiд одного
iменника проза, який вживається в двох значеннях: прямому
невiршована лiтература, на вiдмiну вiд поезiï; переносному буденне,
нудне, одноманiтне в життi.
Ранiше в обох значеннях вживався прикметник прозаïчний.
Порiвн. Реалiст у кращому розумiннi цього слова, Франко в своïх
прозаïчних творах любить спинятись на двох темах… (М.
Коцюбинський). Перекладенi вони [пiснi] на нашу мову не з
єгипетського первотвору, звичайно, а з наукового нiмецького
перекладу…, причому з прозаïчноï форми поверненi
в вiршовану (Леся Украïнка). Вона ввiйшла в покоï, i знов
ïï обхопило прозаïчне буденне життя (I. Нечуй-
Левицький).
Проте останнiм часом слова прозаïчний i прозовий
почали розрiзняти семантично. У значеннi переносному (буденне,
одноманiтне, безбарвне в життi), як i ранiше, вживають слово
прозаïчний. В моïй уявi якось не вкладалося, що поет
може працювати на такiй прозаïчнiй посадi, як секретар
сектора (О. Донченко). Чи професiя бадейщика здалась йому [Якову] надто
прозаïчною, чи якимсь iншим ходом думка його пiшла, тiльки
замислив вiн стати висотним муляром (I. Волошин). На вулицi весняний
вiтерець разом з рiзними поетичними пахощами донiс до Марка Пилиповича
прозаïчнi пахощi борщу i нагадав йому, що слiд би вже
пообiдати (В. Безорудько).
У значеннi такий, що належить або властивий прозi як роду лiтератури
вживають дедалi частiше слово прозовий, а не прозаïчний.
У ритмомелодицi, в римуваннi наших пiсень, у характерi метафор,
епiтетiв i т. iн., в жанрi прозових розповiдей дедалi бiльше
бачимо ми нових рис, спричинених впливом лiтератури, глибшим знайомством
iз творчiстю iнших народiв, рис, пiдказаних новими явищами життя (М.
Рильський). Генiальна украïнська поетеса Леся Украïнка
створила багато художнiх речей неминущоï цiнностi лiричних вiршiв,
поем, творiв драматичних i прозових (Радянське
лiтературознавство).