Нормативнiсть мовлення

Найголовнiшою особливiстю, ознакою мовленнєвоï культури
є нормативнiсть мовлення, бо в нiй знаходить свiй вияв визначальна
сутнiсть, ознака всенародноï лiтературноï мови i мовлення
окремоï особи, сформоване у кожного вмiння всебiчно користуватись
мовою в ïï соцiально усвiдомлених i усталених формах, кожна з
яких має статус лiтературноï норми.
Мовна норма в Украïнськiй мовi. Енциклопедiï
витлумачується як сукупнiсть мовних засобiв, що вiдповiдають
системi мови й сприймаються ïï носiями як зразок суспiльного
спiлкування у певний перiод розвитку мови i суспiльства, як головна
категорiя культури мови i важливе поняття загальноï теорiï
мови. Мовець опановує мовнi норми в ïхньому повному й
масовому виявi впродовж усього життя переважно наслiдуванням
мовленнєвоï практики iнших. Наприклад, дитина без
спецiального навчання переймає вмiння говорити вiд батькiв,
родичiв, друзiв, товаришiв, знайомих. Щоб усвiдомити i якнайповнiше
користуватись мовними нормами, кожен має спецiально навчатись.
Мовна норма це завжди певний конкретний факт мовленнєвоï
поведiнки мовцiв. Кожна з мовних i мовленнєвих норм завжди
спiввiдносна з певними мовними одиницями фонетичними, семантичними,
граматичними, стилiстичними. На цьому ґрунтується класифЬ
кацiя мовних норм на фонетичнi (i фонологiчнi), орфоепiчнi, лексичнi,
фразеологiчнi, граматичнi (морфемно- словотвiрнi, морфологiчнi,
синтаксичнi), орфографiчнi, пунктуацiйнi, стилiстичнi. Окрема мовна
норма це окреме, тiльки одне усталене явище в мовi, зокрема кожне iз
закрiплених за словом лексичних й граматичних значень, будь-яка усталена
структура членiв речення i речень. Вияв окремоï мовноï норми
полягає в дотриманнi й реалiзацiï в усному й писемному
мовленнi певноï iсторично усталеноï одиницi лiтературноï
мови. Вся сукупнiсть мовних норм характеризується всiєю
сукупнiстю мовних правил. Окрема мовна норма усвiдомлюється через
окреме мовне правило, тобто через ïï окремий опис, вйЗНачення
Нормою у мовi здебiльшого є те, що стало надбанням усiх
носiïв лiтературноï мови. Норма мови одне з усталених явищ
культури мовлення. Статус мовноï норми неоднаковий. Чим ширше певне
мовне явище використовується i усталюється писемно, тим
очевиднiша його нормативнiсть, тим менше така мовна одиниця стає
обєктом для рiзних оцiнок, квалiфiкацiй.
Розрiзняють такi основнi рiзновиди мовних норм:
Фонетичнi (i фонологiчнi) норми. Вони стосуються закрiпленого у
всенароднiй лiтературнiй практицi вимовляння голосних i приголосних
звукiв, рiзних ïх поєднань. Нормативним, наприклад, є
чергування [i] в закритому складi з [о], [е] у вiдкритому: дiм дому, пiч
печi, перехiд у певних позицiях приголосних [г], [к]. М У
[^ж]> [^ч1> [*]> У [³']>
[^']> [^с']^{; нога} ~ нiжка но
зi, рука ручка руцi, вухо вушко у вусi;
орфоепiчнi норми..Виявляються вони в усталеному традицiєю
вимовляннi наголошених i ненаголоше- них голосних звукiв, дзвiнких i
глухих приголосних, рiзних звукосполучень, окремих граматичних форм, у
правильному наголошуваннi слiв. Наприклад, дзвiнкi приголоснi в кiнцi
слiв (дуб, дiловод, мороз, трикотаж)
потрiбно вимовляти без оглушення, дзвiнко: голосний [а] в усiх позицiях
вимовляється i чується виразно як звук низького пiднесення;
[i] на початку слова вимовляється чiтко; в словах ґанок,
ґудзик, ґрати, ґава перший звук задньоязиковий,
проривний;
лексичнi НОIЩЙ^.ЦI норми стосуються того лексичного значення чи значень
слiв, якi закрiпились за кожним словом. Наприклад, на означення зустрiчi
двох чи кiлькох осiб (здебiльшого за домовленiстю) вживається
слово побачення, а не зобачення (дiалектизм); слово матерiалiстичний
(який ґрунтується на iдеях матерiалiзму: матерiалiстичний
свiтогляд; вузькопрактичний, корисливий: матерiалiстичне почування)
вiдрiзняється значенням вiд слова матерiальний (такий, що
стосується матерiï: матерiальний добробут); слово переворот
може мати близькi одне до одного значення (полiсемiчне слово): 1) фiгура
вищого пiлотажу, пiд час виконання якоï лiтак перевертається
навколо напрямку польоту на кут у 100њ чи бiльше; 2) рiзка змiна, злам у
розвитку чого-небудь, у чиємусь життi; 3) змiна iснуючого суспiльно-
полiтичного ладу, насильницький (переважно) переворот у життi народу,
тобто революцiя, також i переворот у якiй-небудь галузi знань, у
виробництвi;
фразеологiчнi норми. Сутнiсть цих норм виявляється у такому
вживаннi фразеологiзмiв, при якому не змiнюється ïх змiст i
граматична будова: за боки братися сильно смiятися; на вудочку попастися
дати себе ошукати, обдурити; байдики бити нiчого не робити; теревенi
правити говорити дурницi; переливати з пустого в порожнє;
наговорити три мiшки гречаноï вовни i всi неповнi не сказати нiчого
важливого;
^морфемно-словотвiрнi норми. Такi норми полягають у правильному вживаннi
морфем (значущих частин слова): п'ятдесяти, а не пятидесяти; помiдорiв
(Р. в. множ.), а не помiдор-, нормативними, зокрема, вважаються
паралельнi форми: плечей i плiч, весiль i весiллiв;
морфологiчнi норми. Вони виявляються в дотри- маннГутугствлетïйi
усталених форм слiв форм вiдмiнка, роду, числа, особи, виду, часу,
способу, стану; в структурi морфологiчно незмiнних слiв повнозначних
(переважно прислiвникiв), службових i вигукiв;
синтаксичнi норми. Цi норми полягають у лiтературних формах
словосполучень, сполучень слiв, членiв речення i речень: завдавати шкоди
(а не шкоду), наслiдувати вчителя (а не вчителю), звернутися на адресу
(а не по адресу), робота за сумiсництвом (а не по сумiсництву) тощо;
ненормативною в реченнi Бiльшiсть учнiв класу вчасно розвязала задачу
була б множинна форма розвязали та iн.;
прфогрягiïiчнi нопми- Такi норми представленi в
загальнооОов'язкових правилах написання слiв: наприклад, написання слiв
разом або через дефiс, з великоï чи малоï лiтери (орел птах,
Орел прiзвище); префiкси роз-, без- завжди пишуть iз лiтерою з: розбити
i розпитати тощо;
пунктуацiйнi норми. Вони виявляються в правилах, якими регулюється
вживання роздiлових знакiв у писаному i друкованому текстах;
стилiстичнi норми. Дотримання цих норм забезпечує наирацiональнiше
вираження думок за конкретноï життєвоï ситуацiï, бо
при цьому максимально враховуються мета, характер мовлення i його
стильова належнiсть. Наприклад, слово заява в значеннi письмового
прохання, оформленого за певним зразком i адресованого якiйсь офiцiйнiй
особi, установi чи органiзацiï, це елемент лексики,
термiнологiï офiцiйно-дiлового стилю; заява як виклад певного
усного повiдомлення становитиме мовне явище розмовно-побутового стилю:
Твоя заява менi нi до чого (тобто сказане тобою). До типових явищ
стилiстики належить уживання слiв iз значенням певноï
субєктивноï оцiнки зменшеностi, пест- ливостi, зневажливостi
тощо, а також частина ознак, Якими', наприклад, мовне оформлення
поетичного твору вiдрiзняється вiд оформлення типових матерiалiв
газети або науковоï працi з хiмiï, коли, скажiмо,
допускається тiльки якась одна синтаксична сполучуванiсть певного
слова з iншими. Наприклад, стилiстично нормативними вважають
словосполучення в змаганнях беруть участь (а не приймають), екзамени
складають (а не здають) та iн.
Нормативнiсть становить спецiальну й визначальну ознаку
лiтературноï мови, оскiльки мовнi норми полягають у дотриманнi всiх
реалiй, явищ лiтературноï мови. У своєму найтиповiшому виявi
мовнi норми єдинi i обовязковi для всiх користувачiв лiтературною
мовою. Цим вони вiдрiзняються вiд дiалектних норм, якi територiально
обмеженi, менш усталенi функцiонально,
помiтно стихiйнi, бо ïх дотримуються мешканцi тiльки частини
нацiональноï територiï. Норми лiтературноï мови мають всенародно-
освiтнiй статус, пiдлягають таким оцiнкам, як правильно чи неправильно,
логiчно, точно, образно, етично та iн. Чим бiльша кiлькiсть мов- дав
дотримується мовних норм, тим бiльше вони стають усенародно
звичними. Явища дiалектного мовлення з багатьох соцiальних i власне
мовних причин лягають в основу формування лiтературноï мови.
Наприклад, усне мовлення Середньоï Надднiпрянщини стало
пiдґрунтям сучасноï украïнськоï лiтературноï
мови.