Стилiстичне вживання iншомовноï лексики

У сучаснiй украïнськiй мовi широкi стилiстичнi можливостi мають
iншомовнi слова слова, запозиченi з iнших мов. Iншомовна лексика
украïнськоï мови охоплює слова i сполучення слiв, якi
увiйшли до ïï складу:
пiд впливом зовнiшнiх (немовних) причин найрiзноманiтнiших, давнiх i
теперiшнiх контактiв (економiчних, полiтичних, культурно-освiтнiх,
вiйськових тощо) нашого народу з iншими народами;
пiд впливом причин внутрiшнiх (власне мовних), серед яких потреба
звузити, стилiстично (функцiонально) розмежувати використання iншомовних
i власне украïнських слiв i сполучень слiв: iмпорт i ввiз
(товарiв), лiнгвiстика i мовознавство i наука про мову, асимiляцiя
звукiв i уподiбнення звукiв та iн.
Термiн iншомовна лексика в словниковiй системi украïнськоï (i
кожноï iншоï) мови дещо умовний i однобiчний, бо
прикметниковими формами iншомовне, iншомовнi можуть позначатись i тi
слова, iншомов- нiсть яких уже не вiдчувається (школа, левада
давнi засвоєння iз давньогрецькоï мови), i виразно чужомовнi,
що усвiдомлюють навiть тi, хто не володiє лiнгвiстичними знаннями
з iсторiï слiв рiдноï мови.
Чужомовнi слова й сполучення слiв украïнська мова засвоювала з
часiв активного формування нашоï мови (з
VI ст.), ïх кiлькiсть важко визначити навiть приблизно.
В украïнськiй нормативнiй лексицi прийнято видiляти за походженням
такi ïï основнi шари:
спiльноiндоєвропейськi слова: мати, батько, брат, сестра, око,
нiс, серце, дiм, дверi, пiч, череда, вiвця, ягня, вовк, бути, жити,
ïсти, спати, влада, слава, один, два, три та iн.
прасловянськi (спiльнословянськi) слова: коса, граблi, лопата, снiп,
пшениця, цiлина, мука, вiл, корова, теля, бджола, кожух, полотно, вiдро,
молот, слива, ягода, сад, часник, озимина, сiни, двiр, жито, варити,
пряжити та iн;
власне украïнськi слова: вуглець, кисень, водень, мрiя, матiнка,
добриво, добробут, вибрик, примхи, перекотиполе, багаття, бандура,
гайворон, дружина, козацтво, батькiвщина, карбованець, гривня, гай,
смуга, деруни, вареники, корж, галушка, кремезний, чарiвний, баритися,
зволiкати, линути, очолити, напувати, байдуже, мабуть, бо, адже та iн.
Слова, якi мають спiльноєвропейськi, прасловянськi коренi, в
украïнськiй мовi зазнали рiзних змiн: фонетичних (зачарований
чарiвний; шести шостий) i граматичних, особливо морфемних. До них
належать:
назви осiб чоловiчоï статi iз суфiксом -iй: вередiй, плаксiй,
багатiй, торохтiй i под.;
iменники iз суфiксом -ощ-, якi позначають ознаки, процеси, стан людини:
веселощi, жалощi, пустощi, хитрощi, лiнощi i под.;
iменники iз суфiксами -ень (красень), -шн- (дiтлашня ), -от (голота),
-ук- (ковальчук), -неч- (ворожнеча ), -анн- (бажання), -ив- (вариво),
-езн- (старезний), -iсiньк-, -есеньк-, -юсiньк- (гарнiсiнький,
бiлесенький, тонюсiнький) та iн.
Окрему групу iншомовноï лексики становлять старословянiзми: врата,
брег, вождь, храм, єднiсть, мислитель, гординя, глашатай,
грядущий, премудрий, соратник та iн.
Багато засвоєнь в украïнськiй мовi з iнших словянських мов:
з росiйськоï мови: промисловiсть, котел, вислуга, безробiття,
передовиця, народоволець, кадет, завод, паровоз, указ, рiзночинець,
декабрист, нiгiлiст, есдек, есер;
з польськоï мови: перешкода, конати, кодло, хлоп, хлопець, мiщанин,
поєдинок, урядник, збруя, ковадло, вензель, гасло, мiць, шлюб,
недолугий, дощенту, цiлком,раптом, принаймнi та iн.;
з чеськоï мови: брама, влада, огида, паркан, карк;
iз бiлоруськоï мови: розкiшний, обридати, нащадок, маруда та iн.;
iз болгарськоï мови: глава, владика, сотворити та iн.
Найтиповiшi i наймасовiшi запозичення й засвоєння iншомовних слiв
це тi лексеми, якi в рiзний час украïнська мова переймала з
несловянських мов, зокрема:
з давньогрецькоï мови (грецизми): ангел, iдол, iкона,
єпископ, вангелiє, монах, монастир, клiрос, лампада;
фiлософiя, iсторiя, етнографiя, педагогiка, фонетика, граматика;
демократiя, партiя, пролетарiат; електрон; поема, ода, епос, проза,
комедiя, хорей, iдея; Андрiй (свiжий, бездоганно здоровий); Панас,
Афанасiй (безсмертний); Василь (царський); вген (благородний);
Зоя (життя); Галина (спокiй, яснiсть); Лiдiя (народжена в Лiдiï);
Олександр (захисник чоловiкiв); Петро (камiнь, скеля); Тарас
(неспокiйний, бунтiвний) та iн. Вони проникли в нашу мову безпосередньо
або через старословянську та iншi європейськi мови;
з латинськоï мови (латинiзми): адмiнiстрацiя, декрет, агiтацiя,
агресiя, конгрес, конституцiя, оратор; юрист, адвокат, нотарiус,
прокурор, апеляцiя; ангiна, ампутацiя, аспiрин, iнстинкт, рецепт;
антена, колектор, турбiна; вектор, iнтеграл, аберацiя; асимiляцiя,
афiкс, префiкс, iнфiнiтив; абiтурiєнт, аудиторiя, атестат, декан,
iнститут, унiверситет, екзамен, конспект, лекцiя, ректор, факультет,
студент, лiтера; латинiзми особливо прислужились у збагаченнi суспiльно-
полiтичноï лексики, рiзних галузевих термiнологiй юридичноï,
медичноï, математичноï, граматичноï тощо;
з нiмецькоï мови: штаб, князь, агент, командир, юнкер, офiцер;
броня, панцир, лафет, патронташ; галстук, рюкзак; графин, верстат,
домкрат, кран, стамеска; камертон, лейтмотив, танець; абзац, шрифт;
шахта, штрек; бухгалтер, вексель, касир, маклер, штраф; фартух, кiтель;
акцiя тощо. Це найчисленнi- шi запозичення порiвняно iз
засвоєннями з iнших сучасних європейських мов;
з французькоï мови: iмперiалiзм, нацiоналiзм, абсолютизм, бюрократ,
комюнiке, саботаж, шантаж; ансамбль, балет, бюст, акомпанемент, амплуа,
рояль; авангард, арсенал, бригада, гарнiзон, парашут; вуаль, блуза,
велюр, пальто, трикотаж, одеколон; режим, премєр;
з англiйськоï мови: бульдозер, комбайн, блюмiнг, компютер; сейф,
телетайп; трактор, трамвай; бункер, танк, мiчман, снайпер; бiзнес,
банкнот, бюджет; бокс, волейбол, матч, гол, рекорд, нокаут, спортсмен,
тенiс, гольф, футбол; джаз, гумор, памфлет, клоун тощо;
з iталiйськоï мови: бенкет, макарони; карета; банк; газета; акорд,
алегро, альт, арiя, бас, вiолончель, iнтермецо, кантата, квiнтет,
концерт, пiанiно, соло та iн.;
з голландськоï мови: бак, баркас, флот, каюта, шкiпер, вимпел,
фарватер, румб, яхта, румпель;
з тюркських мов (тюркiзми): батiг, казан, аркан, капкан, газ, торба,
тапчан; кинджал, кайдани, орда, осавул, отаман, сагайдак; гайдамака,
бурлака, козак, хан, султан, ярлик; аршин, базар, кабала, казна; беркут,
кабан, бугай, судак, сазан; ковбаса, балик, лапша, кумис, халва; капкан,
халат, чалма, каптан та iн. Такi засвоєння досить давнi, деякi з
них сягають дописемних часiв;
з фiнськоï мови: камбала, морж, норка, нерпа, пельменi, салака,
сьомга.
Частина iншомовних слiв особливо активiзувалась уже в незалежнiй
Украïнi: iстеблiшмент (структура та iнститути влади; правлячi,
панiвнi кола суспiльства); компютер (електронна обчислювальна машина);
маркер¹ (той, хто прислуговує пiд час гри на бiльярдi
та пiдраховує очки) i маркер² (сiльськогосподарське
знаряддя або пристосування в сiвалцi, яким роблять на рiллi борозенку
перед сiвбою, садiнням); маркет (магазин самообслуговування з великим
асортиментом продовольчих товарiв); маркетинг (система управлiння
пiдприємством, яка передбачає комплексне врахування
становища на ринку збуту для прийняття рiшень); iмплементацiя (виконання
державою мiжнародних правових норм; введення результатiв референдумiв у
конституцiю держави); ксерокс (апарат, яким що-небудь написане,
сфотографоване копiюється методом ксерографiï, з
використанням особливого пристрою); дистрибуцiя (розподiл,
розчленування; у лiнгвiстицi сума всiх оточень, текстiв, у яких
трапляється певна мовна одиниця, бо кожна з них (крiм речення)
має бiльш чи менш обмежену здатнiсть поєднуватися з iншими
подiбними до неï одиницями); офiс (установа; контора, канцелярiя
якоï- небудь фiрми, пiдприємства).
Велика кiлькiсть iншомовних лексем це i н тер — нацiоналiзми ,
тобто слова, котрi, як правило, у фонетично й граматично видозмiненiй
формi використовуються майже в усiх лiтературних мовах, особливо в мовах
європейського i пiвнiчноамериканського регiонiв.
Отже, iншомовна (чужомовна) лексика дуже численна, тематично й
структурно рiзноманiтна. Вона використовується в усiх стилях мови,
особливо в науковому, дещо менше в публiцистичному.
Ця лексика значною мiрою демонструє собою той чи iнший стан,
рiвень розвитку кожноï окремоï лiтературноï мови,
ïï словникове багатство, рiзноаспектнi стилiстичнi можливостi.
Використання iншомовноï лексики пiдлягає певним загальним
стилiстичним нормам, найголовнiша з яких однозначнiсть. ïх слiд
уживати з усталеною семантикою, фонетико-граматичною формою, з
дотриманням вимог стилю. Тiльки доладне використання запозичень не
переобтяжує мовлення, посилює такi його якостi, як
сучаснiсть, простота, зрозумiлiсть, доречнiсть, тобто стилiстичнiсть
висловлення.