Стилiстичнi функцiï вiдмiнкових форм iменника

Усi iменники мають граматичне значення вiдмiнкiв. Кожна вiдмiнкова форма
iменника виражається або однiєю фонемою (найчастiше) чи
двома, трьома фонемами, або вiдмiнковi форми певноï групи iменникiв
нульовi, незвуковi (у незмiнних словах).
Вiдмiнок граматична (морфологiчна) категорiя слiв, якi належать до
iменних частин мови. Цiєю категорiєю виражаються рiзнi
синтаксичнi звязки i семан- тико-синтаксичнi вiдношення мiж словами в
словосполученнi й реченнi.
Самостiйно, непiдпорядковано категорiя вiдмiнка виявляється тiльки
в iменниках i деяких займенниках, а категорiя вiдмiнка прикметникiв,
порядкових числiвникiв i дiєприкметникiв залежить вiд форми
вiдмiнка iменникiв. Наприклад, синтаксично залежнi вiд iменника
Украïна (Н. в.) слова рiдна, наша, непереможна нормативно
використовуються тiльки в називному вiдмiнку.
Всi змiнюванi iменники (ïх в украïнськiй мовi найбiльше) мають
своєю основною формою називний вiдмiнок, яким виражається
певний синтаксично незалежний або залежний лексико-граматичний звязок
одного iменника з iншим iменником чи з неiменниковим повнозначним словом
у структурi словосполучення й речення.
Змiнюване слово (крiм дiєслова i властивих йому
дiєприслiвникових форм та форм на -но, -то) завжди
використовується в певному вiдмiнку. Кожен вiдмiнок (ïх сiм в
однинi i в множинi) виконує особливу, тiльки йому властиву
функцiю.
Форма вiдмiнка iменникiв, ïï поєднання з iншими
(залежними чи незалежними вiд нього) словами у реченнi завжди залежить
вiд конкретноï мети висловлюваного. Значення кожного з вiдмiнкiв
iменника доповнюється морфологiчним значенням числа, а в однинi
також i значенням певного роду. За кожним вiдмiнком iменника iсторично
закрiпилось певне категорiальне (визначальне) значення, яке також можна
вважати стилiстичним, бо iменникове, зокрема, слово має
своєю кiнцевою метою вираження певного лексичного значення i
повязаноï з ним своєрiдноï стилiстичноï
функцiï. Iменник має такi визначальнi значення вiдмiнкiв:
субєктне, обєктне, обставинне, означальне (виражається
здебiльшого прикметником, синтаксично залежним iменником i числiвником
чи займенником). Функцiя називного вiдмiнка iменникiв найчастiше
субєктна, вона полягає в позначеннi того, хто виконує
певну дiю або перебуває в певному станi: Пахне iстиною хлiб (I.
Драч). У реченнi Я вiзьму той рушник, простелю, наче долю (А. Малишко)
iменник у знахiдному вiдмiнку рушник виконує обєктну
функцiю, а в реченнi Береже життя народу наша сила молода (Д. Павличко)
iменник народу є неуз- годженим означенням (пор.: народне життя).
Рiзними iменниковими вiдмiнками виражаються граматичнi, а на ïх
основi й стилiстичнi, звязки мiж iменниками, субстагiтивованими словами
та iншими лексемами. Сутнiсть вiдмiнка одночасно i морфологiчна, i
синтаксична, однак не семантична, бо лексичне значення iменника в усiх
вiдмiнках те саме. Однаково спроможний кожен вiдмiнок також i
стилiстично. Немає астилiстичних (нестилiстичних) вiдмiнкiв.
Водночас на ïх основi витворились у мовi рiзнi семантико-сти-
лi'стичнi варiанти висловлювання залежно вiд iнтонування мовленого,
логiчного наголосу, вiд наявностi або вiдсутностi при тому самому
iменнику прийменника тощо: принести друговi принести для друга.
Формально (граматично) й функцiонально категорiя вiдмiнка iменникiв
розмежовується за морфологiчно менш мiсткими категорiями, якi
прийнято називати iменниковими граматичними (морфологiчними) значеннями.
Це значення кожного з вiдмiнкiв. Називний вiдмiнок прямий, усi iншi
непрямi. За кожним з вiдмiнкiв iсторично закрiпилась певна морфологiчна
форма, ïï синтаксичне використання i стилiстична функцiя
(функцiï). Кожен вiдмiнок iменника полiфункцiональний, хоча й
неоднаковою мiрою i по-рiзному. Наприклад, найхарактернiша функцiя
знахiдного вiдмiнка полягає в тому, що iменник у його формах
позначає обєкт, на який дiя спрямована прямо (прямий
додаток): Читаю книгу; Орють поле; Чекав друга. Непрямий додаток у формi
знахiдного вiдмiнка часто поширюється прийменником, набуваючи
здебiльшого значення i функцiï або обєктноï (Пiклуюсь
про учнiв), або обставинноï: Дивлюсь у вiкно; Ми ïхали через
болото; У село приïхали артисти.
Досить широко вживаються в украïнськiй мовi варiантнi (паралельнi),
певною мiрою стилiстично незамiннi й неповторнi вiдмiнковi форми:
Пiдiйшов до стола i Пiдiйшов до столу. Вибiр кожноï з них залежить
вiд конкретного контексту мовлення: перша форма бiльш офiцiйна,
загальноприйнята, звична, друга обмежена переважно побутовою сферою.
Отже, в кожну з вiдмiнкових форм iменника всенародною мовленнєвою
практикою закладено ту чи iншу стилiстичну функцiю (функцiï),
знання якоï (яких) суттєво й позитивно позначається на
рiвнi культури мовлення носiïв мови.