Стилiстичнi можливостi загальновживаноï лексики
В усiх стилях i жанрах мови соцiально й комунiкативно найважливiшою є загальновживана лексика.Загальновживана лексика слова й лексичнi сполучення слiв,
якими користується кожен, хто володiє певною мовою.
Вони повязанi з повсякденним життям усiх громадян, позначають такi
реалiï, в яких кожен мовець щодня має потребу, i тому вони
всiм зрозумiлi. До загальновживаноï лексики належать:
назви осiб за родинною ознакою: мати, батько, син, дочка, родич та iн.;
назви осiб за найпоширенiшою професiєю: учитель, лiкар, студент,
директор i т. iн.;
назви осiб за типовими рисами характеру, iншими прикметами i якостями:
трудiвник, працелюб, ледар, боягуз, смiливий, ледачий та iн.;
назви частин тiла людини i тварин: голова, ноги, руки, роги, хвiст i т.
iн.;
назви сфер людськоï дiяльностi, галузей знань: фiлософiя,
математика, бiологiя, медицина i под.;
назви найуживанiших знарядь працi: нiж, лопата, молоток, вiдро, ножицi
т. iн.;
назви найвiдомiших абстрактних понять: боротьба, життя, смерть, любов,
земля, небо тощо;
назви типових явищ суспiльного життя, природи: вода, снiг, дощ, тварина,
говорити, ïсти, спати, сьогоднi, нiколи, один, десять i под.;
назви предметiв домашнього вжитку: хата, стiл, вiкно, гривня та iн.;
назви народiв, культур, мов: украïнцi, французи, греки, римська культура, французька i т. iн.;
найуживанiшi прийменники, сполучники, частки, вигуки: з, вiд, до, мiж,
i, а, або, чи, о, ох та iн.
Загальновживана лексика здебiльшого використовується як
стилiстично й емоцiйно нейтральна чи майже нейтральна, бо
загальновживанi слова зазвичай не мiстять оцiнки, вiдображають не
чуттєве, а логiчне сприймання ïх мовцями. Водночас i на
загальновживанi слова з усталеним лексичним значенням i граматичними
ознаками може нашаровуватись значення виразно стилiстичне, передусiм
емоцiйне. Слова йти, дощ емоцiйно нейтральнi, але речення Пiшов дощ
можна вимовити не тiльки з нейтральною розповiдною iнтонацiєю, а й
з бiльшою чи меншою почуттєвiстю (радiстю чи смутком: Пiшов дощ!),
вiдповiдно речення сприйметься не нейтрально, а емоцiйно. Отже,
виокремлення в лексицi мови емоцiйно нейтральних загальновживаних слiв
(i наукових термiнiв) переважно умовне. Загальновживанi слова окремо i
особливо в реченнi (Книга!, Сонце!) можуть набувати
найрiзноманiтнiшоï емоцiйностi.
Активний розвиток у XX ст. науки, технiки i культури спричинився до
розвитку загальновживаноï лексики, до ширшого, нiж ранiше,
використання ïï не тiльки в нейтральному, а й у певному
стилiстично забарвленому, емоцiйному значеннi. Слова, якi спершу
належали тiльки до професiйноï лексики (радiо, трамвай, лекцiя,
конференцiя, ракета, атомна енергiя, телебачення та iн.), стали
загальновживаними.
Загальновживана лексика властива всiм стилям лiтературноï мови в
ïх писемнiй i уснiй формах, тому ïï називають
мiжстильовою. На фонi цiєï лексики розпiзнають шари
незагальновживаноï лексики.
