Частини мови i принципи видiлення ïх
Граматична характеристика слiв знайшла своє зясування в
теорiï частин мови. Частини мови розглядаються як класи слiв, що
характеризуються спiльнiстю: а) загальнокатегорiального (частиномовного)
значення; б) морфологiчних категорiй i парадигматики; 176 Морфологiя як
роздiл граматики в) морфемного складу i словотворчих засобiв; г)
синтаксичних функцiй. Кожний клас слiв має своє
загальнокатегорiальне лексичне значення: предметно стi, статичноï
ознаки предмета,, кiлькiсностi, узагальненоï вказiвки на
предметнiсть, ознаки або кiлькостi, динамiчноï ознаки (або
дiï, процесуальностi), статичноï ознаки дiï (або
iншоï ознаки) чи стану як сутностi. Такi класи слiв називають
повнозначними. Класи слiв, що виражають певнi вiдношення мiж
повнозначними словами, надають додаткових семантичних, модальних
вiдтiнкiв словам, словосполученням, реченням або служать для звязку
слiв, тобто свого загапьнокатегорiального значення самостiй но не
виражають, називаються неповнозначними. У сучаснiй украïнськiй мовi
до класiв повнозначних слiв належать такi частини мови: iменник,
прикметник, числiвник, займенник, дiєслово, прислiвник. До
неповнозначних частин мови належать прийменник, сполучник, частки. Вигук
посiдає промiжне мiсце як клас слiв, що служить для вираження (не
називання) по чуттiв i волi. Кожна частина мови має властивi
ïй граматичнi категорiï, що дiстає свiй вияв у системi
словозмiни, в ïï парадигматицi. У сучаснiй украïнськiй
мовi до змiнюваних слiв належать: iменник, прикметник, числiвник,
займенник i дiєслово. Усi iншi частини мови обєднують
незмiнюванi слова. Вираження граматичних категорiй через вiдповiднi
граматичнi значення в кожнiй повнозначнiй частинi мови дiстає
своєрiдне вираження за допомогою граматичних засобiв —
флексiй, афiксiв, морфонологiчних чергувань, що в основному закрiплю
ються за моделями будови слiв певноï частини мови або мають мiсце
лише в межах певного класу слiв (чергування, наголос). Усе це
позначається на морфологiчнiй будовi слова i виявляється у
словотворчих типах кожноï частини мови. Порiвняйте, наприклад: два,
двiйко, двiйка, двiйня, двiчi; синiй, синька, синяк, синiти. Кожне з
названих слiв має рiзне граматичне оформлення, за формальними
показниками i словотворчими суфiксами можна чiтко визначити належнiсть
слова до певноï частини мови. Слова кожного класу мають свою
систему парадигми (або ïï не мають). Кожна сло воформа є
морфологiчним засобом вираження певноï основноï функцiï в
реченнi та додаткових синтаксичних функцiй. За синтаксичними функцiями
частини мови по дiляються на самостiйнi i службовi. Самостiйнi слова
виступають у реченнi в типовiй для кожноï частини мови синтаксичнiй
ролi, виявляють властивi ïм ознаки сполу чуваностi i синтаксичних
звязкiв. Службовi слова виступають у синтаксичних звязках не самостiйно,
а в єдностi з повнозначними словами або є граматичними
засобами вираження певних синтаксич них вiдношень. Усi повнозначнi слова
є синтаксично самостiйними. До службових належать при йменники,
сполучники i частки. I оУд вн еа, г дава! , Зднвiа, чоенбиндя вра,о доуб
имдавiю. тЗьн апчоерняндяк очвиi счлиас млiавєн чииксил iтван
киiкл ьокдiиснн i(: оодднiи)н., одна, 177
Граматичнi значення можуть виражатися: закiнченням (хата — Н. в.,
хатою - Ор. в.); суфiксом (виступати недок. вид, виступити докон. вид);
перенесенням наголосу (весни Р. в. одн., весни Н. в. мн.); вживанням
службового слова (спiвала б, бiльш вдалий, буду читати, на землi, хай
будує).
