Засоби вираження актуального членування речення

Серед засобiв вираження актуального членування речення виокремлюють фоне
тичнi, синтаксичнi i лексико-граматичнi.
1. Ф онетичнi засоби. До них належать логiчний (фразовий) наголос та
iншi iнтонацiйнi засоби (паузи, темп вимови тощо). Логiчний наголос
завжди видiляє рему; якщо ж рема складається з кiлькох
слiв, то основне слово саме в нiй, наприклад: Недобрий жарт зiграла
з нами доля (Л. Костенко); Подiï тiєï осенi i зими |
взагалi були якiсь особливi (Ю. Смолич). Паузи (на письмi ïм
вiдповiдають рiзнi роздiловi знаки, передусiм тире i крапки) є
iнтонацiйними засобами видiлення реми, наприклад: Та було вже пiзно
— 1машини рушили на захiд (М. Стельмах).
2. Синтаксичнi засоби. Це порядок слiв, аналiтичнi синтаксичнi морфеми
(част ки), деякi синтаксичнi конструкцiï. Аналiтичнi
синтаксичнi морфеми увиразнюють 4 позицiю реми, яка виноситься в
препозицiю i має виразне стилiстичне забарвлення, наприклад: I
тiльки верби знатимуть старi (Л. Костенко); Аж кишить | не- ‘
вiльниками у Сиракузах в льохах i тюрмах (Т. Шевченко). Частка же
(ж) у непитальннх 1 реченнях, як правило, видiляє тему,
наприклад: Поети ж | є i кращi, й щасливiшi (Л. Костенко). У
питальних реченнях ця частка є пiдсилювальною i видiляє
рему, виражену питальним займенниковим словом, наприклад: Тiльки хто
ж це | королевi Марку золотинку в дзьобi принесе?! (Л. Костенко). У
питальних конструкцiях займенникове питальне слово завжди є
ремою, наприклад: Де | небо? Де | земля? I як пiдняти крала? (Л.
Костенко). Роль ремного центру часто виконують i вiдокремленi
другоряднi члени речення, наприклад: Звернули до скверика, бiлого
вiд квiтiв (О. Десняк); Спав молодий парубок, | пiдклавши пiд голову
бiлу свиту (I. Нечуй-Левиць кий).
3. Лексико-граматичний засiб. Це повтор слiв, наприклад: Зiграй менi |
осiннiй плач калини. Зiграй усе, | що я тебе прошу (Л. Костенко).
Подiл речення на тему i рему (крiм реплiк-вiдповiдей дiалогiчного
мовлетц) може здiйснюватися по-рiзному, залежно вiд позицiï
фразового наголосу, наприклад, речення Я воду п ю у Сувидi з криницi
(Л. Костенко) може подiлятись на тему Я i рему воду п ю у Сувидi з
криницi, тему Я воду п ю i рему у Сувидi з криницi Речення i
висловлення. У комунiкативному планi речення квалiфiкують як вислов
лення, одиницю мовленнєвого спiлкування. (Термiн висловлення
запропонував В. Матезiус.) Висловлення — одиниця мовлення,
побудована за законами вiдповiдноï мови; речення, що
розглядається з погляду його комунiкативноï
органiзацiï. Саме у висловленнi мовець здiйснює необхiднi
комунiкативнi завдання, наголо шуючи на певних компонентах (темо-
ремних вiдношеннях). Розмежування речення i висловлення належить до
складних теоретичних питань сучасноï лiнгвiстики. В
украïнському мовознавствi найповнiше дослiдив комунiкативну
органiзацiю речення О. Мельничук, зясувавши особливостi
синтагматичного членування прос тих i складних речень.