КАРНЕ ПРАВО Й РЕЛIГIЯ

Коли людина виявляється ще залученим у великi поточнi подiï, то при рiзних обставинах його думки не можуть залишатися незмiнними. Як би не були його думки спокiйнi й збалансованi, штормовий стан iснування зруйнує стабiльнiсть його думки й поверне його в нове русло. Коли людина слабка й немiчний, вiн дивиться на мир певним чином, але як тiльки вiн досягає влади, або почуває свою силу в певнiй областi, його свiтогляд мiняється й переглядається ïм згодом. Змiна свiтогляду вiдбивається на манерi його розмови й поводженнi. Це ще раз доводить наявнiсть варiантiв i протирiч у поглядах i думках iндивiда
На додаток, освiченi й прозорливi люди добре знають, що, що йдуть iз тропи чесностi неминуче блукають у протирiччях, як би хитро й тонко не будували своï розрахунки. Довге життя цих людей у суспiльствi збiльшують це питання, що є результатом вiдходу вiд iстини
Релiгiя мiстить глибокi й точнi заяви по рiзному колу питань, установлює й легалiзує принципи й правила для матерiального й духовного життя людини, а також для керування й керiвництва суспiльством. Тут немає мiсця навiть найменшим вiдступам i протирiччям. Прикладом може служити бiблiя й iншi джерела закрiплення рiзних релiгiйних поглядiв, величезний час iснування яких нi в якiй мерi й анiтрошки не вплинула на ïхню внутрiшню гармонiю й цiлiснiсть, чого не скажеш оправе.
Це рiзко вiдрiзняється вiд того, що вiдбувається в результатi людських помилок i неуцтва. Людина треба якомусь правилу з погляду певноï користi й пiсля деякого часу розумiє, що помилявся. Вiн вiдмовляється вiд першого правила й замiняє його iншим. Але за цей час помилки вже не поправнi. Це ще раз доводить недосконалiсть правових норм. Той факт, що в релiгiï немає протирiч, є яскравим доказом iстинностi й правдивостi. Тому релiгiя залишає це на розсуд людини, щоб той мiг зрозумiти й розрiзнити iстину вiд неправди. Хоча багато з людей бачать у релiгiï деякi непоясненi питання й протирiччя, все-таки на мiй погляд це доводить нестабiльнiсть його поглядiв. Якщо ж людина має досить стабiльнi погляди, то релiгiя може вiльно заволодiти його свiдомiстю
Коли ми знайомимося з iсторiєю Пророка Iсламу, ми бачимо, що в життi вiн пройшов рiзнi етапи. В один час вiн належав до незаможних меншостей; iншим часом у його розпорядженнi були бiльшi матерiальнi можливостi й незлiченнi багатства. Був перiод слабостi, iзоляцiï й суспiльного бойкоту, тягар яких було достатнiм, щоб зломити дух найбiльшого з людей. Пiзнiше вiн одержав таку пошану й повагу, що вважався лiдером однiєï з найсильнiших нацiй свого часу. Iнодi вiн зiштовхувався iз кризами вiйни i ïï наслiдкiв, а iншим часом жив в атмосферi миру й згоди. Iсус Христос мав теж бiльшi труднощi, однак, це не зломило його принципи. Результат — величезна кiлькiсть людей, що поклоняються йому. Ми знаємо, що умови, що змiнюються, життя дуже впливають на думцi людей, на ïхнi вiдносини друг до друга й до природи. Вони представляють такий домiнуючий фактор, що можуть внести фундаментальнi змiни у внутрiшнiй i зовнiшнiй мир, безпосередньо пов'язаний iз природними обставинами, що оточують ïх. обставини, Що Змiнюються, специфiчнi на кожному етапi людського життя й створюють певний тип свiтогляду людських вiдносин. Серед iнших, людина досягає перевага й у виняткових обставинах. Позицiï людини нiяк не єдинi у вiдповiдностi з усiма обставинами, що змiнюються. Iнодi ïх можна використовувати як засоби розвитку й росту, створення матерiальних цiнностей, а iншим часом для формування iдеалу. Беручи часткову участь у вiдносинах до зовнiшнього навколишнього свiту й вибираючи певний пiдхiд до мети свого iснування у вiдтвореному свiтi, люди формують свою природу. Конкретно говорячи, життя миру з усiма проявами й змiнами визначає людськi цiнностi й з'ясовує напрямок ïхнього вибору. Бiльше того, змiни пiд впливом пануючих умов дня вiдбилися б у релiгiйному свiтоглядi, i викликанi цим протирiччя явно порушили б гармонiю, що характеризує його стиль
На противагу методу, якому випливають свiтськi книги, присвяченi поясненню й дослiдженню однiєï — юридичнiй, iсторичноï, фiлософськоï, соцiальноï або лiтературнiй темi, релiгiя обговорює багато тим, такi, як право, полiтика, теологiя- релiгiя, цивiльне й карне право, мораль i етика, iсторiя й десятки iнших, хоча й не так конкретно. Незважаючи на це, абсолютно єдино зв'язок iз предметом i його стилем. Релiгiя, яка б вона не була, як правило, пронизана унiкальним красномовством чудових виражень, якi, на мiй погляд, є яскравим доказом ïхньоï правоти. Релiгiя являє собою гармонiйну єднiсть, жоден з ïï законiв i принципiв не може розглядатися окремо вiд iнших, i вивчення одного принципу є ключем до розумiння всiх iнших. Внутрiшнiй взаємозв'язок фiлософських i моральних основ релiгiï, ïï законiв i правил життя особистостi й суспiльства, опис поводження й навчання людей, принципи й моральнi цiлi, що керують суспiльством, — все це є ще одним ясним доказом ïï чудодiйноï природи Цi винятковi якостi релiгiйних поглядiв, є незаперечним доказом ïï переваги над всiма похiдними людськоï думки. Вони встановлюють, що неповторнiсть релiгiйних поглядiв бере своє джерело вiд Бога, що реальнiсть вiчна й незмiнна, ïï нескiнченна сутнiсть перебуває зовсiм поза факторами, що викликає змiни, розходження й протирiччя. У пiдсумку вплив релiгiï на розуми людей набагато сильнiше, нiж вплив правових норм, зокрема карного. Це також доводиться тим, що з моменту створення релiгiï, вона практично незмiнна у вiдмiнностi вiд права, що мiняється постiйно й, як правило, виражає волю певного класу суспiльства
Релiгiйнi погляди у своïй сукупностi, також породжують людськi протирiччя. Рiзний рiвень соцiально-економiчного розвитку етноконфессиональних державних об'єднань, вiдповiдно до закону нерiвномiрностi розвитку суспiльств, держав, породжує суперечливий свiтогляд i свiтовiдчування, виражене в релiгiйному протистояннi. Якщо знищити вiру, то можна знищити й саму державнiсть. Тому держави мають рiзною, освяченою релiгiєю норми державного, сiмейного й карного права. Релiгiя створює емоцiйнi мотиви усерединi- i мiждержавного протистояння. Вiросповiдання — iндикатор етнiчноï симпатiï (антипатiï). Тому етнос став майже релiгiйним поняттям
Релiгiйнi норми — моральний регулятор земного буття людей. Люди (етноси) мають рiзнi iдеали, довгостроковi прогнози, бажанi цiлi, що формують рiзнi психологiчнi домiнанти (релiгiï), що породжують рiзнi протирiччя. У цьому спостерiгається недолiк релiгiï в цiлому. Протирiччя часто приводять до конфлiктiв з незгладимими наслiдками
Збройнi конфлiкти мiж представниками рiзних конфесiй мають мiсце й у державах СНД. Для приклада можна привести факт, коли пiд прапорами iсламу на сторонi Абхазiï в ходi збройного конфлiкту 1992 -1993 р. проти Грузiï боролися моджахеди ( брати-мусульмани). У Тбiлiсi страшилися розколу Грузiï по конфесiональнiй ознацi, тому що серед абхазiв — понад третину мусульман, а крiм того, мусульмани становлять бiльшiсть населень вхiдноï до складу Грузiï Аджарiï. У цей час вiйна в Чечнi. Протирiччя палестинцiв сизраильтянами.
Протирiччя мiж iсламом i християнством — одна з особливостей iсторичного розвитку абхазького етносу. У цьому народi жива пам'ять про гонiння, яким пiддавалися мусульмани в другiй половинi ХIХ — початку ХХ столiть
Що стосується Росiйськоï Федерацiï, те релiгiйнi протирiччя можуть мати мiсце не тiльки в конфлiктах мiж християнами й мусульманами, але й у вiдносинах мiж представниками iнших конфесiй. Мова йде про райони поширення буддизму. В Астраханськiй областi, на землi, що граничить iз Калмикiєю, жеврiв конфлiкт через бажання калмикiв- буддистiв повернути собi невелика дiлянка землi, де коштує в напiвзруйнованому станi побудований ще в 1812 роцi Хошеутовский хурум (буддистский монастир).
Все живе живе рiзноманiттям, тому навiть усерединi свiтових религий ми спостерiгаємо розподiл (на суннитов i шиïтiв — в iсламi, на православних i католикiв — у християнствi, на хинаяна, махаяна й ламаïзм — у буддизмi). З однiєï сторони це i є недолiк релiгiï в результатi якого породжуються рiзнi антисоцiальнi явища. Хоча карне право охороняє волю совiстi й вiросповiдання, незважаючи на тi проблеми, якi можуть виникнути на основi iснування декiлькох религий у рамках однiєï держави, у свiдомостi одного народу. Виходить внутрiконфесiональний розподiл, що може несприятливо позначитися на розвитку держави, його цiлiсностi. Вплив може досягти й норм карного права. Iсторично внутрiконфесiональний розподiл виникла як необхiднiсть iдеологiчно забезпечити:
вiдокремлення соцiальних (етнiчних) общностей у боротьбi за регiональне лiдерство;
процес виникнення, формування й функцiонування нових центрiв, що зароджуються, сили (iмперiй);
життєздатнiсть новоï моделi державного устрою або нового способу суспiльного виробництва;
створення стiйкого геополiтичного сполучника;
приналежнiсть до того або iншого суперетносу (на його периферiï); географiчну автономнiсть вiруючих (взаємна iзоляцiя);
твердження нових життєвих цiнностей;
необхiднiсть збереження елементiв анiмiзму
Тому в результатi iснування декiлькох религий у рамках однiєï держави, може привести до несприятливих соцiальних наслiдкiв. У зв'язку iз цим, спостерiгається необхiднiсть впливу на соцiальнi вiдносини за допомогою кримiнально-правових методiв впливу, якi, на жаль, не завжди бувають ефективнi в цьому випадку. Найбiльш важливим критерiєм є безпосереднiй правовий вплив на врегулювання споровши мiж рiзними конфесiями. Iснування тiльки кримiнально-правових методiв урегулювання, на мiй погляд нiколи не зможуть вирiшити даноï проблеми, хоча вони вiдiграють немаловажну роль у рiшеннi цiєï проблеми. Це ще раз доводить значення й необхiднiсть iснування карного права
Як ми бачимо, релiгiя стала тiєю базовою точкою опори, з якоï повинне вiдбуватися розвиток держави й права, у тому числi й карного. Чим же характерний перiод розвитку карного права в Росiï, i який вплив зробила на нього релiгiя?