КАРНЕ ПРАВО Й РЕЛIГIЯ
Коли людина виявляється ще залученим у великi поточнi подiï,то при рiзних обставинах його думки не можуть залишатися незмiнними. Як
би не були його думки спокiйнi й збалансованi, штормовий стан iснування
зруйнує стабiльнiсть його думки й поверне його в нове русло. Коли
людина слабка й немiчний, вiн дивиться на мир певним чином, але як
тiльки вiн досягає влади, або почуває свою силу в певнiй
областi, його свiтогляд мiняється й переглядається ïм
згодом. Змiна свiтогляду вiдбивається на манерi його розмови й
поводженнi. Це ще раз доводить наявнiсть варiантiв i протирiч у поглядах
i думках iндивiда
На додаток, освiченi й прозорливi люди добре знають, що, що йдуть iз
тропи чесностi неминуче блукають у протирiччях, як би хитро й тонко не
будували своï розрахунки. Довге життя цих людей у суспiльствi
збiльшують це питання, що є результатом вiдходу вiд iстини
Релiгiя мiстить глибокi й точнi заяви по рiзному колу питань,
установлює й легалiзує принципи й правила для матерiального
й духовного життя людини, а також для керування й керiвництва
суспiльством. Тут немає мiсця навiть найменшим вiдступам i
протирiччям. Прикладом може служити бiблiя й iншi джерела закрiплення
рiзних релiгiйних поглядiв, величезний час iснування яких нi в якiй мерi
й анiтрошки не вплинула на ïхню внутрiшню гармонiю й цiлiснiсть,
чого не скажеш оправе.
Це рiзко вiдрiзняється вiд того, що вiдбувається в
результатi людських помилок i неуцтва. Людина треба якомусь правилу з
погляду певноï користi й пiсля деякого часу розумiє, що
помилявся. Вiн вiдмовляється вiд першого правила й замiняє
його iншим. Але за цей час помилки вже не поправнi. Це ще раз доводить
недосконалiсть правових норм. Той факт, що в релiгiï немає
протирiч, є яскравим доказом iстинностi й правдивостi. Тому
релiгiя залишає це на розсуд людини, щоб той мiг зрозумiти й
розрiзнити iстину вiд неправди. Хоча багато з людей бачать у
релiгiï деякi непоясненi питання й протирiччя, все-таки на мiй
погляд це доводить нестабiльнiсть його поглядiв. Якщо ж людина має
досить стабiльнi погляди, то релiгiя може вiльно заволодiти його
свiдомiстю
Коли ми знайомимося з iсторiєю Пророка Iсламу, ми бачимо, що в
життi вiн пройшов рiзнi етапи. В один час вiн належав до незаможних
меншостей; iншим часом у його розпорядженнi були бiльшi матерiальнi
можливостi й незлiченнi багатства. Був перiод слабостi, iзоляцiï й
суспiльного бойкоту, тягар яких було достатнiм, щоб зломити дух
найбiльшого з людей. Пiзнiше вiн одержав таку пошану й повагу, що
вважався лiдером однiєï з найсильнiших нацiй свого часу.
Iнодi вiн зiштовхувався iз кризами вiйни i ïï наслiдкiв, а
iншим часом жив в атмосферi миру й згоди. Iсус Христос мав теж бiльшi
труднощi, однак, це не зломило його принципи. Результат —
величезна кiлькiсть людей, що поклоняються йому. Ми знаємо, що
умови, що змiнюються, життя дуже впливають на думцi людей, на ïхнi
вiдносини друг до друга й до природи. Вони представляють такий
домiнуючий фактор, що можуть внести фундаментальнi змiни у внутрiшнiй i
зовнiшнiй мир, безпосередньо пов'язаний iз природними обставинами, що
оточують ïх. обставини, Що Змiнюються, специфiчнi на кожному етапi
людського життя й створюють певний тип свiтогляду людських вiдносин.
Серед iнших, людина досягає перевага й у виняткових обставинах.
Позицiï людини нiяк не єдинi у вiдповiдностi з усiма
обставинами, що змiнюються. Iнодi ïх можна використовувати як
засоби розвитку й росту, створення матерiальних цiнностей, а iншим часом
для формування iдеалу. Беручи часткову участь у вiдносинах до
зовнiшнього навколишнього свiту й вибираючи певний пiдхiд до мети свого
iснування у вiдтвореному свiтi, люди формують свою природу. Конкретно
говорячи, життя миру з усiма проявами й змiнами визначає людськi
цiнностi й з'ясовує напрямок ïхнього вибору. Бiльше того,
змiни пiд впливом пануючих умов дня вiдбилися б у релiгiйному
свiтоглядi, i викликанi цим протирiччя явно порушили б гармонiю, що
характеризує його стиль
На противагу методу, якому випливають свiтськi книги, присвяченi
поясненню й дослiдженню однiєï — юридичнiй,
iсторичноï, фiлософськоï, соцiальноï або лiтературнiй
темi, релiгiя обговорює багато тим, такi, як право, полiтика, теологiя-
релiгiя, цивiльне й карне право, мораль i етика, iсторiя й десятки
iнших, хоча й не так конкретно. Незважаючи на це, абсолютно єдино
зв'язок iз предметом i його стилем. Релiгiя, яка б вона не була, як
правило, пронизана унiкальним красномовством чудових виражень, якi, на
мiй погляд, є яскравим доказом ïхньоï правоти. Релiгiя
являє собою гармонiйну єднiсть, жоден з ïï законiв
i принципiв не може розглядатися окремо вiд iнших, i вивчення одного
принципу є ключем до розумiння всiх iнших. Внутрiшнiй
взаємозв'язок фiлософських i моральних основ релiгiï,
ïï законiв i правил життя особистостi й суспiльства, опис
поводження й навчання людей, принципи й моральнi цiлi, що керують
суспiльством, — все це є ще одним ясним доказом ïï
чудодiйноï природи Цi винятковi якостi релiгiйних поглядiв, є
незаперечним доказом ïï переваги над всiма похiдними
людськоï думки. Вони встановлюють, що неповторнiсть релiгiйних
поглядiв бере своє джерело вiд Бога, що реальнiсть вiчна й
незмiнна, ïï нескiнченна сутнiсть перебуває зовсiм поза
факторами, що викликає змiни, розходження й протирiччя. У пiдсумку
вплив релiгiï на розуми людей набагато сильнiше, нiж вплив правових
норм, зокрема карного. Це також доводиться тим, що з моменту створення
релiгiï, вона практично незмiнна у вiдмiнностi вiд права, що
мiняється постiйно й, як правило, виражає волю певного класу
суспiльства
Релiгiйнi погляди у своïй сукупностi, також породжують людськiпротирiччя. Рiзний рiвень соцiально-економiчного розвитку
етноконфессиональних державних об'єднань, вiдповiдно до закону
нерiвномiрностi розвитку суспiльств, держав, породжує суперечливий
свiтогляд i свiтовiдчування, виражене в релiгiйному протистояннi. Якщо
знищити вiру, то можна знищити й саму державнiсть. Тому держави мають
рiзною, освяченою релiгiєю норми державного, сiмейного й карного
права. Релiгiя створює емоцiйнi мотиви усерединi- i мiждержавного
протистояння. Вiросповiдання — iндикатор етнiчноï
симпатiï (антипатiï). Тому етнос став майже релiгiйним
поняттям
Релiгiйнi норми — моральний регулятор земного буття людей. Люди
(етноси) мають рiзнi iдеали, довгостроковi прогнози, бажанi цiлi, що
формують рiзнi психологiчнi домiнанти (релiгiï), що породжують
рiзнi протирiччя. У цьому спостерiгається недолiк релiгiï в
цiлому. Протирiччя часто приводять до конфлiктiв з незгладимими
наслiдками
Збройнi конфлiкти мiж представниками рiзних конфесiй мають мiсце й у
державах СНД. Для приклада можна привести факт, коли пiд прапорами
iсламу на сторонi Абхазiï в ходi збройного конфлiкту 1992 -1993 р.
проти Грузiï боролися моджахеди ( брати-мусульмани). У Тбiлiсi
страшилися розколу Грузiï по конфесiональнiй ознацi, тому що серед
абхазiв — понад третину мусульман, а крiм того, мусульмани
становлять бiльшiсть населень вхiдноï до складу Грузiï
Аджарiï. У цей час вiйна в Чечнi. Протирiччя палестинцiв
сизраильтянами.
Протирiччя мiж iсламом i християнством — одна з особливостей
iсторичного розвитку абхазького етносу. У цьому народi жива пам'ять про
гонiння, яким пiддавалися мусульмани в другiй половинi ХIХ —
початку ХХ столiть
Що стосується Росiйськоï Федерацiï, те релiгiйнi
протирiччя можуть мати мiсце не тiльки в конфлiктах мiж християнами й
мусульманами, але й у вiдносинах мiж представниками iнших конфесiй. Мова
йде про райони поширення буддизму. В Астраханськiй областi, на землi, що
граничить iз Калмикiєю, жеврiв конфлiкт через бажання калмикiв-
буддистiв повернути собi невелика дiлянка землi, де коштує в
напiвзруйнованому станi побудований ще в 1812 роцi Хошеутовский хурум
(буддистский монастир).
Все живе живе рiзноманiттям, тому навiть усерединi свiтових религий ми
спостерiгаємо розподiл (на суннитов i шиïтiв — в
iсламi, на православних i католикiв — у християнствi, на хинаяна,
махаяна й ламаïзм — у буддизмi). З однiєï сторони
це i є недолiк релiгiï в результатi якого породжуються рiзнi
антисоцiальнi явища. Хоча карне право охороняє волю совiстi й
вiросповiдання, незважаючи на тi проблеми, якi можуть виникнути на
основi iснування декiлькох религий у рамках однiєï держави, у
свiдомостi одного народу. Виходить внутрiконфесiональний розподiл, що
може несприятливо позначитися на розвитку держави, його цiлiсностi.
Вплив може досягти й норм карного права. Iсторично внутрiконфесiональний
розподiл виникла як необхiднiсть iдеологiчно забезпечити:
вiдокремлення соцiальних (етнiчних) общностей у боротьбi за регiональне
лiдерство;
процес виникнення, формування й функцiонування нових центрiв, що
зароджуються, сили (iмперiй);
життєздатнiсть новоï моделi державного устрою або нового способу суспiльного виробництва;
створення стiйкого геополiтичного сполучника;
приналежнiсть до того або iншого суперетносу (на його периферiï);
географiчну автономнiсть вiруючих (взаємна iзоляцiя);
твердження нових життєвих цiнностей;
необхiднiсть збереження елементiв анiмiзму
Тому в результатi iснування декiлькох религий у рамках однiєï
держави, може привести до несприятливих соцiальних наслiдкiв. У зв'язку
iз цим, спостерiгається необхiднiсть впливу на соцiальнi вiдносини
за допомогою кримiнально-правових методiв впливу, якi, на жаль, не
завжди бувають ефективнi в цьому випадку. Найбiльш важливим
критерiєм є безпосереднiй правовий вплив на врегулювання
споровши мiж рiзними конфесiями. Iснування тiльки кримiнально-правових
методiв урегулювання, на мiй погляд нiколи не зможуть вирiшити
даноï проблеми, хоча вони вiдiграють немаловажну роль у рiшеннi
цiєï проблеми. Це ще раз доводить значення й необхiднiсть
iснування карного права
Як ми бачимо, релiгiя стала тiєю базовою точкою опори, з якоï
повинне вiдбуватися розвиток держави й права, у тому числi й карного.
Чим же характерний перiод розвитку карного права в Росiï, i який
вплив зробила на нього релiгiя?
