Кримiналiстика як навчальна дисциплiна

У пiдготовцi юристiв слiдчоï й експертноï спецiалiзацiï
кримiналiстика — одна з найважливiших дисциплiн, визнана
своïми рекомендацiями сприяти оптимальному застосуванню норм
карного й карно-процесуального закону, комплексу юридичних i iнших наук
при виявленнi, розкриттi, попередженнi злочинiв. Вивчення кримiналiстики
ускладнюється рядом причин. Кримiналiстика пройшла важкий шлях
дослiдження. При дослiдженнi предмета науки звичайно не розглядалися
закономiрностi злочинiв. Предмет кримiналiстики найчастiше був змiщений
убiк теорiï доказiв. По сутi вiрне трактування цiєï
дисциплiни як прикладний привела до переваги дослiджень в областi
технiки, тактики, методики розслiдування злочинiв. Теоретичнi
вишукування велися переважно в рамках кримiналiстичних тактики й
методики, i тiльки iз середини 70-х рокiв стали формулюватися
загальнотеоретичнi концепцiï поводження злочинця, слiдчий
ситуацiï, алгоритмiзацiï розслiдування й др.
Сучасний етап розвитку кримiналiстичноï дисциплiни
характеризується бурхливим ростом наукових дослiджень. Разом з тим
залишається актуальноï проблема формування загальноï
теорiï науки, єдина концепцiя якоï поки не виробилася.
Основне питання: що вивчає кримiналiстика, ще не одержав
однозначноï вiдповiдi
Кримiналiстична дисциплiна — область специфiчних наукових знань
про злочинну дiяльнiсть i ïï антипода — дiяльностi по
виявленню, розкриттю, розслiдуванню злочинiв, по встановленню iстини в
процесi судочинства. Виявляючи закономiрностi цих видiв дiяльностi, на
базi ïхнього пiзнання, кримiналiстична дисциплiна вивчає
засоби й методи боротьби зi злочиннiстю, вирiшуються питання, що
вимагають спецiальних пiзнань по цивiльним, арбiтражним i iншим справам,
що перебувають у виробництвi правоохоронних органiв. Цими засобами й
методами кримiналiстика озброює оперативних працiвникiв органiв
дiзнання, експертiв, слiдчих i суддiв. У цьому полягає
ïï соцiальна функцiя, ïï прикладний, практичний
характер
Кримiналiстика як навчальна дисциплiна може бити представлена у виглядi
специфiчноï системи знань про практичний следоведении в карному
судочинствi, якi пропонуються для освоєння особам, що вивчають
дану дисциплiну, з метою ïх (знань) застосування у своïй
майбутнiй практичнiй дiяльностi
Основне завдання педагогiв, що навчають студентiв (слухачiв, курсантiв)
данiй дисциплiнi, — навчити останнiх криминалистически мислити й
дiяти з урахуванням придбаних знань, навичок i вмiнь при реалiзацiï
положень вiдповiдних законiв i пiдзаконних актiв у рамках тоï
юридичноï спецiальностi в правоохоронних органах, з якоï
ïх зв'яже доля пiсля закiнчення вузу
Успiшно вирiшувати вiдповiдальнi завдання на практицi випускники
юридичних закладiв зможуть лише тодi, коли глибокi знання з областi
права, правознавства органiчно з'єднанi в них в одне нерозривне
цiле зi знаннями стратегiï, тактики, технологiï практичного
следоведения, тобто iз кримiналiстичними знаннями
Курс кримiналiстики як навчальноï дисциплiни по ряду ознак iстотно
вiдрiзняється вiд кримiналiстики як науки. Кримiналiстична наука
ставиться до числа таких масштабних, багатопланових i багатопрофiльних
областей наукового знання, для скiльки-небудь серйозного освоєння
яких явно недостатньо не тiльки вбогого лiмiту навчального часу, але й
самого довгого життя людини. Вона мiстить у собi масу напрямкiв, галузей
i подотраслей, незлiчима кiлькiсть дослiджуваних об'єктiв, тим i
проблематики всiлякого рiвня. Тому кримiналiстику можна зрiвняти з
якоюсь багатоповерховою побудовою, або з багатозначною перiодичною
системою елементiв. У цьому змiстi кримiналiстика цiлком порiвнянна й з
медичною наукою, що об'єднала безлiч напрямкiв i спецiальностей i
що має, як i кримiналiстика, нескориму тенденцiю розширення,
поглиблення й диференцiацiï знання
чиВиключає все це реальну можливiсть належного оволодiння основами
кримiналiстичних знань у рамках навчального процесу?
Нi, звичайно. Як свiдчить багаторiчний дидактичний досвiд, ця можливiсть
давно вже перейшла в ранг дiйсностi, стала фактом, що свершились. I тому
неважко знайти пояснення. Кримiналiстика як навчальна дисциплiна, по-
перше, має своïм предметом уже готове знання, зроблене
кримiналiстичною наукою; по-друге, у курсi кримiналiстики представлене
позитивне, достовiрне знання, у той час як у науцi на передньому планi
завжди перебуває незнання, недостатнє, дискусiйне знання й
основне завдання науки — перетворити його в належне знання; по-
третє, принцип побудови навчального курсу вiдрiзняється вiд
побудови науки в тому розумiннi, що формується розраховуючи на
рiшення завдання навчання, а не наукового дослiдження
Для того щоб система науки задовольняла вимогам, пропонованим до
наукового знання, вона повинна адекватно вiдбивати структуру предмета
даноï науки i ïï соцiальну функцiю Про науку iнодi
пишуть, що вона являє собою прикладну логiку, тому що правила руху
науковоï думки застосовнi до строго певного предмета. Iз цього
положення випливає, насамперед, що наука логiчно органiзована
система теорiй, а не механiчна сукупнiсть ïх. Саме в цьому зв'язку
теорiй полягає особливiсть науки як системи знання. Система нiде
не є самоцiллю, вона виступає засобом рiшення якихось
завдань; у науцi вона будується з декiлькома цiлями: 1) досягнутi
результати пiзнання виявити у всiй повнотi, 2) використовувати отримане
знання для руху до нових результатiв.
Сказане повнiстю ставиться й до системи кримiналiстичних знань, у яких
повинне знайти своє вiдбиття все те, що нагромадила теорiя науки,
а також результати цього пiзнання — засобу, що рекомендуються
наукою,, прийоми й методи розкриття, розслiдування й запобiгання
злочинiв. Виходячи iз цих посилок, ми прийшли до висновку, що система
кримiналiстики як науки складається з п'яти елементiв або частин:
- загальноï теорiï кримiналiстики;
-кримiналiстичноï технiки;
-кримiналiстичноï тактики;
-кримiналiстичноï методики;
- органiзацiя розкриття злочинiв
Перший iз цих елементiв кримiналiстики i є виявлений у всiй
повнотi результат пiзнання кримiналiстикою свого предмета, три iнших
елементи системи — результат використання отриманого знання. Саме
така система науки вiдбиває максимально адекватно предмет
кримiналiстики. Ïï, структура витримує перевiрку й з
позицiй системно-структурного пiдходу, про якi говорилося на початку
теперiшньоï глави
Справдi, зазначена система кримiналiстики протистоïть середовищу як
єдине цiле, оскiльки являє собою єдину науку,
однорiдну по своïй природi й соцiальнiй функцiï; властивостi й
функцiï кожного елемента системи кримiналiстики взаимоопределени
властивостями й функцiями всiєï системи в цiлому; всi
елементи даноï системи нерозривно зв'язанi один з одним i, як
показує розвиток кримiналiстики, не можуть бути вiд ïï
(системи) довiльно вiддiленi; кожний з елементiв системи у свою чергу
може розглядатися як щось складне, як пiдсистема. Причому пiдсистеми
складаються з елементiв i утворять своєрiднi безлiчi. Змiна стану
кожноï з пiдсистем приводить до змiни стану iнших пiдсистем i, в
остаточному пiдсумку, до змiни стану всiєï системи
кримiналiстики в цiлому. При цьому можна констатувати й певну повноту
даноï системи кримiналiстики, що вiдповiдає сучасному рiвню
ïï розвитку: всi ïï елементи несуть певне
навантаження, забезпечуючи певну замкнутiсть функцiональних циклiв
системи.
Вiдступ вiд принципiв системного пiдходу при побудовi системи,
кримiналiстики неминуче приводить до хаотичних побудов, аж нiяк що не
є кроком уперед у рiшеннi проблем кримiналiстичноï
систематики
На думку А. А. ейсмана, система кримiналiстики дiлиться на двi частини:
загальну й особливу. Загальна частина складається iз чотирьох
роздiлiв: 1) введення в науку (предмет, система, методи й т.д.); 2)
кримiналiстичнi теорiï, до числа яких вiн вiдносить: а) загальну
теорiю розкриття злочинiв, б) теорiю версiй i планування, в) основи
логiки доведення, г) теорiю iдентифiкацiï, д) теоретичнi основи
кримiналiстичноï технiки, е) теоретичнi проблеми кримiналiстичного
попередження злочинiв, ж) теоретичнi основи оперативних облiкiв; 3)
органiзацiйнi проблеми розкриття злочинiв: основи взаємодiï
слiдчих i оперативних апаратiв, питання iнформацiйного забезпечення й
використання допомоги громадськостi; 4) теоретичнi основи
кримiналiстичноï експертизи
В особливу частину кримiналiстики А. А. ейсман включає тактики
окремих слiдчих дiй; тактиковi на окремiй стадiï розслiдування;
тактиковi оперативно-розшукових заходiв; методику розкриття окремих
видiв злочинiв; галузi оперативноï технiки; галузi
кримiналiстичноï технiки
Неважко переконатися, що така система не тiльки хаотична, але й
внутрiшньо суперечлива. Крiм того, варто помiтити, що загальна теорiя
розкриття злочинiв (у концепцiï А. А. ейсмана подання про
ïï можливу структуру не дається), як видно, не може бути
теорiєю тiльки кримiналiстичноï, тому що розкриття злочинiв
— процес комплексний, у ходi якого використовуються положення
багатьох наук. Нi тактика оперативно-розшукових заходiв, нi оперативна
технiка не входять у змiст кримiналiстики й тому не повиннi включатися в
неï систему
Система курсу кримiналiстики, як навчальноï дисциплiни,
ґрунтуючись у принципi на системi даноï науки, у той же час
трохи вiдрiзняється вiд ïï по наступних пiдставах
Курс кримiналiстики повинен давати слухачам подання не тiльки про змiст
самоï науки, але й про ïï iсторiю. Обучающиеся повиннi
знати, як розвивалася кримiналiстика в нашiй краïнi, знати iсторiю
закордонноï кримiналiстики й розумiти ïï сутнiсть i певну
спрямованiсть. У навчальному курсi кримiналiстики бажане повiдомлення
вiдомостей про вчених-кримiналiстах i про ïхнiй внесок у науку, про
науковi дискусiï, конференцiï, симпозiуми, про дiяльнiсть науково-
координацiйних органiв, системi й дiяльностi науково-дослiдних i
експертних кримiналiстичних установ, науково-педагогiчних
кримiналiстичних колективiв. Все це не входить у змiст
кримiналiстичноï науки й ставиться або до iсторiï науки, як
самостiйноï областi знання, або до наукознавства. Тому, строго
говорячи, змiст роздягнула навчального курсу кримiналiстики, iменованого
Введення в науку, не вiдповiдає своïй назвi. В 1969 р. була
почата спроба розширити найменування цього роздiлу курсу. Однак i нова
назва — Введення в кримiналiстику. Методологiчнi основи
кримiналiстики — навряд чи можна визнати бездоганним по тимi ж
пiдставам. Для цих роздiлiв бiльше пiдходить назва Введення в курс
кримiналiстики, тому що в цьому випадку не викликає принципових
заперечень включення в нього вiдомостей, що не входять у змiст
самоï науки (термiн курс тут позначає не науку, а навчальну
дисциплiну).
Вiдмiннiсть системи курсу вiд системи науки кримiналiстики може
пояснюватися й функцiональним призначенням навчального курсу
Навчальний курс може являти собою систематичний виклад змiсту науки, i
тодi вiн буде максимально вiдповiдати системi науки. Але курс може бути
й проблемним, коли викладаються не всi роздiли науки, а розглядаються
лише вузловi або найбiльш важливi для даноï аудиторiï проблеми
науки, як правило, невирiшенi або особливо актуальнi для практики. Крiм
того, курс може бути й виборчим, коли його змiст являє собою
частину систематичного курсу, що вiдповiдає функцiональному
призначенню навчального закладу, профiлю пiдготовки обучающихся.
Два аспекти побудови подiбних курсiв кримiналiстики характернi для
системи пiдготовки кадрiв для органiв внутрiшнiх справ
Перший аспект, якому можна назвати аспектом рiвнiв пiдготовки кадрiв,
пояснюється викладанням кримiналiстики в навчальних закладах
рiзних рiвнiв: у школах пiдготовки молодшого й середнього начальницького
складу органiв внутрiшнiх справ, у середнiх спецiальних школах, у вищих
школах i, нарештi, в Академiï МВС РФ. На кожному з рiвнiв
пiдготовки кадрiв завдання полягає в тiм, щоб у курс
кримiналiстики включалися знання, необхiднi для майбутнiх фахiвцiв
конкретного рiвня, i в той же час, щоб дублювання знань у рiзних
навчальних закладах було виключено або зведене до мiнiмуму. На жаль, це
завдання повнiстю ще не вирiшене; рiшення цього завдання можливо лише за
умови створення єдиноï програми по кримiналiстицi, у якiй
була б, з одного боку, забезпечена наступнiсть у викладаннi на рiзних
рiвнях пiдготовки фахiвцiв, а з iншого боку — виключалося
непотрiбне дублювання зi збереженням лише в окремих випадках повторення
найважливiших вiдомостей, вiдновлення яких у пам'ятi, що навчаються
необхiдно для засвоєння нового матерiалу
Другий аспект побудови навчального курсу кримiналiстики, якому можна
назвати аспектом спецiалiзацiï, залежить вiд спецiалiзацiï
навчання в рамках пiдготовки юристiв середньоï й вищоï
квалiфiкацiï. Змiст курсiв у цих випадках варiюється залежно
вiд того, чи читається вiн майбутнiм працiвникам карного розшуку
або слiдчим або експертам-кримiналiстам. Досвiд побудови й викладання
подiбних спецiалiзованих (у тому числi у вiдомому змiстi виборчих)
навчальних курсiв кримiналiстики вже накопичений Викладене не
означає, що кримiналiстичний навчальний процес настiльки
доконаний, що не має потреби в полiпшеннi. Реалiï сучасностi,
науково-технiчнi досягнення, що зростають практичнi потреби поставили
перед академiчною й вузiвською науками завдання в стислий термiн
забезпечити перехiд на принципово новi, ефективнi технологiï учбово-
педагогiчноï дiяльностi, що вiдповiдають вимогам сьогоднiшнього дня
й найближчi перспективи. Юридичне утворення повинне бути
орiєнтоване на пiдготовку квалiфiкованих, незалежних у судженнях
фахiвцiв, здатних пiсля закiнчення навчального закладу здiйснювати
самостiйну юридичну практиковi
Останнi два-три десятилiття кримiналiстика в юридичних навчальних
центрах вивчалася за схемою, що дзеркально вiдбиває систему
даноï науки. Зiгравши позитивну роль у свiй час, цей пiдхiд уже не
є актуальним тепер, оскiльки вiдбиває навiть не вчорашнiй, а
позавчорашнiй рiвень розвитку й стану сучаснi науки й утворення
Думка прокурорiв i слiдчих, з якими нам удалося поговорити iз цього
приводу в рiзний час, єдино. Всi вони (декiлька десяткiв чоловiк)
думають, що оскiльки студентiв у юридичних вузах пiдготовляють в
основному не для ведення наукових дискусiй, а для практики, ïх
необхiдно вчити не системi кримiналiстики як науки, а системi
ïï об'єкта — практичному следоведению в карному
процесi, кримiналiстичному алгоритму цiєï дiяльностi,
технологiï й засобам досягнення ïï цiлей, тому, як
рациональнее й продуктивнiше ïï здiйснювати за допомогою
новiтнiх кримiналiстичних досягнень i можливостей
Обґрунтованiсть цiєï точки зору не викликає
сумнiвiв. Необхiднiсть втiлення ïï в життя очевидна, зокрема
тому, що труднощi й недолiки традицiйного пiдходу в навчаннi студентiв
кримiналiстицi непереборнi без його корiнного перегляду
З урахуванням цих обставин запропонований i почасти реалiзований проект
реформування кримiналiстичноï дидактики. Вiн виходить iз завдання
тiсного вв'язування процесу формування кримiналiстичних знань, навичок i
вмiнь iз потребами, структурою, логiкою й змiстом практики пошуку й
пiзнання в карному судочинствi. В основу даного проекту покладена iдея
розгляду кримiналiстики як науки про технологiю й засоби практичного
следоведения (пошуково-пiзнавальноï дiяльностi) працiвникiв
правоохоронних органiв i експертних установ. Опираючись на цю iдею й
принцип вiд загального до менш загального, пропонується розглядати
кримiналiстичну дисциплiну як система, — состоящей iз
загальноï й особливоï частин
У загальну частину курсу включений (крiм матерiалу даного роздiлу, що
характеризує кримiналiстику як науку й навчальну дисциплiну)
роздiл, у якому розглядаються загальнi положення (методологiчнi основи)
практичного следоведения як об'єкта кримiналiстики
(кримiналiстична характеристика злочину, основи технологiï окремих
груп дiй i т.д.).
Особлива частина курсу складається iз двох органiчно зв'язаних мiж
собою частин. У першiй частинi розглядаються особливостi пошуково-
пiзнавальноï дiяльностi в стадiях порушення кримiнальноï
справи й попереднього розслiдування (характеристика цiєï
дiяльностi, технологiя пiдготовки й виробництва слiдчих дiй). Друга
частина присвячена методикам розслiдування
Концепцiя цього роздiлу виходить iз необхiдностi видiлення в ньому , по-
перше, загальноï характеристики методики розслiдування; по-друге,
методик рiшення слiдчих завдань, типових для рiзних категорiй справ
(дослiдження алiбi, виявлення й викриття iнсценiвки й т.д.); по-
третє, методик розслiдування певних криминалистически подiбних
груп i окремих, видiв злочинiв
Одна з вiдмiтних рис даного роздiлу полягає в тому, що коло
традицiйно дослiджуваних у рамках курсу кримiналiстики методик рiзко
обмежений
При визначеннi змiсту й структури кримiналiстичноï дисциплiни
необхiдно додержуватися принципу вiдповiдностi змiсту й структури
теорiï змiсту й структурi пiзнаваного об'єкта. Виходячи iз
цього принципу, варто вважати основними елементами кримiналiстичноï
дисциплiни:
1. Положення, у яких формулюються подання про предмет кримiналiстики,
ïï завданнях, цiлях i мiсцi в системi наукового знання,
поняттi й змiстi ïï загальноï теорiï. Назвемо цей
роздiл введенням у загальну теорiю кримiналiстики
2. Положення, що вiдбивають об'єктивнi закономiрностi виникнення,
збирання, оцiнки й використання доказiв i являющиеся базою для
розробки кримiналiстичних засобiв i методiв i рекомендацiй з
використання останнiх у практицi боротьби спреступностью.
Цi положення можна звести в чотири роздiли, позначивши ïх
вiдповiдно як:
а) кримiналiстичне вчення про закономiрностi виникнення доказiв;
б) кримiналiстичне вчення про закономiрностi збирання доказiв;
в) кримiналiстичне вчення про закономiрностi дослiдження доказiв;
г) кримiналiстичне вчення про закономiрностi оцiнки й використання
доказiв
Змiст цих роздiлiв становлять загальнi положення, що вiдбивають
сутнiсть, характер, спрямованiсть i форми прояву даноï групи
об'єктивних закономiрностей дiйсностi, i система приватних
кримiналiстичних теорiй, що опираються на цi положення й виражають, по-
перше, результати пiзнання перерахованих закономiрностей i, по-друге,
форми, шляхи й мети використання цих результатiв пiзнання в планi
рiшення завдань, що коштують перед кримiналiстичною дисциплiною, у тому
числi й в планi розробки й впровадження в практику кримiналiстичних
засобiв i методiв судового дослiдження й запобiгання злочинiв. До числа
таких приватних кримiналiстичних теорiй можуть бути вiднесенi:
- кримiналiстичне вчення про навички;
- кримiналiстичне вчення про способи здiйснення й приховання злочинiв;
- кримiналiстичне вчення про механiзми следообразования;
- кримiналiстичне вчення про ознаки;
-кримiналiстичне вчення про фiксацiю доказательственной iнформацiï;
-вчення про реєстрацiю кримiналiстичних об'єктiв; - теорiя
кримiналiстичноï iдентифiкацiï;
-загальнi принципи методики кримiналiстичних експертних дослiджень;
- кримiналiстична теорiя причинностi;
- вчення про кримiналiстичну версiю;
-загальнi принципи органiзацiï дiяльностi по збиранню, дослiдженню,
оцiнцi й використанню доказiв;
- вчення про планування розслiдування;
-теорiя кримiналiстичного прогнозування
Наведений перелiк приватних кримiналiстичних теорiй не можна вважати нi
вичерпним, нi остаточним. Його не можна вважати вичерпноï, тому що
в лiтературi висловлюються думки про iснування й iнших приватних
кримiналiстичних теорiй. Так, наприклад, ще в 1961 р. В. П. Колмаков
висунув iдею створення теорiï кримiналiстичноï профiлактики,
пiдтриману згодом И. Я. Фридманом i iншими кримiналiстами. Хоча це
речення є досить спiрним, воно, безсумнiвно, заслуговує
уваги
Наведений перелiк приватних кримiналiстичних теорiй не можна вважати
остаточним, тому що розробка й розвиток загальноï теорiï
кримiналiстики неминуче приведуть (i приводять) до виникнення надалi
нових приватних теорiй, тому що процес уточнення iснуючих i виникнення
нових теорiй вiдбувається безупинно.
Приватнi кримiналiстичнi теорiï є методологiчною базою
дослiдження й розробки засобiв, прийомiв i методик розслiдування й
запобiгання злочинiв, що становлять у своïй сукупностi також
частина навчального курсу кримiналiстики. Цi засоби, прийоми й методики
групуються у вiдповiднi системи й утворять роздiли або галузi
кримiналiстики: кримiналiстичну технiку, кримiналiстичну тактику й
кримiналiстичну методику (методику розслiдування й запобiгання окремих
видiв злочинiв). Кожний iз цих роздiлiв складається iз системи
певних наукових положень, iменованих у лiтературi загальними
положеннями, i заснованих на цих положеннях систем засобiв, прийомiв i
методик роботи з доказами й т. п.
Кримiналiстами розробленi сотнi рiзних методик розслiдування. З кожним
роком ïхня кiлькiсть зростає, що обумовлено запитами
слiдчоï практики. Методики даного типу видаються головним чином для
того, щоб практикуючi слiдчi не заучували ïх всi пiдряд, а,
вiдкриваючи в потрiбний момент потрiбнi сторiнки, знайомилися вибiрково
з рекомендацiями, що втримувалися тут, i використовували (за
аналогiєю) почерпнутi знання для рiшення того або iншого питання
Студенти щодо цього поставленi в бiльше складне становище. Ïм
пропонується вивчити, запам'ятати десятки включених у курс
дисциплiни методик i вiдповiсти належним чином на питання екзаменатора.
Завдання, прямо скажемо, малореальная й, головне, нiкому не потрiбна, що
штовхає студентiв на елементарне зазубривание матерiалу, що
вiдразу забувається за порогом екзаменацiйноï аудиторiï
Бiльше доцiльний у данiй ситуацiï принцип краще менше, так краще.
Якщо сконцентрувати увага лише на декiлькох методиках, це дає
можливiсть, не скача ”галопом по европам”, бiльш глибоко й
всебiчно розiбратися по сутi, змiстi й призначеннi дослiджуваного
матерiалу, принципах його викладу
Що ж стосується технологiï слiдчих дiй, то в цьому випадку
вибiрковий пiдхiд навряд чи доцiльний. Перелiк слiдчих дiй чiтко
визначений. I поряд з вивченням ïхнiх правових моделей студент
повинен одержати необхiднi кримiналiстичнi знання iз приводу кожного
дiï
Двухчастевая модель курсу кримiналiстики, побудована на базi викладених
пiдходiв, представляється бiльше оптимальноï в порiвняннi iз
традицiйною моделлю, що складається iз чотирьох роздiлiв, для
продуктивного засвоєння кримiналiстичних знань i ïхнього
використання на практицi. Одним з позитивних ïï моментiв
є те, що пропонована конструкцiя розрахована не тiльки на
пiдготовку майбутнiх слiдчих, але й професiоналiв iнших юридичних
спецiальностей. Цьому сприяє включення в курс матерiалiв, що
вiдбивають характеристику практичного следоведения в карному
судочинствi. загальнi положення, Що Втримуються в нiй, можуть виявитися
корисними для прокурорiв, оперативних працiвникiв органiв дiзнання,
суддiв, експертiв, iнших учасникiв карного процесу