Зв'язок кримiналiстичноï науки iз природними й технiчними науками

Варто розрiзняти активне, творче використання кримiналiстикою даних
природних i технiчних наук вiд ïï взаємодiï iз цими
науками. Використання данних iнших на є прояв одного iз законiв
розвитку кримiналiстики виражається в рiзних формах: вiд
використання даних про дослiджуваний природними й технiчними науками
закономiрностi об'єктивноï дiйсностi до створення на базi цих
даних або на базi спецiальних методiв цих наук спецiальних метод
кримiналiстики або ïï рекомендацiй практицi. При цьому варто
пiдкреслити, що нiяке використання даних iнших наук означає
позбавлення кримiналiстики значення самостiйноï областi знань
Кримiналiстика нiколи не виступала тiльки ролi провiдника чужих знань.
На цьому неодноразово акцентував увагу А. И. Винберг, що писав, що
кримiналiстика — це не конгломерат розрiзнених даних з областi
фiзики, хiмiï, бiологiï й iнших наук, а знання, що
вiдрiзняється якiсно, нове знання. Як правильно вiдзначає А.
А. ейсман, основним i головним джерелом знань, що утворили змiст
кримiналiстики, була безпосередня практика розкриття й розслiдування
злочинiв. Тим часом окремi юристи iгнорують цi принциповi положення, що
принижує значення кримiналiстики як науки
Взаємодiя кримiналiстики iз природними й технiчними науками не
означає поглинання цих наук кримiналiстикою й включення ïх у
ïï змiст або, навпаки, поглинання ними кримiналiстики. Однак
часом висловлюються саме такi думки. Так, наприклад, ряд кримiналiстiв
європейських краïн (Я. Пещак, В. Солнарж, Л. Скронi й iн.)
думають, що судова медицина, судова психiатрiя, судова психологiя,
судова хiмiя й деякi iншi науки, як i кримiналiстична наука, що сприяють
своïми положеннями боротьбi зi злочиннiстю, є складовими
частинами кримiналiстичноï науки. Вiтчизнянi кримiналiсти не
роздiляють цих поглядiв i здебiльшого розглядають судову медицину,
судову психiатрiю й iншi подiбнi галузi знань як галузi вiдповiдних
материнських наук, покликанi обслуговувати своïми даними практику
боротьби спреступностью.
Данi таких наук ураховуються кримiналiстикою при розробцi нею своïх
рекомендацiй практицi. Так, наприклад, розробляючи тактиковi огляду
трупа на мiсцi подiï, беруть до уваги характеристику трупних явищ i
ïхньоï змiни в часi, ознаки, що дозволяють судити про
знаряддя, яким заподiювалися ушкодження; при розробцi методики
розслiдування вбивств, зґвалтувань, тiлесних ушкоджень i деяких
iнших злочинiв — можливостi судово-медичноï експертизи й т.д.
Цi данi саме враховуються, а не перетворяться кримiналiстикою, i тому,
що вони згадуються у вiдповiдних кримiналiстичних розробках, вони аж
нiяк не стають кримiналiстичними, а ïхнi джерела — частиною
кримiналiстичноï науки Точно так само застосування в кримiналiстицi
деяких методi медицини й хiмiï не дає пiдстави вважати тi або
iншi роздiли кримiналiстики або такий рiзновиду, що
ґрунтується на ïï положеннях, практики, як
кримiналiстична експертиза частиною, наприклад, судово-медичноï
науки або судово-медичноï експертизи. З рiвнi успiхом можна було б
тодi вважати кримiналiстику (i не тiльки ïï) математичною
наукою тiльки на тiм пiдставi, що в нiй усе ширше починають
використовуватися математичнi метод. Якби навiть математизацiя
кримiналiстики йшла бiльше швидкими темпами й бiльше широким фронтом, то
й у цьому випадку кримiналiстика залишилася б (i залишається)
юридичною наукою. Аналогiчно обстоит справа iз застосуванням у
кримiналiстицi даних такоï науки, як теорiя iнформацiï, i др.
Науково-технiчний прогрес спричиняє розширення сфери
взаємодiï кримiналiстики iз природними й технiчними науками i
ïхнiми спецiальними галузями. У цю сферу включаються всi новi й
новi науки, такi, як бiонiка, квантова електронiка, кiбернетика ,
бiофiзика й iн. Виникає й зверни зв'язок: досягнення
кримiналiстики починають використовуватися iншими науками —
археологiєю, археографiєю, палеопатологи й др.
Основне питання цiєï глави складається в розглядi мiсця
кримiналiстичноï науки в системi наукового знання. У главi
аналiзується на основi наявного теоретичного досвiду розвиток
наукових подань про природу кримiналiстичноï науки з моменту
ïï становлення до наших днiв. На основi цих данних ми можемо
робити подальше прогнозування розвитку кримiналiстичноï науки з
урахуванням сьогоднiшнiх реалiй. У главi акцентується увага на
особливому мiсцi кримiналiстичноï науки, ïï юридичнiй
природi, оманами, якi переслiдували теоретикiв кримiналiстiв вiдносно
мiсця кримiналiстичноï науки в системi юридичних наук
Особливе мiсце в главi вiдведено питанню зв'язку й спiввiдношення
кримiналiстичного наукового знання й природно-технiчних наук, що у свою
чергу дозволяє з бiльшою впевненiстю визначити мiсце
кримiналiстичноï науки
У такий спосiб кримiналiстична наука є наукою двоïстоï
природи: природно-технiчноï й кримiнально правовий, будучи у свою
чергу юридичною наукою, займаючи там своє вiдособлене мiсце й у
теж час тiсно переплiтаючись iз iншими юридичними науками