Поняття цiнного папера як об'єкта цивiльних правовiдносин
Коли вперше з'явився вексель вiрогiдно встановити неможливо. Ученiвисловлюють рiзнi точки зору про час i мiсце появи перших векселiв. Однi
припускають, що вексельнi операцiï були вiдомi древнiми римлянам i
стародавнiм грекам, iншi вiдстоюють точку зору, що вексель з'явився в
Iталiï в другiй половинi 12 столiття
Деякi вiдомi вченi, такi як Табашников, Гольфшимдт i Грюнгут, у
своïх роботах затверджували, що простi векселi мають бiльше
раннє походження, чим перекладнi. Вони обґрунтовували свою
позицiю тим, що знайденi простi векселi ставляться до бiльше раннього
перiоду чим самi старi перекладнi векселi. Але бiльшiсть росiйських
юристiв дотримувалися протилежного погляду. Вони вiддавали пальму
першостi перекладному векселю
Зокрема, У Снигирев вiдзначав, що про iталiйське походження векселя
свiдчить як вексельна термiнологiя (акцепт, iндосамент), так i те що
древнi вексельнi документи написанi iталiйською мовою й вексельними
угодами перебувають у зв'язку з дiяльнiстю iталiйських мiняв
Таким чином, будемо вважати, що батькiвщиною векселя є
середньовiчна Iталiя. Вексель завдяки iталiйським менялам, поширився по
всiй Європi. Може бути, зачатки векселя, обумовленi подiбнiстю
причин, можуть бути замiченi й в iнших краïнах, але iталiйський тип
узяв гору над iншими
Починаючи з 17 столiття вексель вступає в другий етап свого
розвитку. Цей етап можна назвати французьким, тому що бiльшiсть учених
зв'язують його з ярмарками у Францiï
У цей перiод вексель стали використовувати не тiльки для перекладу
грошей з однiєï мiсцевостi в iншу, але i як засiб платежу й
розрахункiв. Векселями вироблялися рiзнi платежi, пiд векселi виявлявся
рiзний кредит i векселi — же були засобом перекладу грошових сум з
однiєï мiсцевостi в iншу
Широке використання векселя як платiжний засiб стало можливим завдяки
появi iндосаменту. Вексель став передаватися вiд однiєï особи
до iншоï по написi на зворотi документа
Передача французького векселя по iндосаментi полягала в тiм, що на
зворотi вказувалося iм'я того, кому вiн передавався (iменний
iндосамент), або ставився просто пiдпис i залишалося мiсце, куди могло
вноситися iм'я набувача
У зв'язку з тим, що обертанiсть векселя виросла, пiдсилилася його роль у
торговельному зворотi, треба було зменшити зловживання при виконаннi
вексельних угод для векселя була встановлена письмова форма, а також
обов'язковi реквiзити, деякi з яких збереглися й до сьогодення часу
В 1847 роцi був виданий загальгерманський вексельний устав. Вiн
ознаменував собою вступ векселя в третiй, гермонский, етап свого
розвитку
По германському вексельному уставi вексель став по сьогоденню
абстрактним зобов'язанням. Не було потрiбно оцiнки про одержання валюти
(грошовоï суми або товару) i германський вексель передбачався
переданим, поки не буде встановлено у векселi зворотне не наказу. Всi
правовiдносини за векселем полягали в його текстi, тому допускалися
тiльки такi заперечення, якi випливали з тексту векселя
У Росiï вексель з'явився в кiнцi 17 столiття. Вiн був завезений у
Росiю нiмецькими купцями, про це свiдчить найменування цiнного папера
— вексель. Слово вексель було запозичено з нiмецькоï мови
— Wechsel . В епоху царювання Петра 1 вексель виступав як засiб
перекладу грошей з однiєï мiсцевостi в iншу на змiст
армiï. В 1729 роцi був прийнятий спецiальний вексельний устав з
подвiйним текстом на росiйськiй i нiмецькiй мовi. У промiжок часу мiж
1729 i 1902 роками в Росiйському вексельному правi вiддавалася перевага,
те германськiй вексельнiй системi, те французькоï залежно вiд того
якi саме атрибути векселя законодавець хотiв видiлити
У Радянському Союзi вексель застосовувався тiльки в
зовнiшньоторговельних розрахунках, виключенням був перiод НЕП, коли
вексель можна було використовувати й у внутрiшньогосподарському зворотi.
На територiï СРСР дiяло Положення про перекладний i простийвексель, затверджене постановою СНК СРСР вiд 7 серпня 1937 року
У цей час на територiï Росiï дiє федеральний закон Про
перекладний i просто векселi який прийнятий Державною Думою 21 лютого
1997р. Стаття 1., якого встановлює, що на територiï
Росiйськоï Федерацiï застосовується Постанова
Центрального Виконавчого Комiтету й Ради Народних Комiсарiв СРСР (Про
введення в дiю Положення про перекладний i простий вексель) вiд 7 серпня
1937р. 104/1341
Початок 20 столiття вiдкрило новий перiод у розвитку вексельного права.
Рiзноманiття вексельних законодавств стало серйозною перешкодою в
розвитку мiжнародного вексельного звороту й новою вiхою в розвитку
вексельного права з'явилося пiдписання вексельноï конвенцiï 7
червня 1930 року в Женевi Про однаковий закон про перекладний i простий
вексель. Женевська конвенцiя дуже вплинула на подальший розвиток
вексельного права. На основi цiєï конвенцiï багато
краïн унiфiкували своє вексельне законодавство
В 1988 роцi була зроблена ще одна спроба створення єдиних
вексельних правил. Генеральна Асамблея ООН 9 грудня 1988 року схвалила
Конвенцiю Про мiжнароднi перекладнi векселi й мiжнароднi простi векселi.
Дотепер Конвенцiя не дiє, тому що для вступу силу необхiдно, щоб
неï ратифiкували 10 держав
1.2 Актуальнiсть
Корiннi змiни громадського життя в нашiй краïнi вимагають
удосконалювання правового регулювання в багатьох сферах. Старий ГК
1964року вже не справляється зi своïми завданнями й
залишає багато нових нерозкритих питань за рамками права. Росiя
iнтенсивно йде по шляху демократичного розвитку й з кожним кроком уперед
вiдчувається гостра необхiднiсть закрiплення цих питань на
законодавчому рiвнi й змiна законодавчоï бази. В 1994 роцi 21
жовтня, Державною Думою приймається новий цивiльний кодекс,
частина перша, котрий мiстить у собi й новiй главi про цiннi папери як
об'єктах цивiльних прав. Дана глава мiстить положення, що
характеризують лише загальнi для окремих видiв питання. Особливостi
випуску й звертання цiнних паперiв регулюються спецiальними актами,
положення яких конкретизуються й доповнюють норми ГК. Зокрема
iснує ряд законодавчих актiв якi є регулятором вексельного
права, але й вони не дають повноï картини вексельного режиму, а
значить i породжують ряд спiрних питань застосування векселiв
Розглядаючи вексель як об'єкт цивiльних прав, можна багато
поширюватися на цю тему, але однаково, неможливо в однiй дипломнiй
роботi передбачити всi аспекти участi векселя. У зв'язку iз цим моя
спроба розкрити складнi й спiрнi питання систематизацiïвексельних
вiдносин, не викликає сумнiву в актуальностi й необхiдностi
2.3 Мета й завдання дослiдження
Цiль даноï роботи це вивчення й аналiз проблем, пов'язаних iз
застосуванням векселя в цивiльному правi. Для цього я поставив завдання
розгляду договiрних вiдносин, пов'язаних iз застосуванням векселiв, тому
що на мою думку представити вексель, як об'єкт цивiльних прав буде
простiше через вексельнi договори, тим бiльше, що договiр у цивiльному
правi, має саме пряме вiдношення майже до всiх питань цивiльних
правовiдносин
3.1 Поняття цiнного папера як об'єкта цивiльних правовiдносин
Цiнний папiр є об'єктом цивiльних прав (ст.128 ГК),
являє собою документ, що вiдбиває пов'язанi з ним майновi
права, може самостiйно звертатися на ринку й бути об'єктом купiвлi-
продажу й iнших угод, служить джерелом одержання регулярного або
разового доходу, виступає рiзновидом грошового капiталу
У цивiльному кодексi цiнний папiр визначається як документ, що
засвiдчує з дотриманням установленоï форми й обов'язкових
реквiзитiв майновi права, здiйснення або передача яких можливi тiльки
при його пред'явленнi. Iншими словами папiр зiзнається
коштовноï не в силу властивих ïй природних властивостей, а
тому , що вона пiдтверджує права ïï власника на певнi
матерiальнi або нематерiальнi блага-речi, грошi, дiï третiх осiб,
iншi цiннi папери. При цьому здiйснення вiдповiдних прав можливо, як
правило, лише при пред'явленнi цiнного папера. Поширенiсть цiнних
паперiв у розвиненому господарському зворотi обумовлена тим, що маючи
певну вартiсть , вони, поряд iз грошима, служать зручним засобом
звертання й платежу, виконують роль кредитного iнструмента й
забезпечують спрощену передачу прав на рiзнi блага. Виконання цiнними
паперами зазначених вище функцiй можливо завдяки тому, що вони володiють
рядом властивостей, що вiдрiзняють ïх вiд цих iнших юридичних
документiв, якими також пiдтверджуються рiзнi суб'єктивнi цивiльнi
права, зокрема боргових розписок, страхових полiсiв, заповiтiв i т.д.
Насамперед будь-який цiнний папiр повинна складатися в строго
певноï законом формi й мати всi необхiднi реквiзити (ч. 1 ст. 144).
За загальним правилом, цiннi папери являють собою складенi на
спецiальних бланках письмовi документи, що мають досить високий ступiнь
захисту вiд пiдробки. У випадку якщо цiнного папера не iснує у
фiзично вiдчутнiй формi або ïхнiх паперових бланках мiстяться в
спецiальнi сховища, власниковi цiнного папера видається документ,
що засвiдчує право власностi на ту або iншу фондову цiннiсть. Цей
документ називається сертифiкатом цiнного папера
Що стосується реквiзитiв цiнних паперiв, то вони встановлюються
законодавством стосовно до кожного конкретного виду коштовних паперiв,
що допускаються до випуску. Наприклад, вiдповiдно до Положення про чеки,
затвердженого постановою Верховноï Ради РФ вiд 13 лютого 1992р.,
чек повинен мiстити:
1) найменування чека, включене в текст документа на тiй мовi, на якому
цей документ складений; 2) простоï, нiчим не обумовлене речення
сплатити певну грошову суму; 3) найменування платника; 4) вказiвка
мiсця, у якому повинен бути зроблений платiж; 5) вказiвка дати й
мiсця складання чека; 6) пiдпис чекодавця. Аналогiчнi обов'язковi
вимоги пред'являються законом i до всiх iнших видiв цiнних паперiв.
Вiдсутнiсть у цiнному паперi якого-небудь iз реквiзитiв або
невiдповiдностi ïï встановленоï для неï формi
тягне незначнiсть цiнного папера, а пiдробка цiнних паперiв
переслiдується за законом. Далi, у всякому цiнному паперi
повинна бути точно визначена та юридична можливiсть, на здiйснення
якоï має право законний власник цiнного папера. Це може
бути право на одержання конкретноï грошовоï суми, доходу у
виглядi дивидендiв або вiдсоткiв , певного майна й т.п. При цьому
види прав, якi можуть бути удостоверенни цiнними паперами,
визначаються законом або у встановленому импорядке.
Найважливiшою особливiстю цiнних паперiв є можливiсть
ïхньоï передачi iншим особам. Залежно вiд виду цiнного папера
способи ïхнi передачi можуть бути рiзними вiд найпростiшого до
найбiльш ускладненого. З передачею цiнного папера до нового власника
переходять у сукупностi всi засвiдчуванi нею права. У випадках
передбачених законом або встановленому ïм порядку, для здiйснення й
передачi прав, засвiдченою цiнним папером, досить доказiв ïхнього
закрiплення в спецiальному реєстрi (звичайному або
компьютеризованном)( ч. 2 ст. 142 ГК).
Цiнним паперам свойствен ознака публiчноï вiрогiдностi. Його суть
полягає в тiм, що законом гранично обмежене коло тих пiдстав,
опираючись на якi боржник вправi вiдмовитися вiд виконання лежачоï
на ньому обов'язку. Зокрема, оформлена за всiма правилами цiнний папiр
не може бути оскаржена боржником з посиланням на вiдсутнiсть пiдстави
виникнення зобов'язання або на його недiйснiсть. Допускаються лише
заперечення по формальних пiдставах, зокрема, посилання на пропуск
строку надання цiнного папера до виконання, або заперечування цiнного
папера з посиланням на вiдсутнiсть пiдстави виникнення зобов'язання або
на його недiйснiсть, або заперечування цiнного папера з посиланням на
ïï пiдробку або пiдробку. Власник цiнного папера, що виявив
пiдробку або пiдробку цiнного папера, вправi пред'явити до особи, що
передали йому папiр, вимогу про належне виконання зобов'язання,
засвiдченого цiнним папером, i про вiдшкодування збиткiв
Нарештi, характерною ознакою цiнного папера є те, що здiйснення
втiленого в нiй суб'єктивного цивiльного права можливо лише при
пред'явленнi цiнного папера. Втрата цiнного папера спричиняє, як
правило, неможливiсть реалiзацiï закрiпленого нею права. Разом з
тим особа, що втратила цiнний папiр на пред'явника або ордерний цiнний
папiр, вправi звернутися в суд iз заявою про визнання втраченого цiнного
папера недiйсноï й про вiдновлення прав по нiй
2.2 Вексель як вид цiнного папера
Векселем зiзнається цiнний папiр, що засвiдчує нiчим не
обумовлене зобов'язання векселедержателя (простий вексель) або iншого
зазначеного у векселi платника (переказний вексель) виплатити по
настаннi передбаченого векселем строку певну суму власниковi векселя
(векселедержателевi) . Випуск i звертання векселiв регулюється
Федеральним законом Про перекладний i простий вексель, що прийнятий
Державною Думою 21 лютого 1997 р.
Залежно вiд функцiй, виконуваних векселем, у цей час застосовуються два
типи векселiв: товарн i фiнансовi, звертання яких регулюється
рiзними нормативними актами. Товарнi векселi, крiм загального
законодавства про вексельне звертання, регулюється Постановою
Уряду РФ вiд 26 вересня 1994 р. 1094 “Про оформлення
взаємноï заборгованостi пiдприємств i органiзацiй
векселями єдиного зразка й розвитку вексельного звертання” ,
зi змiнами вiд 27 грудня 1995 р. Товарний вексель може бути виданий будь-
якою юридичною особою й використаний при розрахунках за товари, виконанi
роботи й надання послуг. Бланки товарних векселiв єдиного зразка
випускаються Мiнiстерством фiнансiв РФ i реалiзуються через банки.
Фiнансовий же вексель видається пiд одержання на поворотних
початках грошовi суми. Випуск фiнансових векселiв дозволяється
тiльки органiзацiям, що мають вiдповiдну лiцензiю, видавану Центральним
банком РФ. Реквiзити векселя визначенi законодавством i є
обов'язковими. Вiдсутнiсть у документах яких-небудь iз установлених
позначень позбавляє його сили векселя. Вексель сполучить у собi
риси цiнного папера, з одного боку, i платiжного засобу — сдругой.
Векселi випускаються двох видiв: простий i перекладний. Простий вексель
повинен мiстити наступнi реквiзити:
найменування “вексель” на тiй мовi, на якому складений
документ;
простоï й нiчим не обумовлена обiцянка сплатити певну суму;
вказiвка строку платежу;
вказiвка мiсця, у якому повинен вiдбутися платiж;
найменування того, кому або за наказом кого платiж повинен бути
зроблений;
вказiвка дати й мiсця складання векселя;
пiдпис того, хто видає документ (векселедавця).
Переказний вексель повинен мiстити крiм зазначених реквiзитiв
найменування того, хто повинен платити (платника).
На вiдмiну вiд простого, у перекладному векселi беруть участь не два, а
три особи: векселедавець (трасант), що видає вексель; перший
набувач (або векселедержатель), що одержав у силу векселя право вимагати
платiж по ньому, i платник (трасат), якому векселедержатель
пропонує здiйснити платiж (у векселi це позначається
словами: “заплатите”, “платите”). Якщо платник
(трасат) не акцептували й не заплатив за векселем, вексельну суму
зобов'язаний сплатити векселедавець
Однак з вiдмiнностей векселя вiд iнших боргових зобов'язань
полягає в тому, що вексель може бути переданий з рук у руки по
передатному написi (iндосаменту). Суть iндосаменту полягає в тiм,
що проставлением на зворотному боцi векселя або додатковому аркушi
(алонж) передатного напису разом з векселем iншiй особi
передається право на одержання платежу. Вiдповiдно до Положення
про простий i перекладний вексель платiж за векселем може бути
забезпечений повнiстю або частини за допомогою поручництва (авалю). Таке
забезпечення дається третьою особою (звичайно банком) як за
векселедавця: так i за зобов'язаного за векселем особи. Оцiнка про аваль
може бути зроблена на векселi, додатковому аркушi або навiть на окремому
аркушi за пiдписом авалiста iз вказiвкою того, за кого саме вiн даний.
Авалiст i особа, за яке вiн поручився, несуть солiдарну
вiдповiдальнiсть. Оплативши вексель, авалiст здобуває усi права,
що випливають iз векселя, проти того, за кого вiн дав гарантiю, i проти
тих, якi в силу перекладного векселя зобов'язанi перед цим останнiм
Зi змiсту перекладного векселя треба, що зобов'язання по ньому для
трасата (платника) виникають лише з моменту прийняття (акцепту) ïм
векселя. У противному випадку вiн залишається для векселя зовсiм
сторонньою особою. Виходячи iз цього, одержувачевi грошей за векселем
треба до настання строку платежу з'ясувати вiдношення платника до оплати
векселя. Ця мета досягається шляхом пред'явлення векселя трасату з
реченням його акцептувати й, отже, прийняти на себе зобов'язання
здiйснити платiж. У випадку несплати векселя в зазначений у зазначений у
ньому строк або вiдмови трасата вiд акцепту вексель пред'являється
до протесту. Протест векселя в неплатежi, неакцептi й недатуваннi
акцепту виробляється нотарiусом. Векселедержатель для здiйснення
протесту повинен пред'явити такий вексель у нотарiальну контору за
мiсцем перебування платника
Нотарiус у день прийняття векселя до протесту пред'являє
платниковi вимога про платiж або акцепт векселя
Якщо пiсля цього пiде платiж, нотарiальна контора, не проводячи
протесту, повертає вексель платниковi з написом за встановленою
формою на самому векселi про одержання платежу й iнших належних сум
Якщо на вимогу зробити акцепт або платiж векселя платник
вiдмовляє, нотарiусом складається акт за встановленою формою
про протест у неплатежi або за встановленою формою про протест у
неплатежi або неакцептi, одночасно вiн робить вiдповiдний запис у
реєстрi, а також оцiнку про протест у неплатежi або неакцептi на
самому векселi
Якi наслiдки протесту? По-перше, органи суду вправi видати судовi
рiшення по позовах, заснованим на опротестованих векселiв. По-друге,
наступає вiдповiдальнiсть перед векселедержателем всiх
обов'язкових за векселем осiб, якi вiдповiдають солiдарно.
Векселедержатель вправi пред'явити позов до всiм зобов'язаним за
векселем особам або до одному з них. По-третє, векселедержатель,
несучи певнi витрати, викликанi здiйсненням протесту векселя й
неотриманням платежу по ньому, вправi вимагати iз зобов'язаних осiб
бiльшу суму, чим зазначено у векселi (несплачена вексельна сума з
вiдсотками, якщо були передбаченi, 6 вiдсоткiв рiчних, починаючи вiд дня
строку платежу за векселем по день задоволення, пеню в розмiрi 3
вiдсоткiв рiчних, витрати, пов'язанi iз протестом).
Слiд зазначити, що для пред'явлення позовноï вимоги про оплату
векселя до основних боржникiв, якими є векселедавець простого
векселя й акцептант перекладного векселя, здiйснення протесту не
вимагається
У зв'язку iз введенням у господарський зворот векселiв банки роблять iз ними наступнi операцiï:
1. Облiк векселiв, що складає в тiм, що векселедержатель
передає (продає) векселi банку по iндосаментi до настання
строку платежу й одержує за це вексельну суму за винятком за
дострокове певного вiдсотка вiд цiєï суми, що
називається облiковим вiдсотком, або дисконтом
2. Видача позичок пiд стан векселiв. Кредитування пiд забезпечення
векселями здiйснюється в загальновстановленому порядку на
основi кредитного договору
3. Прийняття векселiв на iнкасо для одержання платежiв i для оплати
векселiв всрок. Банки можуть видавати доручення векселедержателя по
одержанню платежiв по векселях у строк. Вони беруть на себе обов'язок
по пред'явленню векселiв у строк платниковi й одержанню належних по
них платежiв. Якщо платiж надiйде, вексель вертається
боржниковi. При не надходженнi платежу вексель вертається
кредиторовi, але iз протестом у неплатежi. Отже, банк
вiдповiдає за наслiдки, що виникли внаслiдок недогляду протесту
У той час як при облiку векселiв банк несе вiдомий ризик, видаючи
клiєнтовi суму, позначену на векселi за мiнусом установленого
вiдсотка, при инкассировании вiн приймає лише доручення одержати
при настаннi строку належнi за векселем платежi й передавати отриману
суму власниковi векселя. Роль банку зводиться лише до точного виконання
iнструкцiï клiєнта
Однак шляхом цих операцiй банки можуть зосереджувати на своïх
рахунках значнi засоби й одержувати ïх у безкоштовне розпорядження.
Разом з тим це досить прибуткова операцiя, тому що за iнкасо
стягується певна комiсiя. Це вигiдно й для клiєнта, оскiльки
банки, завдяки наявним мiж собою тiсними взаєминами, можуть
виконувати доручення клiєнта швидше й дешевше; клiєнт також
звiльняється вiд необхiдностi стежити за строками пред'явлення
векселiв, що вимагало б певних витрат, якi незрiвнянно стягува_ бiльше
банком комiсiйних
Банки приймають для инкассирования векселя з оплатою в тих мiсцях, де
є установи банку
Вексель передається для инкассирования постачений передоручним
написом на iм'я банку. Прийнявши на iнкасо векселя, банк зобов'язаний
вчасно переслати ïх по мiсцю платежу й довести до вiдома платника
повiсткою про надходження документiв на iнкасо. У випадку неотримання
платежу по векселях банк зобов'язаний пред'явити ïх до протесту вiд
iменi довiрителя, якщо останнiм не буде дано iншого розпорядження,
неоплаченi документи повернути клiєнтовi, а також повiдомити його
про виконання доручення
За виконання доручення на инкассирование векселiв банк має право:
а) на вiдшкодування витрат по вiдсиланню й надсиланню векселiв i
одержанню платежу, коли платiж за векселем необхiдно одержати в iншому
мiсцi;
б) на винагороду за використання доручення, комiсiю, у виглядi вiдсоткiв
з отриманоï банком суми
Банк не несе вiдповiдальностi за втрату векселiв на поштi,
несвоєчасне одержання ïх у мiсцi платежу з вини пошти,
недогляду, а також за недолiки, допущенi нотарiусом при протестi, i не
залежнi вiд банку обставини, якi можуть спричинити для клiєнта
наслiдку
У випадку недонадходження платежу й здiйснення протесту витрати по
протесту, комiсiï та iншi витрати сплачуються клiєнтом.
Неоплаченi документи зберiгаються в банку до запитання ïхнiм
клiєнтом протягом установленого банком строку. Пiсля закiнчення
строку банки складають iз себе вiдповiдальнiсть за подальше ïх
зберiгання
Слiд зазначити, що вексельне звертання в нашiй краïнi розвинено ще
слабко. Це зв'язано й з тим, що нормативнi акти, що регулюють
застосування векселя, багато в чому застарiли, а пiдготовка нового
закону про простий i перекладний вексель невиправдано затрималася,
вiдсутня методика оцiнки платоспроможностi векселедавцiв, через що
нерiдко видаються нiчим не забезпеченi, “бронзовi” векселi
У цей час досить ускладнений порядок стягнення засобiв по векселях. У
зв'язку iз цим Урядом розробляються проекти законiв про внесення в
Арбiтражний процесуальний кодекс i Цивiльний процесуальний кодекс РСФРС
змiн, що передбачають прискорення процедури судового розгляду позовiв
про погашення боргових зобов'язань, оформлених простими й перекладними
векселями єдиного зразка, i звертання стягнення непогашеноï
заборгованостi на активи й майно пiдприємств. Указом Президента РФ
вiд 23 травня 1994р. Мiнiстерству юстицiï доручено внести змiни в
дiючi нормативнi документи про порядок здiйснення нотарiальних дiй,
передбачивши першочергове здiйснення нотарiальних дiй, пов'язаних iз
протестом простих i перекладних векселiв. Буде створена Федеральна
вексельна палата як недержавна органiзацiя комерцiйних банкiв, що
здiйснює функцiï третейського суду по спорах, що виникають у
зв'язку зi звертанням векселiв
