Особистi мiркування. Трагедiя генiя: а чому вона?

Доля творчоï спадщини кожного письменника складається по-
рiзному. Велику роль у цьому вiдiграють суспiльно-полiтичнi умови й
оточення, в якому народжується i формується талант. Видатний
поет XX сторiччя, талановитий, оригiнальний, та, на жаль, майже зовсiм
ще не оцiнений прозаïк i публiцист, цiкавий критик та
лiтературознавець, незрiвнянний перекладач з вiрменськоï,
грузинськоï, татарськоï, болгарськоï та iнших мов,
невтомний популяризатор кращих досягнень свiтовоï культури в
Украïнi. Творча особистiсть Павла Григоровича Тичини була
багатогранною i складною. Художня спадщина поета має велику
цiннiсть, залишаючись в золотому фондi нашоï культури. Але не можна
обминути й тих, якi писалися на вимогу часу чи пiд тиском обставин. Так,
у часи Громадянськоï вiйни, молодий Тичина не зразу розiбрався у
глибокiй сутi громадсько-полiтичних подiй, тим бiльше, що днi стояли
суворi, всi сили революцiï вiддавались нещаднiй боротьбi з
ворогами.
Написання вiрша На Аскольдовiй могилi було тяжкою помилкою поета,
спровокованого пропагандою Центральноï Ради. Але до честi Павла
Тичини треба сказати: вiн швидко розiбрався, що й,до чого. Переживши
тяжкi днi болiсних роздумiв i жалю, перемiшаного з жахом, поет прокляв i
цей вiрш, i тих, хто його спровокував на його створення. Тичина
безповоротно стає спiвцем революцiйноï боротьби.
1923 року Павло Тичина приïжджає до Харкова i за допомогою В.
Еллана-Блакитного влаштовується на роботу в редакцiю журналу
Червоний шлях. Але й там поет зазнав дуже серйозноï критики i
жорстоких полiтичних звинувачень За протягування нацiоналiстичного
дурману в лiтературу. Саме тодi була написана велика поема Чистила мати
картоплю, в якiй з вражаючою силою розкриває ознаки кризи соцiально-
полiтичних процесiв в унiтарнiй державi. Тичина довiв, що у творi
домiнує сувора, гiрка, але щира, вистраждана правда.
Уже пiсля виходу перших книг Тичини його творчiсть привернула увагу
насамперед лiтераторiв. У перiодичнiй пресi з'явилися рецензiï
рiзного змiсту й характеру. Одним iз перших вiдгукнувся В. Еллан-
Блакитний. У статтi Павло Тичина вiн назвав його красою i гордiстю
новоï украïнськоï поезiï, найтала-новитiшим з
сучасних поетiв. Але не обiйшлося i без випадiв проти поета. У
закордоннiй пресi з'явилися писання, автори яких звинуватили Тичину в
тому, що вiн продався Радянськiй владi, яка, до речi, у наййкрутнiшi й
найголоднiшi днi життя спецiальним декретом забезпечила його харчами i
взяла пiд свою охорону, як цiнного дiяча культури. В украïнськiй
радянськiй пресi з'явилися теж деякi статтi типу Дутий кумир В.
Полiщука, фейлетон Про украïнську оперу К. Котка, в яких проявилося
нерозумiння творчостi Тичини, його перекладiв лiбрето класичних опер
украïнською мовою. На тi випади вiдповiв i сам поет, i його
побратим по перу й духу В. М. Сосюра:

• Не вам ганьбить iм'я Тичини
• I називать його рабом…

Павла Тичину завжди турбувала проблема нацiонального вiдродження украïнського народу. З цiєï причини перший образ — iдеал революцiï для поета — Золотий гомiн: то образ народу, що зiбрався 1917 року на iсторичнiй площi Киïвськоï Софiï, щоб висловити свою вiковiчну волю i мрiю про державну сувереннiсть. Киян поздоровляє сам Андрiй Первозванний, засновник i покровитель мiста. Вiд повноти щасливих передчувань засмiялись гори, зазеленiли, i рiка мутная сповнилася сонця i блакитi — торкнула струни. Але в процесi нацiонально-визвольноï революцiï Павло Тичина бачить не тiльки вiдраднi явища i тенденцiï:

• Чорний птах — у нього очi-пазурi.

Зловiсним образом Чорного птаха вiн попереджає про важкi днi привiдсто-юваннiсвободи. Так i сталося: свiдченням братовбивчоï трагедiï* тетраптих Скорбна мати . Твiр присвячений матерi поета. Але образ покiйноï матерi Марiï гереростає в образ Скорбноï матерi, в якому узагальнено i долю Божоï матерi, i страждання Украïни. З поеми проступає динамiчна картина трагедiï рiдноï землi, яка потрапила в криваву орбiту Громадянськоï вiйни. Отже, доля Павла Тичини — то доля його нацiï. Є в нiй трагiчнi сторiнки, болiснi невдачi, але домiнує жага життя, енергiя:творення, високий iдеал справедливостi, а тим самим генiй безсмертя.