Злочин проти миру. Нюрнберзький процес
Всi обвинувачуванi й рiзнi iншi особи протягом ряду рокiв до 8 травня1945 року брали участь у плануваннi, пiдготовцi, розв'язаннi й веденнi
агресивних воєн, якi також були вiйнами в порушення мiжнародних
договорiв, угод i зобов'язань
Вiйни, що згадуються у формулi обвинувачення в роздiлi другому
теперiшнього обвинувального висновку, i дата ïхнього виникнення
наступнi: проти Польщi — 1 вересня 1939 року, проти
З'єднаного Королiвства й Францiï — 3 вересня 1939 року,
проти Данiï й Норвегiï — 9 квiтня 1940 року, проти
Бельгiï, Нiдерландiв, Люксембургу — 10 травня 1940 року,
проти Югославiï й Грецiï — 6 квiтня 1941 року, проти
СРСР — 22 червня 1941 року, проти США — 11 грудня 1941 року
Роздiл 3
Вiйськовi злочину. Формула обвинувачення
Всi обвинувачуванi зробили вiйськовi злочини мiж 1 вересня 1939 року й 8
травня 1945 року й у Нiмеччинi у всiх краïнах i областях, якi були
окупованi германськими збройними силами з 1 вересня 1939 року, а також в
Австрiï, Чехословаччинi, Iталiï й у вiдкритому морi
Всi обвинувачуванi, дiючи по угодi з iншими, склали й виконали загальний
план або змова з метою зробити вiйськовi злочини. Цей план спричинив у
числi iнших злочинних дiй практику “тотальноï вiйни”,
що включає методи бойових дiй i вiйськовоï окупацiï,
прямо суперечним законам i звичаям вiйни, i здiйснення злочинiв на полях
боïв при зiткненнях з ворожими армiями й проти вiйськовополонених,
а на окупованiй територiï проти цивiльного населення цих територiй
Цi методи й злочини з'явилися порушеннями мiжнародних конвенцiй,
внутрiшнiх карних законiв i загальних принципiв карного права, тому що
цi принципи випливають iз карного права всiх цивiлiзованих нацiй
Убивства й жорстоке звертання iз цивiльним населенням на окупованих
територiях i у вiдкритому морi
Протягом усього часу окупацiï, обвинувачуванi, з метою
тероризування жителiв, убивали й мучили громадян, жорстоко зверталися з
ними й мiстили ïх у в'язницi без законного судового процесу
Убивства й жорстоке звертання вироблялися рiзними способами, включаючи
розстрiли, повiшення, отруєння газом, доведення до голодноï
смертi, надмiрну скупченiсть, систематичний змiст впроголодь, примус до
роботи, непосильноï для тих, на кого вона покладала, невiдповiдне
санiтарне й медичне обслуговування, жорстокостi й катування всiх видiв,
включаючи катування розжареним залiзом i виривання нiгтiв, i виробництво
досвiдiв над живими людьми шляхом оперирования ïх, i iншi способи
На деяких окупованих територiях обвинувачуванi перешкоджали виконанню
релiгiйних обрядiв, переслiдували духiвництво й ченцiв, експортували
церковну власнiсть. Вони проводили навмисне й систематичне винищування
народiв, тобто масове винищування людей, що належать до певних рас i
нацiональних груп, умертвiння цивiльного населення окупованих територiй,
для того, щоб знищити окремi раси й верстви населення, а так само
нацiональнi, расовi й релiгiйнi групи. Особи цивiльного населення
систематично пiддавалися катуванням всiх видiв з метою одержання вiд них
рiзних вiдомостей
Такi вбивства й жорстоке звертання суперечать мiжнародним конвенцiям,
зокрема статтi 46 Гаазьких правил 1907 року, суперечать законам i
звичаям вiйни, загальним принципам карного права. Такi вбивства й
жорстоке звертання мали мiсце в концентрацiйних таборах i подiбних
установах, улаштованих обвинувачуваними, i зокрема в концентрацiйних
таборах у Бельзене, Бухенвальде, Дахау, Бриндонке, Грiнi, Наувейлере,
Вигхте, Амерсфурте й у значнiй кiлькостi великих i дрiбних мiст i сiл,
включаючи Орадур Сюр, Глан i Осло.
Способи, застосовуванi для винищування людей у концентрацiйних таборах,
минулого: жорстоке звертання, псевдонауковi досвiди (стерилiзацiя жiнок
в Освенциме й Равенсберге, штучне зараження раком матки в Освенциме,
тифом у Бухенвальде, анатомiчнi “дослiдження” у Нацвейлере,
iн'єкцiï в областi серця в Бухенвальде, пересадження костей i
вирiзання м'язiв у Равенсбрюке й безлiч iнших), газовi камери,
“душогубки” i печi для кремацiï
Пiсля вторгнення в Польщу й СРСР, германський уряд i германське верховнекомандування почали проводити систематичну полiтику вбивства цивiльного
населення схiдних краïн i жорстоке звертання з ним у мiру того, як
цi краïни окупувалися нiмецькими збройними силами Близько 1500000
чоловiк у Майданске, близько 4000000 чоловiк в Освенциме, серед них
громадяни СРСР, Польщi, Чехословаччини, Югославiï, Англiï, США
й iнших краïн
У Львовi й Львiвськоï винищили близько 700000 громадян СРСР,
включаючи 70 дiячiв науки й мистецтва, а також громадян США,
Англiï, Францiï, Нiдерландiв i Югославiï, доставлених у
цю область iз iнших концентрацiйних таборiв. У єврейському гетто з
7 вересня 1941 року по 6 липня 1943 року понад 133000 чоловiк було
замучено й розстрiляне. В Естонiï була розстрiляна безлiч мирних
жителiв. В один тiльки день 19 вересня 1944 року в таборi Клого нiмцi
розстрiляли 2000 мирних громадян, ïхнi трупи були спаленi на
багаттях. У Литвi мали мiсце масовi вбивства радянських громадян, а
саме: у Панорах — 100000 чоловiк, у Каунасi — бiльше 70000,
в Алитусе — близько 60000, у Пренаях — понад 3000, у
Вильямполе — близько 8000, у Мариамполе — близько 7000 i в
сусiднiх мiстах — 37640 чоловiк. У Латвiï було вбито 577000
чоловiк. У Ленiнградi — 172000 чоловiк, включаючи понад 20000
чоловiк, якi загинули вiд голоду, холоду й бомбувань. У Краснодарi
близько 6700 чоловiк цивiльного населення було вбито шляхом
отруєння газом в “душогубках” або були замученi й
розстрiлянi. У Сталiнградi й Сталiнградськiй областi пiсля вигнання
звiдти нiмцiв було знайдено бiльше 40000 трупiв, всi тiла були знiвеченi
з особливою жорстокiстю. В Орлi було вбито 5000 чоловiк. У Новгородi й
Мiнську кiлька десяткiв тисяч. У Криму мирнi громадяни були зануренi на
баржi, вивезенi в море й потопленi. Таким шляхом було знищено понад
144000 чоловiк. На Украïнi дивовижними способами була вбита велика
кiлькiсть людей. У Жiночому Яру — понад 100000 чоловiк, у
Києвi понад 195000. У Рiвне й Ровенськоï областi близько
100000 чоловiк. В Одесi щонайменше було вбито 200000 чоловiк. У Харковi
близько 195000 чоловiк було замучено, розстрiляне або задушено в
“душогубках”.
Поряд з дорослими нацисти винищували дiтей. Вони вбивали ïх разом з
родителями, групами й по одинаку. Вони вбивали ïх у дитячих
будинках, у лiкарнях, заживо ховаючи в могилах, кидаючи у вогонь,
отруюючи ïх, роблячи над ними досвiди, беручи в них кров для
нiмецьких солдатiв, кидаючи ïх у в'язницi, гестапiвськi камери
катувань i концентрацiйнi табори, де дiти вмирали вiд голоду, катувань i
епiдемiчних захворювань
Всi наведенi цифри заниженi, тому що, починаючи iз червня 1943 року
нiмцi проводили заходи, спрямованi на те, щоб сховати слiди своïх
злочинiв
Вiдведення цивiльного населення окупованих територiй у рабство й для
iнших мет
Протягом усього перiоду германськоï окупацiï захiдних i
схiдних краïн германський уряд i верховне командування проводили
полiтиковi вiдведення фiзично здорових громадян з окупованих краïн
у Нiмеччину й в iншi окупованi краïни для роботи на положеннi рабiв
на вiйськових заводах i для iнших робiт, пов'язаних з вiйськовим
посиленням Нiмеччини
Таке вiдведення в рабство суперечив мiжнародним конвенцiям, зокрема
статтi 46 Гаазьких Правил 1907 року, законам i звичаям вiйни, загальним
правилам карного права
Iснують данi про такi вiдведення населення iз Францiï, Данiï,
Люксембургу, Бельгiï, Голландiï, СРСР, краïн Схiдноï
Європи
Зi СРСР окупацiйнi влади вiдправили в рабство близько 4000000 чоловiк
Убивства й жорстоке звертання з вiйськовополоненими й
вiйськовослужбовцями краïн, з якими Нiмеччина перебувала в станi
вiйни, а так само з особами, що перебували в плаваннi у вiдкритому морi
Обвинувачуванi вбивали й жорстоко зверталися з вiйськовополоненими,
позбавляючи ïхньоï необхiдноï ïжi, житла, одягу,
медичного обслуговування, змушуючи працювати ïх у нелюдських
умовах, катуючи ïх, а потiм убиваючи ïх.
Вiйськовослужбовцiв тих краïн, з якими Нiмеччина перебувала в станi
вiйни, часто вбивали, коли вони здавалися в полон. Цi вбивства й
жорстоке звертання вироблялися всупереч мiжнародним конвенцiям, особливо
статтям 4,5,6,7 Гаазьких Правил 1907 року й статтям 2,3,4,6
Конвенцiï про вiйськовополонених (Женева, 1929 рiк), законам i
звичаям вiйни, загальним правилам звертання своеннопленними.
Безцiльнi руйнування бiльших i малих мiст i сiл, спустошення, не виправданi вiйськовою необхiднiстю
За наказом обвинувачуваних безцiльно руйнувалися мiста й села й
вiдбувалися iншi руйнування, не виправданi вiйськовою необхiднiстю й
мiркуваннями вiйськового характеру
На територiï СРСР нацисти знищили й сильно зруйнували 1710 мiст i
бiльше 70000 сiл i населених пунктiв, бiльш нiж 6000000 будинкiв i
залишили без даху близько 25000000 чоловiк. Серед найбiльш зруйнованих
мiст: Сталiнград, Севастополь, Киïв , Мiнськ, Одеса, Смоленськ,
Новгород, Псков, Орел, Харкiв , Воронеж, Ленiнград i iншi. Як видно з
офiцiйних джерел, германський уряд намiчав повне знищення цiлих мiст
СССР.
У зовсiм секретному наказi начальника вiйськово-морського штабу (штаб 1А
1601/41 вiд 29 вересня 1941 року), адресованого тiльки штабним офiцерам,
було сказано: “Фюрер вирiшив стерти з особи землi Санкт-
Петербург… Фiнляндiя заявляє, з ïï точки зору
iснування цього мiста на ïï новiй границi небажано…
Проблема життя населення й постачання його є проблемою, що не може
й не повинна вирiшуватися нами…”
Нiмцi зруйнували величезну кiлькiсть музеïв, вивезли предмети
мистецтва. Вони зруйнували 1670 православних церков, 237 католицький^-католицьких-католицькi-римсько-
католицьких, 69 каплиць, 532 синагоги й т.д.
Примусове вербування цивiльноï робочоï сили. На окупованих
територiях обвинувачуванi вербували в примусовому порядку й змушували
жителiв працювати, використовуючи ïхню працю для цiлей, iнших, чим
задоволення потреб окупацiйних армiй, i в обсязi, що значно перевищував
ресурси згаданих краïн. Все цивiльне населення, завербоване таким
способом, примушували працювати на германську вiйськову машину. Вiд
цивiльного населення була потрiбна реєстрацiя, i багато хто з тих,
якi реєструвалися, були змушенi вступити в органiзацiï Тодта
й у легiони Шпеера, якi були напiввiйськовими органiзацiями, що
проходили вишкiл. Цi дiï порушували статтi 46 i 50 Гаазьких Правил
1907 року. Цивiльнi особи, завербованi в легiон Шпеера, як зазначено
вище, принуждались пiд погрозою позбавлення ïхньоï ïжi,
грошей, посвiдчень особи приймати врочисту присягу з визнанням
безумовноï покори Адольфовi Гiтлеровi, фюреру Нiмеччини, що була
для них ворожою державою
У Лотарингiï громадяни, що служать, щоб зберегти роботу, були
зобов'язанi пiдписати декларацiю, по якiй вони визнавали
“повернення ïхньоï краïни до складу Нiмеччини,
зобов'язувалися безумовно пiдкорятися наказам ïхнiх начальникiв i
вступити на дiйсну службу фюреру й Великоï Национал-Социалистской
Нiмеччини”. Зобов'язання подiбного роду було нав'язано громадянам
Ельзасу
Такi дiï порушували статтю 45 Гаазьких Правил 1907 року, закони й
звичаï вiйни, основнi принципи карного права
Германiзацiя окупованих територiй
На деяких окупованих територiях, анексованих Нiмеччиною, обвинувачуванi
методично й неухильно намагалися асимiлювати цi територiï з
Нiмеччиною в полiтичних, культурному, соцiальному й економiчних
вiдносинах
Уживали спроби знищити колишнiй нацiональний характер цих територiй. На
виконання цих планiв i задумiв обвинувачуванi насильно висилали жителiв,
якi не були нiмцями, i вселяли тисячi нiмецьких колонiстiв. Цей план
мiстив у собi економiчне панування Нiмеччини, заняття територiй,
установа марiонеткових урядiв, приєднання до Нiмеччини окупованих
територiй i примусове вербування ïхнього населення в германськi
збройнi сили. Цi дiï суперечили статтям 43,46,55,56 Гаазькоï
конвенцiï 1907 року, основнi принципи карного права, закони й
звичаï вiйни
Всi обвинувачуванi зробили злочину проти людяностi в перiод з 1939 року
по 8 травня 1945 року в Нiмеччинi й на територiях, окупованих
германськими збройними силами починаючи з 1 вересня 1939 року, а також в
Австрiï, Чехословаччинi, Iталiï й у вiдкритому морi.
Обвинувачуванi проводили полiтиковi переслiдування, репресiй i
винищування тих громадян, якi були ворогами нацистського уряду, i
загального плану або змови, описаних у роздiлi 1, або пiдозрювалися в
цьому, або розглядалися як можливих ворогiв. Нацисти кидали у в'язницi
людей без судового процесу, мiстили ïх у так званому
“попередньому висновку” i концентрацiйних таборах, пiддавали
ïхнiм переслiдуванням, приниженням, поневоленню, катуванням,
убивали ïх.
ВИРОК
Мiжнародний вiйськовий трибунал присудив: Геринга (1,2,3,4) ,
Риббентропа (1,2,3,4), Кейтеля (1,2,3,4), Кальтенбруннера (1,2,3,4),
Розенберга (1,2,3,4), Франка (1,3,4), Фрика (1,2,3,4), Штрейхера (1,4),
Заукеля (1,2,3,4), Йодля (1,2,3,4), Зейсс-Инкварта (1,2,3,4), Бормана
(1,3,4) (заочно) до страти через повiшення Гесса (1,2,3,4), Функа
(1,2,3,4), Редера (1,3;4) — до довiчного висновку
Шираха (1,4), Шпеера (1,2,3,4) — до 20, Нейрата (1,2,3,4) —
до 15, Деница -до 10 рокiв тюремного ув'язнення
Фриче, Папен, Шахт були виправданi. Переданий суду Лея незадовго до
початку процесу повiсився у в'язницi, Крупп був визнаний невигойно
хворим, i справа по ньому було припинено
Трибунал визнав злочинними органiзацiï СС, СД, СА, гестапо й
керiвний склад нацистськоï партiï, але не винiс рiшення про
визнання злочинним верховного командування, генштабу
Член трибуналу вiд СРСР заявив про свою незгоду з рiшенням про
невизнання злочинними цих органiзацiй i з виправданням Шахта, Папена,
Фриче.
Засудженi, крiм Кальтенбруннера, Шираха, Шпера, подали клопотання про
помилування. Пiсля вiдхилення клопотань Контрольною радою, присудженi до
страти, за винятком Геринга, що незадовго до страти отруïвся, були
в нiч на 16 жовтня 1946 року повiшенi в будинку Нюрнберзькоï
в'язницi
Мiжнародний вiйськовий трибунал визнав агресiю найтяжчим злочином
мiжнародного характеру, покарав як карних злочинцiв державних дiячiв,
винних у пiдготовцi, розв'язаннi й веденнi агресивних воєн,
справедливо покарав органiзаторiв i виконавцiв злочинних планiв
винищування мiльйонiв людей i скорення цiлих народiв
Нюрнберзький процес називають Судом iсторiï, вiн внiс значний вклад
у моральний розгром фашизму. Нюрнберзький процес — данина пам'ятi
й подяки нащадкiв за мирне небо над головою
Список лiтератури
Лебедєва Н.С. “Пiдготовка Нюрнберзького процесу”
Полторак А.И. “Нюрнберзький епiлог”
Вiйськовий енциклопедичний словник (тiм 5)
Зовнiшня полiтика СРСР в 1945 роцi
