Генотип i Фенотип

Генотип — сукупнiсть спадкоємних ознак i властивостей,
отриманих особиною вiд батькiв. А також нових властивостей, що з'явилися
в результатi мутацiй генiв, яких не було в батькiв. Генотип
складається при взаємодiï двох геномов (яйцеклiтини й
сперматозоïда) i являє собою спадкоємну програму
розвитку, будучи цiлiсною системою, а не простою сумою окремих генiв.
Цiлiснiсть генотипу — результат еволюцiйного розвитку, у ходi
якого всi гени перебували в тiснiй взаємодiï один з одним i
сприяли збереженню виду, дiючи на користь стабiлiзуючого вiдбору. Так,
генотип людини визначає (детермiнує) народження дитини, у
зайця — бiляка потомство буде представлено зайчатами, з насiнь
соняшника виросте тiльки соняшник
Фенотип — сукупнiсть всiх ознак i властивостей органiзму, що
зложилися в процесi iндивiдуального розвитку генотипу. Сюди ставляться
не тiльки зовнiшнi ознаки, але й внутрiшнi: анатомiчнi, фiзiологiчнi,
бiохiмiчнi. Кожна особина має своï особливостi зовнiшнього
вигляду, внутрiшньоï будови, характеру обмiну речовин,
функцiонування органiв, тобто свiй фенотип, що сформувався в певних
умовах середовища Якщо розглянути результати самозапилення гiбридiв F 2,
можна виявити, що рослини, що виросли з жовтих насiнь, будучи зовнi
подiбними, що мають однаковий фенотип, мають рiзну комбiнацiю генiв,
тобто рiзний генотип
Поняття генотип i фенотип — дуже важливi в генетику. Фенотип
формується пiд впливом генотипу й умов зовнiшнього середовища