Генотип i Фенотип

Генотип — сукупнiсть спадкоємних ознак i властивостей, отриманих особиною вiд батькiв. А також нових властивостей, що з'явилися в результатi мутацiй генiв, яких не було в батькiв. Генотип складається при взаємодiï двох геномов (яйцеклiтини й сперматозоïда) i являє собою спадкоємну програму розвитку, будучи цiлiсною системою, а не простою сумою окремих генiв. Цiлiснiсть генотипу — результат еволюцiйного розвитку, у ходi якого всi гени перебували в тiснiй взаємодiï один з одним i сприяли збереженню виду, дiючи на користь стабiлiзуючого вiдбору. Так, генотип людини визначає (детермiнує) народження дитини, у зайця — бiляка потомство буде представлено зайчатами, з насiнь соняшника виросте тiльки соняшник
Фенотип — сукупнiсть всiх ознак i властивостей органiзму, що зложилися в процесi iндивiдуального розвитку генотипу. Сюди ставляться не тiльки зовнiшнi ознаки, але й внутрiшнi: анатомiчнi, фiзiологiчнi, бiохiмiчнi. Кожна особина має своï особливостi зовнiшнього вигляду, внутрiшньоï будови, характеру обмiну речовин, функцiонування органiв, тобто свiй фенотип, що сформувався в певних умовах середовища Якщо розглянути результати самозапилення гiбридiв F 2, можна виявити, що рослини, що виросли з жовтих насiнь, будучи зовнi подiбними, що мають однаковий фенотип, мають рiзну комбiнацiю генiв, тобто рiзний генотип
Поняття генотип i фенотип — дуже важливi в генетику. Фенотип формується пiд впливом генотипу й умов зовнiшнього середовища