Досвiди по вивченню властивостей часу
Елементарна перевiрка розвинених вище теоретичних мiркувань була початанами ще взимку 1951- 1952 р. З тих пор цi досвiди безупинно тривали при
активнiй участi протягом ряду рокiв доцента В.Г. Лабейша. У цей час вони
вже давно проводяться нами в лабораторiï Пулковской
обсерваторiï разом з iнженером В.В. Насоновим. Робота В.В. Насонова
додала досвiдам високий ступiнь надiйностi. За час цих дослiджень був
накопичений численний i рiзноманiтний матерiал, що дозволяє
зробити ряд висновкiв про властивостi часу. Не весь матерiал удалося
iнтерпретувати, i не весь матерiал має однаковий ступiнь
вiрогiдностi. Тут ми будемо викладати тiльки тi данi, якi пiддавалися
багаторазовiй перевiрцi i якi з нашоï крапки дебати є зовсiм
достовiрними. Постараємося також зробити висновки iз цих даних
Теоретичнi мiркування показують, що досвiди по вивченню причинних
зв'язкiв i ходу часу треба проводити з обертовими тiлами-гiроскопами.
Першi досвiди зробленi для перевiрки того, що закон збереження iмпульсу
виконується завжди й незалежно вiд стану обертання тел. Цi досвiди
проводилися на важiльних вагах. При вповiльненнi гiроскопа, що
обертається по iнерцiï, його момент обертання повинен
передаватися вагам, що викликає неминуче скручування пiдвiсiв. Щоб
уникнути пов'язаних iз цим труднощiв зважування обертання повинне
пiдтримуватися постiйним. Тому були використанi гiроскопи
авiацiйноï автоматики, швидкiсть яких пiдтримувалася змiнним
трифазним струмом iз частотою порядку 500 Гц. Iз цiєю же частотою
вiдбувалося обертання ротора гiроскопiв. Виявилося можливим, не знижуючи
iстотно точностi зважування, пiдводити струм до пiдвiшеного на вагах
гiроскопу за допомогою трьох дуже тонких провiдникiв, позбавлених
iзоляцiï. При зважуваннi гiроскоп перебував у закритiй герметично
коробцi, що зовсiм виключало вплив повiтряних струмiв. Точнiсть
зважування була порядку 0, 1-0,2 мг. При вертикальному розташуваннi осi
й рiзних швидкостей обертання показання ваг ‘залишалися
незмiнними. Наприклад, виходячи з даних для одного з гiроскопiв
(середнiй дiаметр ротора D=4,2 див, вага ротора Q=250 г), можна укласти,
що при лiнiйнiй швидкостi обертання u=70 м/с сила, що дiє на ваги,
залишається незмiнноï з точнiстю бiльшоï, нiж до шостого
знака. У цi досвiди було внесено ще наступне, цiкаве теоретично,
ускладнення. Коробка з гiроскопом пiдвiшувалася до залiзноï
пластинки, що притягали магнiти, скрiпленi з деяким масивним тiлом. Вся
система пiдвiшувалася на вагах за посередництвом еластичноï гуми.
Струм до електромагнiтiв пiдводив за допомогою двох дуже тонких
провiдникiв. Система переривання токи була встановлена окремо вiд ваг.
При розривi ланцюга коробка з гiроскопом падала до обмежника,
скрiпленого з електромагнiтами. Амплiтуда цих падiнь i наступних
пiдйомiв могла досягати 2 мм . Зважування вироблялося при рiзних
напрямках i швидкостях обертання гiроскопа, при рiзних амплiтудах i при
частотах коливань вiд одиниць до сотень герцiв. Для обертового
гiроскопа, як i для нерухливого, показання ваг залишалися незмiнними
Можна вважати, що описанi досвiди досить добре обґрунтовують
теоретичний висновок про збереження iмпульсу в причиннiй механiку
Попереднi досвiди, незважаючи на теоретичний iнтерес, не давали нiяких
нових ефектiв, що можуть пiдтвердити роль причинностi в механiку. Однак
при ïхньому виконаннi було замiчено, що при передачi вiбрацiй вiд
гiроскопа на стiйку ваг можуть з'являтися змiни показань ваг, що
залежать вiд швидкостi й напрямку обертання гiроскопа. Коли
починається вiбрацiя самих ваг, коробка з гiроскопом
перестає бути строго замкнутою системою. Ваги ж можуть вийти з
рiвноваги, якщо додаткова дiя гiроскопа, що виникло вiд обертання,
виявиться перенесеним з оправи гiроскопа на стiйку ваг. Iз цих
спостережень виникла серiя досвiдiв з вiбрацiями гiроскопiв
У першому варiантi вiбрацiï здiйснювалися за рахунок енергiï
ротора й бою в його пiдшипниках при якiмсь у них люфтi. Зрозумiло,
вiбрацiï заважають точному зважуванню. Тому довелося вiдмовитися
вiд прецизiйних ваг типу аналiтичних i перейти на технiчнi ваги, у яких
ребра призми стикаються iз площадками, що мають форму кришок. Все-таки
при цьому вдалося зберегти точнiсть порядку 1 мг у диференцiальних
вимiрах. Опорнi площадки у виглядi кришок зручнi ще й тим, що з ними
можна робити зважування гiроскопiв, що обертаються по iнерцiï.
Пiдвiшений на твердому пiдвiсi гiроскоп мiг передавати через коромислосвоï вiбрацiï стiйцi ваг. При деякому характерi вiбрацiй, що
пiдбирався зовсiм на дотик, спостерiгалося значне зменшення дiï
гiроскопа на ваги при обертаннi його проти годинниковоï стрiлки,
якщо дивитися зверху. При обертаннi за годинниковою стрiлкою в тих же
умовах показання ваг практично залишалися незмiнними. Вимiру, виконанi з
гiроскопами рiзноï ваги й радiуса ротора при рiзних кутових
швидкостях показали, що зменшення ваги дiйсно пропорцiйно ваги й
лiнiйноï швидкостi обертання. Наприклад, при обертаннi гiроскопа
(D=4,6 див, Q=90 г, u=25 м/с) вийшло полегшення d =-8 мг. При обертаннi
за годинниковою стрiлкою завжди виявлялося d =0. При горизонтальному ж
розташуваннi осi в будь-якому азимутi спостерiгалося середнє
значення (d = -4 мг. Звiдси можна зробити висновок, що будь-яке вiбруюче
тiло в умовах цих досвiдiв повинне показувати зменшення ваги. Подальшi
дослiдження показали, що цей ефект викликаний обертанням Землi, про що
докладно буде сказано нижче. Зараз нам важливо тiльки, що при вiбрацiях
створюється новий нуль вiдлiку, щодо якого при обертаннi проти
годинниковоï стрiлки виходить полегшення, а при обертаннi за
годинниковою стрiлкою — зовсiм однакове обважнення ((d =+-4 мг).
Таким чином, одержують повне експериментальне пiдтвердження. Отже, i хiд
часу нашого Миру позитивний у лiвiй системi. Тому надалi ми будемо
користуватися завжди лiвою системою координат Досвiди на вагах з
вiбрацiями гiроскопа дають ще й новий принциповий результат.
Виявляється, що додатковi сили дiï й протидiï
розташовуються в рiзних крапках системи — на стiйцi ваг i на
гiроскопi. Виходить пара сил, що повертають коромисло ваг. Отже, час
володiє не тiльки енергiєю, але й моментом обертання, що
воно може передавати системi
Iстотним недолiком описаних досвiдiв є неможливiсть простого
регулювання режиму вiбрацiй. Тому бажано перейти до досвiдiв, у яких
вiбрацiï створює не ротор, а нерухливi частини системи
Чудово, що в порiвняннi з попереднiми досвiдами ефект виявлявся
протилежного знака. При обертаннi гiроскопа проти годинниковоï
стрiлки спостерiгалося не полегшення, а значне обважнення. Виходить, у
цьому випадку на гiроскоп дiє додаткова сила, спрямована убiк,
звiдки обертання здається происходящим по годиннiй стрiлцi. Цей
результат означає, що причиннiсть i хiд часу вводять у систему
вiбрацiï й що джерело вiбрацiï фiксує положення причини.
У цих досвiдах джерелом вiбрацiï є необертова частина
системи, а в первiсному варiантi досвiдiв джерелом є ротор.
Переставляючи мiсцями причину й наслiдок, ми змiнюємо стосовно них
i спрямованiсть обертання. У звичайнiй механiцi всi сили зовсiм не
залежать вiд того, що є джерелом вiбрацiй, а що наслiдком. У
причиннiй же механiцi, спостерiгаючи напрямок додаткових сил, можна
вiдразу сказати, де перебуває причина вiбрацiй. Виходить, дiйсно
можливий механiчний досвiд, що вiдрiзняє причину вiд наслiдку
Досвiди з маятником дали той же результат. Гiроскоп, пiдвiшений на
тонкiй струнi, при вiбрацiï крапки пiдвiсу вiдхилялося убiк, звiдки
обертання вiдбувалося за годинниковою стрiлкою. Вiбрацiï пiдвiсу
здiйснювалися за допомогою електромагнiтного реле. До розташованого
горизонтально залiзнiй пластинццi реле був припаяний гнучкий металевий
стрижень, на якому крiпилася струна маятника. Завдяки стрижню коливання
ставали бiльше гармонiйними. Положення реле регулювалося таким чином,
щоб не було горизонтальних зсувiв крапки пiдвiсу
Досвiди по вивченню додаткових сил, викликаних обертанням Землi, мають
ще та перевага, що вiбрацiï точки опори можуть не досягати самого
тiла. Загасання вiбрацiй навiть необхiдно, щоб краще виразити
розходження в положеннях причини й наслiдку. Тому на вагах
достатнє тiло пiдвiшувати на короткiй гумi, що забезпечує
спокiйний режим роботи ваг при вiбрацiях. На маятнику варто
застосовувати тонку капронову нитку. В iншому досвiди проводилися так
само, як i сгироскопами.
Досвiди з вiбрацiями мають той недолiк, що вiбрацiï завжди в якiмсь
ступенi порушують правильнiсть роботи вимiрювальноï системи. Разом
з тим у наших досвiдах вiбрацiï потрiбнi тiльки для того, щоб
фiксувати положення причини й наслiдку. Тому вкрай бажано знайти iнший
спосiб цiєï фiксацiï. Можна, наприклад, пропускати
постiйний електричний струм через довгу металеву нитку, до якоï
пiдвiшене тiло маятника. Струм можна вводити через крапку пiдвiсу й
пропускати через дуже тонку нитку в тiла маятника, що не заважає
його коливанням. Сили Лоренца — взаємодiя струму й
магнiтного поля Землi — дiють у площинi першого вертикала й не
можуть викликати меридiонального зсуву, що цiкавить нас. Виявилося, що
на маятнику положення причини й наслiдки можна фiксувати ще простiше,
нагрiваючи або прохолоджуючи крапку пiдвiсу. Для цього маятник повинен
бути пiдвiшений на металевiй нитцi, що добре проводить тепло. Крапка
пiдвiсу нагрiвалася електричною спiраллю. При накалюваннi до свiтiння
цiєï спiралi маятник вiдхилявся на половину щабля, як i при
досвiдах з електричним струмом. При охолодженнi крапки пiдвiсу сухим
льодом виходило вiдхилення до пiвночi. Вiдхилення до пiвдня можна
одержати й охолодженням тiла маятника, помiщаючи його для цього,
наприклад, у посудину, на днi якого перебуває сухий лiд. У цих
досвiдах тiльки при дуже сприятливих обстоятельствх вдавалося одержати
повний ефект вiдхилення. Очевидно, вiбрацiï мають деяку принципову
перевагу. Швидше за все, при вiбрацiях iстотна не тiльки диссипация
механiчноï енергiï
Необхiдно вiдзначити один важливий висновок, що випливає iз
сукупностi явищ, що спостерiгалися. При впливi на опору цей вплив може
не досягти важкого тiла й разом з тим у тiлi виникають сили, прикладенi
в кожнiй його крапцi, тобто сили масовi, а отже, тотожнi змiнi ваги.
Виходить, впливаючи на опору, де перебувають сили натягу, що є
наслiдком ваги, можна одержати змiну ваги, тобто змiна причини. Тому
зробленi досвiди показують принципову можливiсть звертання причинних
зв'язкiв
Другий цикл досвiдiв по вивченню властивостей часу був початий у
результатi спостережень над дуже дивними обставинами, що заважають
вiдтворенню досвiдiв. Уже в перших досвiдах з гiроскопами довелося
зштовхнутися з тим, що iнодi досвiди вдаються дуже легко, а iнодi, при
точному дотриманнi тих же умов, вони виявляються безрезультатними. Цi
труднощi вiдзначалися й у стародавнiх досвiдах по вiдхиленню падаючих
тiл до пiвдня. Тiльки в тих досвiдах, де в широких межах можливе
посилення причинного впливу, як, наприклад, при вiбрацiях опори ваг або
маятника, можна майже завжди домогтися результату. Очевидно, крiм
постiйного ходу, у часу iснує ще й змiнна властивiсть, яке можна
назвати щiльнiстю або iнтенсивнiстю часу. При малiй щiльностi час iз
працею впливає на матерiальнi системи, i потрiбне сильне
пiдкреслення причинно-наслiдкового вiдношення, щоб з'явилися сили,
викликанi ходом часу. Можливо, що наше психологiчне вiдчуття порожнього
або змiстовного часу має не тiльки суб'єктивну природу, але,
подiбно вiдчуттю часу, має й об'єктивну фiзичну основу
Iснує, очевидно, багато обставин, що впливають на щiльнiсть часу в
навколишньому нас просторi, Пiзньою осiнню й у першу половину зими всi
досвiди легко вдаються. Улiтку ж цi досвiди скрутнi настiльки, що багато
хто з них не виходять зовсiм. Iмовiрно, вiдповiдно до цих обставин,
досвiди у високих широтах виходять значно легше, нiж на пiвднi. Однак,
крiм цих регулярних змiн, часто спостерiгалися раптовi змiни умов,
необхiдних для успiху досвiдiв, якi вiдбувалися протягом одного дня або
навiть декiлькох годин. Очевидно, щiльнiсть часу мiняється в
широких межах через процеси, що вiдбуваються в природi, i нашi досвiди
є своєрiдним приладом, що реєструє цi змiни.
Якщо це так, то виявляється можливим вплив однiєï
матерiальноï системи на iншу через час. Такий зв'язок можна
передбачати, оскiльки причинно-наслiдковi явища вiдбуваються не тiльки в
часi, але й за допомогою часу. Цей висновок виявився можливим
пiдтвердити прямим експериментом. Тому в кожному процесi Природи може
затрачатися або утворюватися час
При близькому розташуваннi друг вiд друга полюсiв диполя практично
зникало ïхнiй вплив на маятник. Очевидно, у цьому випадку
вiдбувається значна компенсацiя ïх впливу
За допомогою твердоï передачi полюси цього диполя можна розсунути
на досить велику вiдстань. Вiбрацiï треба настроïти таким
чином, щоб виникав не повний ефект вiдхилення до пiвдня, а лише
тенденцiя появи цього ефекту. Будемо один iз цих полюсiв наближати до
довгого маятника при вiбрацiях його крапки пiдвiсу
Багаторазовi й ретельнi вимiри показали, що цей вплив убуває не
назад пропорцiйно квадрату вiдстанi, як у силових полiв, а назад першого
ступеня вiдстанi. Виявилося, що вплив причинного полюса не залежить вiд
напрямку, по якому вiн розташований щодо маятника. Навiть товста стiна
лабораторiï не екранувала цього впливу. Вплив його залежить тiльки
вiд вiдстанi. При пiдйомi й опусканнi вантажу 10 кг , пiдвiшеного через
блок, його вплив вiдчувався на вiдстанi в 2-2- 3 м вiд маятника
Вплив причинного полюса на прилад (маятник) вiдразу створює двi
рiвнi й протилежнi сили, прикладенi до тiла маятника й до крапки
пiдвiсу. Вiдбувається передача енергiï без iмпульсу, а отже,
i без вiддачi на полюс. Вплив часу принципово вiдрiзняється вiд
впливу силових полiв. Пояснення полягає в тiм, що зменшення
впливiв назад пропорцiйно першого ступеня вiдстаней, оскiльки за цим
законом вiдбувається убування енергiй
Очевидно, досить взяти найпростiший механiчний процес, щоб спробувати в часу змiнити його щiльнiсть
Тенденцiя переходить у повний ефект, якщо до тiла маятника або до крапки
пiдвiсу наближати той полюс диполя, де вiдбувається поглинання
енергiï. Поява на маятнику ефекту пiвденного вiдхилення незмiнно
утрудняється з наближенням iншого полюса
Отриманi результати показують, що бiля двигуна вiдбувається
розрядження часу, а бiля приймача — його ущiльнення. Поблизу
системи iз причинно-наслiдковим вiдношенням щiльнiсть часу дiйсно
змiнюється Справа в тому, що одночаснiсть впливiв через час
здiйснюється в тiй переважнiй системi координат, з якоï
зв'язане джерело цих впливiв
Виходить враження, що час втягується причиною й, навпаки,
ущiльнюється в тiм мiсцi, де розташований наслiдок. Тому на
маятнику виходить допомога вiд приймача й перешкода з боку двигуна. Може
бути, цiєю обставиною пояснюється й легке здiйснення
досвiдiв узимку й у пiвнiчних широтах, а погане влiтку на пiвднi
Справа в тому, що в наших широтах узимку перебувають наслiдки динамiки
атмосфери пiвденних широт. Ця обставина може допомагати появi ефектiв
ходу часу. Улiтку ж, i взагалi на пiвднi, нагрiвання сонячними променями
створює атмосферний двигун, що заважає ефектам
Досить iмовiрно, що цим же шляхом здiйснюються i явища телепатiï,
тобто передача думки на вiдстань. Всi цi зв'язки не екрануються й, отже,
мають властивiсть, характерним для передачi впливiв через час
Виходячи ще й з тоï обставини, що час виражається поворотом,
а отже, з ним треба зв'язувати площини, що проходять через полюс iз будь-
якою орiєнтацiєю впространстве.
Щiльнiсть убуває назад пропорцiйно квадрату вiдстаней, у випадку
силових лiнiй, що виходять iз полюса. Щiльнiсть же площин буде убувати
саме за законом першого ступеня вiдстанi
Час у Всесвiтi не поширюється, а всюди з'являється вiдразу.
Передача повинна бути миттєвоï — вона не може
поширюватися, тому що з поширенням зв'язаний перенос iмпульсу
По еволюцiï подвiйних зiрок, у Брюсселi восени 1966 р., на
колоквiумi Мiжнародного Астрономiчного Сполучника, автор зробив
повiдомлення про фiзичнi особливостi компонентiв подвiйних зiрок
Супутник у подвiйних системах є незвичайною зiркою. По ряду
фiзичних властивостей у результатi довгого iснування супутник стає
схожим на головну зiрку
У зв'язку з величезними вiдстанями виключається можливiсть впливу
головноï зiрки на супутник звичайним образом, тобто через силовi
полючи
Подвiйнi зiрки являють астрономiчний приклад впливу процесiв в одному
тiлi на процеси в iншому через час
Весь Всесвiт на вiсь часу проектується однiєю крапкою. Тому
змiна властивостi деякоï секунди всюди з'являється вiдразу,
убуваючи за законом оберненоï пропорцiйностi першого ступеня
вiдстанi
Можливiсть зв'язку через час, iмовiрно, допоможе пояснити не тiльки
особливостi бiологiчного зв'язку, але й ряд загадкових явищ психiки
людини
У причинно-наслiдковому диполi не вiдбувається повноï
компенсацiï дiï його полюсiв. Дiя процесiв можна спостерiгати
дуже простими досвiдами на несиметричних вагах. У фiзичних процесах може
вiдбуватися поглинання або вiддача деяких властивостей часу
Остигання ранiше нагрiтого тiла викликало поворот стрiлки на це тiло.
Холодне, що поступово зiгрiвається тiло вiдхиляло стрiлку в
протилежну вiд нього сторону. Дослiдивши цей досвiд можна зробити
висновок, що на ваги дiють найрiзноманiтнiшi необоротнi процеси. У такi
процеси включають стиск або розтягання тiл, розчинення солей,
простоï перемiшування рiдких або сипучих тiл, горiння й навiть
робота голови людини
Були зробленi наступнi висновки: у тiм мiсцi, де вiдбувається
необоротний процес, створюється просторовий перебiг часу, що
повертає крутильнi ваги через те, що змiнюється щiльнiсть
часу
Що стосується конкретних результатiв, отриманих при досвiдченому
обґрунтуваннi аксiом причинностi, то з них найважливiшими є
висновки про кiнцiвку ходу часу, можливостi часткового звертання
причинних зв'язкiв i можливостi одержання роботи за рахунок ходу часу
На пiдставi наведених вище всiх експериментальних даних i теоретичних
мiркувань зробимо висновки:
1. Знання повинне показати нам, як проникнути в мир часу й навчити нас
впливати на нього. Фiзичнi досвiди, повиннi поступово привести до
пiзнання того, що собою представляє Час. Час несе в собi цiлий
мир ще незвiданих явищ. Час має рiзноманiтнi властивостi, якi
можна вивчити досвiдами
2. Час здiйснює зв'язок мiж всiма явищами Природи й у них бере
активну участь. Вплив не передає iмпульсу, виходить, не
поширюється, а з'являється миттєво в iншiй
матерiальнiй системi. Iснує вплив через час однiєï
матерiальноï системи на iншу. Виявляється можливоï
миттєвий зв'язок i миттєва передача iнформацiï
3. Виведенi аксiоми обґрунтованi досвiдом
Силовi поля, що передають впливи, варто розглядати як систему дискретних
неналагающихся друг на друга крапок
Список лiтератури 1. Gauss С. F. Theoria residuorum biquadraticorum,
commentatio secunda//
Gottingishe Gelehrte Anzeigen. 1831. Bd 1. Studie 64. S. 635.
4. Reichenbach Н. The direction of time.-Berkeley; Los Angeles ,1956,
280+XII p. Русявий. пер.: Рейхенбах Г. Напрямок часу. М., 1962.
396 з.
5. Козирєв Н. А. 1) Джерела зоряноï енергiï й теорiя
внутрiшнього
будови зiрок//Изв. Кримск. астрофиз. обсерв. 1948. Т. 2. С. 3-43;
6) Теорiя внутрiшньоï будови зiрок i джерела зоряноï
енергiï//
Изв. Кримск. астрофиз. обсерв. 1951. Т. 6. С. 54-83.
7. Whitrow G. J. The Natural Philosophy of Time. L.; Edinburgh, 1961..
324+XI p. Русявий. пер.: Уитроу Дж. Природна фiлософiя часу. М.,.
1964. 432с.
