Дiяльнiсть i спiлкування

Дiяльнiсть — це форма активностi людини, спрямована на
перетворення ïм навколишнього свiту. Обов'язковим елементом у
структурi будь-якоï дiяльностi є ïï суб'єкт,
тобто здiйснюючий ïï iндивiд. Часто для досягнення
поставленоï мети й одержання необхiдного результату доводиться
прибiгати до взаємодiï з iншими суб'єктами,
спiлкуватися з ними Спiлкування — це процес обмiну
iнформацiєю мiж рiвноправними суб'єктами дiяльностi.
Суб'єктами спiлкування можуть бути як окремi люди, так i соцiальнi
групи, шари, спiвтовариства й навiть все людство в цiлому
Видiляють кiлька видiв спiлкування:
спiлкування мiж реальними суб'єктами (наприклад, мiж двома
людьми);
спiлкування з реальним суб'єктом i iлюзорним партнером (наприклад,
людини iз твариною, що вiн надiляє деякими невластивими йому
якостями);
спiлкування реального суб'єкта з уявлюваним партнером (пiд ним
мається на увазi спiлкування людини зi своïм внутрiшнiм
голосом);
спiлкування уявлюваних партнерiв (наприклад, лiтературних персонажiв)
Основними формами спiлкування є дiалог, обмiн думками у виглядi
монологу або реплiк
Питання про спiввiдношення дiяльностi й спiлкування є дискусiйним.
Однi вченi думають, що цi два поняття тотожнi один одному, тому що будь-
яке спiлкування має ознаки дiяльностi. Iншi вважають, що
дiяльнiсть i спiлкування — протилежнi поняття, оскiльки
спiлкування є тiльки умова дiяльностi, але
нiяк не сама дiяльнiсть. Третi розглядають спiлкування в його
взаємозв'язку з дiяльнiстю, однак уважають його самостiйним явищем
Вiд спiлкування необхiдно вiдрiзняти комунiкацiю. Комунiкацiєю
називається процес взаємодiï мiж двома або бiльше
суб'єктами з метою передачi деякоï iнформацiï. У процесi
комунiкацiï, на вiдмiну вiд спiлкування, передача iнформацiï
вiдбувається тiльки в напрямку одного з його суб'єктiв
(того, хто неï одержує) i зворотний зв'язок мiж
суб'єктами, на вiдмiну вiд процесу спiлкування, отсутствует. У
процесi взаємодiï з iншими iндивiдами кожна людина
виконує певнi соцiальнi функцiï, якi визначають його
соцiальний статус. Соцiальним статусом називається загальне
положення особистостi або соцiальноï групи в суспiльствi, пов'язане
з певною сукупнiстю прав i обов'язкiв. Соцiальнi статуси бувають
запропонованi й придбанi, досягнутi. До першоï категорiï
ставляться нацiональнiсть, мiсце народження, соцiальне походження й
т.п., до другого — професiя, утворення й iн
У будь-якому суспiльствi iснує деяка iєрархiя статусiв, що
являє собою основу його стратифiкацiï. Певнi статуси є
престижними, iншi — навпаки. Престиж — це оцiнка
суспiльством соцiальноï значимостi того або iншого статусу,
закрiплена в культурi й суспiльнiй думцi
Ця iєрархiя формується пiд впливом двох факторiв:
а) реальноï корисностi тих соцiальних функцiй, якi виконує
людина;
б) системи цiнностей, характерноï для даного суспiльства
Якщо престиж яких-небудь статусiв необґрунтовано завищений або,
навпаки, занижений, звичайно говорять, що має мiсце втрата
рiвноваги статусiв. Суспiльство, в
якому спостерiгається тенденцiя до втрати цiєï
рiвноваги, не може нормально функцiонувати
Соцiальний статус особистостi насамперед впливає на ïï
поводження. Знаючи соцiальний статус людини, можна легко визначити
бiльшiсть якостей, яким вiн володiє, а також пророчити дiï,
якi вiн буде здiйснювати. Подiбне очiкуване поводження людини,
асоцiйоване з тим статусом, що вiн має, прийнято називати
соцiальною роллю. Соцiальна роль фактично являє собою деякий
зразок поводження, визнаний доцiльним для людей даного статусу в даному
суспiльствi
Соцiальна роль може бути закрiплена за людиною формально (наприклад, у
законодавчому актi) або ж мати неформальний характер
Кожна людина володiє не однiєï, а цiлим набором
соцiальних ролей, якi вiн грає в суспiльствi. Ïхня сукупнiсть
називається рольовою системою. Рiзноманiття соцiальних ролей може
стати причиною внутрiшнього конфлiкту особистостi (у тому випадку, якщо
якiсь iз соцiальних ролей суперечать один одному)
Однак незважаючи на те що поводження особистостi багато в чому
визначається тим статусом, що вона займає, i тими ролями,
якi вона грає в суспiльствi, вона (особистiсть) проте
зберiгає свою автономiю й певну волю вибору. I хоча в сучасному
суспiльствi спостерiгається тенденцiя кунификации й
стандартизацiï особистостi, повного ïï нiвелювання, на
щастя, не вiдбувається. Iндивiд має можливiсть вибирати з
безлiчi соцiальних статусiв i ролей тi, якi дозволяють йому краще
реалiзувати своï плани, максимально ефективно застосовувати
своï здатностi. Будь-яке рольове приписання намiчає тiльки
загальну схему поводження людини, зберiгаючи за ним можливiсть вибору
шляхiв його виконання