Два головних героï Раïса Павлiвна Гурмижская й Геннадiй Нещасливцiв

Комедiя А. Н. Островського Лiс була написана в 70е роки XIX сторiччя,
коли в росiйському суспiльствi протiкали процеси, пов'язанi з наслiдками
скасування крiпосного права. Вони торкнулися не тiльки селянство, але
також i долi дворянства й iнших верств населення. У цiй п'єсi
поставлено багато проблем, характерних для цього перiоду розвитку
Росiï. Крiм того, ця п'єса належить до числа тих, у яких
розповiдається про долю провiнцiйних акторiв, злиденних,
бездомних, але е високими шляхетними почуттями. Драматург призиває
мистецтво стати суддею життя
Весь добуток пронизує мотив гри, комедiантства. Багато героïв
п'єси намагаються грати свiй власний спектакль для досягнення
какихлибо цiлей. Комедiю Лiс часто називають театром втеатре.
Головний спектакль розiгрується багатою помiщицею Раïсою
Павлiвною Гурмижской. Вона з'являється перед нами в образi
благодiйницi, що витрачає свiй стан рятуйте! родичам i всiм
нужденноï: Усе, що я маю, всi моï грошi належать бедним; я
тiльки конторниця у своïх грошей, а хазяïн ïм усякий
бедний, усякий нещасний. Але насправдi це жадiбна, скуповуючи й
аморальна помiщиця. Щоб сховати свою аморальнiсть, Гурмижская
задумує заручини далекоï родички Аксюши, що живе в неï в
садибi майже на правах покоïвки, i Буланова, що недоучився
гiмназиста. Але вони тiльки повиннi вiдiгравати роль нареченого й
нареченоï. Однак Аксюша не дозволяє грати собою. Вона
говорить: Я адже не вийду за нього, так до чого ж ця комедiя Комедiя!
запитує Гурмижская. Як ти смiєш. Так хоч i комедiя; я тебе
годую, одягаю й змушу грати комедiю. От як насправдi ставиться
Раïса Павлiвна до своïх родичiв. I грошi вона витрачає
не на рiдню й бедних, а на своïх коханцiв. Тiльки один раз
Гурмижская ледве було не загралася в роль благодiйницi, коли Нещасливцiв
допомiг ïй повернути тисячу рублiв, вона випадково проговорилася,
що повинна йому таку ж суму, але вчасно отямилася
Таким чином, Раïса Павлiвна постiйно грає комедiю. Вона
навiть говорить про своє життя, як про спектакль: Граєш?
вiдiграєш роль, та й заграєшся
З бiльшим задоволенням приграє помiщицi й Буланов. Вiн дуже
задоволений своïм положенням у будинку. У своï дитячi роки вiн
уже навчився пригравати, догоджати, плазувати. Гурмижская
користується його талантом: вiн ïй потрiбний для
пiдтвердження ролi благодiйницi. Потiм, коли вона з легкiстю виходить iз
ролi в дурнiй комедiï з родичами й руйнує неiснуючi заручини
племiнницi й Буланова, з радiстю приймається за нову роль
мученицi, що виходить замiж лише для того, щоб зберегти садибу.
Насправдi ж Раïса Павлiвна просто потурає своïй примсi А
свою садибу ïй дiйсно треба зберiгати, тому що вона розорила
ïï, розпродаючи лiсовi вгiддя купцевi Восмибратову. Вони
постiйно грають друг перед iншому комедiю, любезничают навiть тодi, коли
обманюють один одного. Так, Раïса Павлiвна не здатна одержати вiд
Восмибратова покладену ïй тисячу рублiв. А пiсля цього ще й
запрошує його на обiд
Зовсiм iншим нам бачиться вiчний трагiк, бiдний актор Нещасливцiв. У
спектаклi, що грає Гурмижской, йому вiдведена роль простака, а не
шляхетного героя, якимось вiн сам себе вважає. Все його мовлення
складається з реплiк героïв, зiграних ïм когдато на
сценi. Але його трагiчнi ролi вже вийшли з моди, i тепер у життi вiн
грає дворянина, тобто того, ким вiн був по праву народження. Але
по милостi Гурмижекой, його тiтки, Нещасливцiв змушений бiдувати, тому
що вона заощаджувала на його вихованнi, вiдправивши його подалi вiд себе
й давши йому утворення простоï, пояснивши це принципом, що простi
люди, з, живуть счастливее. Нещасливцiв не втратив в убогостi
шляхетностi своєï душi. У п'єсi вiн два рази робить
благу справу: повертає Гурмижской тисячу рублiв i забезпечує
Аксюшу приданим, хоча сам мiг би й покутить на цi грошi, i поберегти
ïх на чорний день. Але у вiдповiдь на його щедрiсть Раïса
Павлiвна говорить лише: Просто, менi здається, вiн дурна людина
Спочатку Нещасливцiв не догадується про, що вiдбувається на
самiй справi в садибi, вiн занадто загрався своєю роллю пана, не
бачить реальностi. Але коли Геннадiй Демьянич довiдається всю
правду, у ньому прокидається щира шляхетнiсть артиста. Так, вiн
кидає Гурмижской i Буланову: Ми артисти, шляхетнi артисти, а
комедiанти ви! Таким чином, високе мистецтво, шляхетне серце трiумфують
над комедiантством i користю, що панують у садибi Прядива
Весь спектакль, що грає на сценi головними героями, спостерiгають
глядачi сусiди Гурмижской: Євгенiй Аполлонович Милонов i Уар
Кирилич Бодаев. На прикладi цих героïв Островський показав
деградацiю й розпад дворянського стану. Шляхетнi манери й висока
духовнiсть перемiняються грубою користю, черствiстю й бездушшям
У своïй п'єсi Олександр Миколайович Островський залучив всю
силу теперiшнього мистецтва для викриття дворянського класу. Вiн
показав, що перенесення театру в життя, використання гри як маски, що
приховує справжнi цiлi, це аморальне, низьке комедианство.
Островський зробив театр суддею життя, за допомогою якого злиденний
актор Нещасливцiв висмiює пороки дворянського класу, що йде з
iсторичноï арени