Екзаменацiйний твiр по украïнськiй лiтературi: Жiночi образи в романi Панаса Мирного

Панас Мирний чиновницькiй Полтавi був вiдомий як сумлiнний службовець
губернських установ Панас Якович Рудченко, а для украïнського
народу вiн став улюбленим письменником, захисником прав знедоленого
люду. Епiчнi художнi образи Панаса Мирного, його психологiчний^-психологiчнi-соцiально-
психологiчнi романи ознаменували собою целую епоху в розвитку
украïнськоï прози. Письменник вiдобразив у своïх добутках
правдиву картину громадського життя на Украïнi, реалiстично
намалював важке положення селянських мас
Серед розмаïтостi тим творчостi Панаса Мирного важливе мiсце
займає зображення страждаючоï жiночоï долi. В
украïнськiй лiтературi були вже й до Мирного надзвичайноï сили
образи жiнка^-матюкай, створенi генiєм Т.Г.Шевченко, образи
працюючих жiнок, зображенi Марком Вовчком. Панас Мирний також
показує жiнок-страждальниць. Вони втiлюють долю жiнок-трудiвниць в
умовах крiпосництва й у пiсляреформенi часи. У романi Хiба ревуть воли,
як ясла повнi ? образи жiнок створенi майстерно, з особливою теплотою.
Як живi виникають перед нами баба Оришка, Мотря , Галя, Христя. Яскраво
iндивiдуалiзованi негативнi жiночi персонажi — генеральша,
Євдокiя. Прообразом баби Орищки стала нянька И.Билика й Панаса
Мирного — крiпосна Ирина Костянтинiвна Батиенко, що i пiсля
звiльнення вiд крiпосництва залишалася в Рудченко, доглядала ïхнiй
миргородський двiр. Бiдна вдова все життя поневiрялася в батрацтвi, не
мала нi поля, нi городу, нi свого будинку. Бита горем i непроглядною
бiднiстю, баба Оришка зберегла в собi море людяностi, доброзичливостi й
теплоти. I все це прагнула передати єдиному онуковi, якого любила
вище всього на свiтi. Вона — розважлива, житейски мудра, знала
багато казок, легенд, переказiв. Ïï тихе, ласкаве слово куди
бiльше важило для Чипки, чим материнськi стусани. Вiд ïï
хлоп'я перейняло чуттєвiсть до чужого горя, працьовитiсть, почуття
справедливостi. Недарма першим страшним ударом у життi Чипки була смерть
баби
У романi образ староï Оришки — втiлення народного
свiтогляду й моралi. З окремих виразних деталей виникає перед нами
портрет матерi Чипки — бiдноï трудiвницi Не судилося Мотрi
щастя. Не знала вона його змалку; не бачила дiвкою, жiнкою; не
сподiвалася замужньоï, удовою. У цих словах — вся
ïï доля. Змалку — сирiтство. Дiвкою й жiнкою —
батрацтво. Не по любовi, а заради притулку вже старою дiвою вийшла замiж
за незнайомого чоловiка. Вiн виявився двоеженом, за що його вiддали в
москалi. Через дикi обмови й слухи вона змушена була найматися на роботу
аж в iншому селi. На пещення синовi не мала нi сил, нi часу. Тому можна
подумати, що Мотря жорстока, коли за найменшу провину карає Чипку.
Проте, так тiльки здається. Насправдi ж вона таïть у собi
непомiрно бiльшу любов до сина, до невiстки Галi, до людей взагалi. Е
Мотрi є своя гордiсть. Вона не дуже зрадiла багатiй невiстцi.
Чеснiсть — найголовнiша цiннiсть для селянки. Цьому принципу Мотря
була вiрна всю життя
Тому не змогла нещасна покрити страшний злочин сина, а пiшла заявити
на нього. Мотря є одним з найкращих i самих трагичних жiночих
образiв класичноï украïнськоï лiтератури. Образ Галi
задуманий Панасом Мирним як iдеал моральноï чистоти. Хоча
неодноразово ми любуємося на сторiнках роману й гарною зовнiшнiстю
польовоï царiвни. Серце Галi як свiтлочутлива квiтка: воно
розпускається перед добром i закривається перед злом, а в
зневiрi може закритися назавжди. Галя — нiжна, щира, дуже любить
Чипку, готова дiлити з ним всi днi життя. Проте, вона не
замислюється над причинами протесту Чипки. Дiвчина змушена була
жити в сiм'ï морально покалiчених батькiв: Максима Гудзя —
колишнього солдата, що став злодiєм, i його дружини
Євдокiï. Галя виросл чесноï й справедливоï, уперто
боролася за свого улюбленого, аби тiльки вiдiрвати його вiд згубного
суспiльства, вiдвернути вiд злодiйства, тому що бачила в особi Чипки не
просто улюбленого, а людини щирого, доброго
А коли побачила, що ïï зусилля пройшли дарма й Чипка
продовжував шукати правди розбоєм, кидає йому в особу слова,
повнi гнiву й докору: Так це й правда! Це вона. Не знайшовши сiмейного
щастя, обманута надiями, Галя накладає на себе руки. Ïï
смерть сприймається як ще одна жертва ненормальних умов життя, як
ще одна нездiйсненна мрiя людини роботи
Молоду, веселу, працьовиту батрачку полюбив Григорiй i одружився з
нею. Жили вони мирно й заможно. Спокiйно було Христi, поки не зустрiлася
з волоцюгою Чипкой, не почула його гiрких, слiв про те, як землю в нього
забрали, про неправду мiж людьми. Серцем, жiночою чуйнiстю Христя
зрозумiла високi пориви Чипки й всю приземленiсть Григорiя.
Таємно, сама собi не визнаючись, полюбила Чипку, переживала за
нього, близько зiйшлася з його матiр'ю, а потiм i iз дружиною.
Заливаючись слiзьми, проводила Христя пропащого товариша в його останню
путь у кайданах у Сибiр. Викликає симпатiю образ крiпосноï
дiвчини Уляни. За ïï життєлюбство й веселий характер усi
любили дiвчину. Аналiзуючи жiночi образи в романi Хiба ревуть воли, як
ясла повнi?, ми захоплюємося вмiнням Панаса Мирного зв'язати долю
своïх героïнь iз подiями тодiшнього громадського життя. Нас
вражає майстернiсть письменника в розкриттi психологiï
людськоï особистостi. Надовго залишаються в пам'ятi розважлива баба
Оришка й добросерда Христя. Стискується серце вiд думки про смертi
Галi. До болю хвилює трагедiя матерi-трудiвницi Мотрi. Всi вони
— вагомий внесок Панаса Мирного в художню галерею жiночих образiв
украïнськоï класичноï лiтератури